Ухвала

від 18.11.2013 по справі 161/7261/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/7261/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1656/13 Категорія: 30 Доповідач: Овсієнкa А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнкa А. А.

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бенещука В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Версаль ЛТД» про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2013 року,

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду даної справи представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав, тоді як представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Звертаючись до суду із вищевказаним позовом, ОСОБА_3 зазначила, що 17 лютого 2013 року, перебуваючи на відпочинку в нічному клубі «Версаль», який належить ТОВ фірма «Версаль» ЛТД, вона здала на зберігання в гардероб даного закладу свій верхній одяг - шубу із хутра шиншили (Reх) вартістю 12960 грн. Однак, після відпочинку шубу позивачу не було повернуто, оскільки з'ясувалося, що її вже видано іншій невстановленій особі.

Вважаючи, що втрата шуби є прямим наслідком неналежного її зберігання відповідачем, позивач просила суд стягнути з ТОВ фірма «Версаль» ЛТД спричинену матеріальну шкоду в розмірі 12960 грн., що дорівнює вартості втраченого одягу, а також 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачем та її представником не доведено, що саме з вини працівників відповідача було втрачено шубу ОСОБА_3, то відповідні правові та фактичні підстави для відшкодування за рахунок відповідача матеріальної та моральної шкоди відсутні.

Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно та всебічно встановлених обставинах справи, відповідних нормах матеріального права, а тому з ними погоджується і колегія суддів.

Так, згідно з ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.3 ст.937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Відповідності до ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи 17 лютого 2013 року на відпочинку в нічному клубі «Версаль» в м. Луцьку Волинської області, передала на зберігання в гардероб цього закладу верхній одяг - шуба з хутра шиншили (Reх), отримавши на підтвердження прийняття речі на зберігання відповідний номерний жетон.

Дана обставина визнається відповідачем у справі.

Однак, як вбачається із пояснень позивача, вищевказаний жетон був нею втрачений за невідомих обставин під час відпочинку в нічному клубі, у зв'язку з чим вона не змогла пред'явити його гардеробниці при спробі отримати шубу назад. При цьому, позивач так і не змогла чітко вказати, при яких саме обставинах відбулася втрата нею жетону.

Судом також було встановлено, і дана обставина не заперечується жодною із сторін, що шубу позивача того ж вечора було видано працівником гардеробу нічного клубу «Версаль» невстановленій особі - пред'явнику відповідного жетона.

За змістом ч.1 ст.936, ч.3 ст.937 ЦК України належним підтвердженням правомочності поклажодавця щодо отримання переданої на зберігання речі є відповідний номерний жетона, або інший знак, що посвідчує прийняття речі на зберігання. Пред'явлення особою такого жетона (іншого знака) працівнику гардеробу є достатньою підставою для повернення такій особі переданої на зберігання речі. При цьому, закон не вимагає жодного іншого додаткового підтвердження особи поклажодавця та факту належності їй речі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно перевіривши доводи сторін, надавши належну правову оцінку дослідженим доказам та фактичним обставинам справи, в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, й дійшов обґрунтованого висновку про те, що шубу позивача було втрачено саме через грубу необережність останньої, а не з вини відповідача, а відтак - правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 з огляду на відсутність правових та фактичних підстави для відшкодування за рахунок відповідача спричиненої позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу представника позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді