Рішення

від 18.11.2013 по справі 913/2841/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 листопада 2013 року Справа № 913/2841/13

Провадження № 15/913/2841/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" , м.Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Луганське управління механізації", м.Луганськ

про стягнення 198195 грн. 30 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Семендяєв О.С. - юрисконсульт, довіреність № 113-д від 11.12.2013;

від відповідача - Кудінова І.Л. - провідний бухгалтер, довіреність № 310 від 14.11.2013.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 440 від 26.01.2009 на поставку теплової енергії в сумі 198195 грн. 28 коп., 3% річних у сумі 4359 грн. 14 коп., пені в сумі 18124 грн. 34 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2013 розгляд справи призначений на 04.11.2013.

Відзивом № 275 від 25.10.2013 відповідач вимоги позову відхилив, оскільки не отримував від позивача претензій з вимогою оплатити борг; що відповідач пропонував погасити заборгованість через виконання робіт або протоколом заліку; що позивач вказує непідтверджену актом звірення розрахунків суму боргу; що пеня умовами договору № 440 від 26.01.2009 не передбачена.

Заявою б/н від 18.11.2013 позивач відмовився від вимог про стягнення 3% річних та пені, але в подальшому він відмовився від цієї заяви, про що зазначено в тексті заяви.

Заявою б/н від 18.11.2013 позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 4359 грн. 14 коп. до 00 грн. 01 коп. та пені з 18124 грн. 34 коп. до 00 грн. 01 коп.

Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду.

Відповідач відзивом № 311 від 14.11.2013 позовні вимоги визнав частково у сумі основного боргу, яку він погасив відповідно до платіжних доручень № 801 від 13.11.2013 на суму 31627 грн. 97 коп., № 765 від 28.10.2013 на суму 24560 грн. 00 коп., № 802 від 14.11.2013 на суму 90661 грн. 43 коп. та банківських виписок від 11.10.2013, від 25.10.2013, від 30.10.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.11.2013 розгляд справи відкладений на 18.11.2013.

У судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2009 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Луганське управління механізації", яке в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Луганське управління механізації" (відповідач, споживач) був укладений договір на поставку теплової енергії № 440, за яким постачальник взяв на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені даним договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду визначається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний строк з дня його отримання (п.4.2.11, п.7.2 договору).

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня.

Договір вступає в дію з 01.01.2009 і діє по 01.01.2012 (п.11.1 договору).

Відповідно до п.11.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін.

Договір був пролонгований, починаючи з 2012 року, на наступний рік.

Свої договірні зобов'язання позивач виконував своєчасно та в повному обсязі, але відповідач оплату отриманої теплової енергії у період з листопада 2012 року по серпень 2013 року здійснював частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 198195 грн. 28 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.2.11, п.7.2 договору сторони передбачили, що споживач теплової енергії зобов'язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію в 5-денний строк з дня його отримання.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами на включення (відключення) опалення (а.с.102), рахунками на оплату (а.с.77-86), реєстрами видачі рахунків споживачам (а.с.87-101), та визнаний відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 440 від 26.01.2009 за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року в сумі 198195 грн. 28 коп.

Як було встановлено судом при розгляді справи відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду (03.10.2013), погасив існуючу заборгованість в сумі 198195 грн. 28 коп. відповідно до платіжних доручень № 801 від 13.11.2013 (а.с.64), № 765 від 28.10.2013 (а.с.67), № 802 від 14.11.2013 (а.с.69) та банківських виписок від 11.10.2013 (а.с.65), від 25.10.2013 (а.с.66), від 30.10.2013 (а.с.68).

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.4.2.11, п.7.2 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.8.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки, діючої в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 03.12.2012 по 30.09.2013 у сумі 00 грн. 01 коп., яка і підлягає задоволенню (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 18.11.2013).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 03.12.2012 по 30.09.2013 у сумі 00 грн. 01 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 18.11.2013).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 00 грн.01 коп. та 3% річних у сумі 00 грн. 01 коп.

Судовий збір з позовних вимог, провадження по яких припинено, відноситься на відповідача.

Судовий збір з задоволених позовних вимог покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.7 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абзаці 3 підпункту 5.2 пункту 5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розмір судового збору, сплачений позивачем у відсотковому співвідношенні до ціни позову, становить 4413 грн. 58 коп., але у зв'язку з фактичним зменшенням розміру позовних вимог на 22483 грн. 46 коп. сума судового збору зменшується пропорційно сумі позову з урахуванням вказаної заяви. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 449 грн. 67 коп., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 449 грн. 67 коп., у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, перерахований за платіжним дорученням № 1415 від 03.10.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Публічного акціонерного товариства "Луганське управління механізації" задовольнити частково .

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луганське управління механізації", вул.Ломоносова, б.98, м.Луганськ, ідентифікаційний код 21764061, на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, пеню в сумі 00 грн. 01 коп., 3% річних у сумі 00 грн. 01 коп., судовий збір у сумі 3963 грн. 91 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 198195 грн.28 коп. припинити.

4. Повернути з державного бюджету України Луганському міському комунальному підприємству "Теплокомуненерго", вул.Куракіна, б.23а, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, судовий збір у сумі 449 грн. 67 коп., який сплачений за платіжним дорученням № 1415 від 03.10.2013 у розмірі 4413 грн. 58 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 913/2841/13.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя С.В. Смола