Постанова

від 15.11.2013 по справі 826/15919/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2013 року 10 год. 30 хв. № 826/15919/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудмережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2013 року № 0008242208 і № 0008252208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобудмережа» (далі - позивач, ТОВ «Екобудмережа») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2013 року № 0008242208 і № 0008252208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екобудмережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р. під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «Екобудмережа» і ТОВ «БК «Палаццо» (договори на проведення будівельно-монтажних робіт від 15.02.2012р. за № 31-02, від 20.02.2012р. за № 32-02, від 23.02.2012р. за № 33-02 та від 20.03.2012р. за № 36-03) фактично ґрунтується на неналежному доказі - протоколі допиту попереднього керівника ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_2 від 26.02.2013р. (не підтверджені в судовому порядку). Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами та вони безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Екобудмережа» (а саме: будівельно-монтажні роботи, що були виконані ТОВ «БК «Палаццо» являються частиною будівельних робіт, які виконував позивач (як субпідрядник) на замовлення третіх осіб (генпідрядників) - ТОВ «БМК «Тріада» і ТОВ «Буд Арт Плюс». Крім того, в періоди укладення та виконання вказаних Договорів обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали чинні ліцензії на право здійснення діяльності у сфері будівництва. При цьому як на момент укладення, так і на момент виконання спірних правочинів, жодний нормативно-правовий акт не містив вказівки на обов'язок позивача контролювати повноту, достовірність та своєчасність подання контрагентом податкової звітності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 04.11.2013р. б/н та додаткові документи (а саме: роздруківку електронної копії Акта Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013р. № 156/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року»; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 32013110030000034; копію протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 26.02.2013р.). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екобудмережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459) за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Екобудмережа» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за І - ІІІ-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 564 711, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за звітні місяці березень-квітень, серпень 2012 року - на загальну суму 420 204, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акта Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013р. № 156/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.04.2013 року» та протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (керівника ТОВ «БК «Палаццо») від 26.02.2013р.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. № 0008242208 і № 0008252208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.05.2013р. по 28.05.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 20.05.2013р. № 1653, працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Екобудмережа» (ідентифікаційний код 34047447) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459) за період з 01.03.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Екобудмережа» з ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459) за перевіряємий період (договори на проведення будівельно-монтажних робіт від 15.02.2012р. за № 31-02 - на суму 498 428, 60 грн. (з ПДВ), від 20.02.2012р. за № 32-02 - на суму 474 530, 40 грн. (з ПДВ), від 23.02.2012р. за № 33-02 - на суму 198 098, 40 грн. (з ПДВ) та від 20.03.2012р. за № 36-03 - на суму 1 350 169, 20 грн. (з ПДВ). Податкові накладні від імені Виконавця робіт (ТОВ «БК «Палаццо») були підписанні керівниками цього підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - за серпень 2012 року), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І-ий квартал і ІІІ-ій квартали 2012 року суму витрат у розмір 2 101 022, 17 грн., а до складу податкового кредиту за березень-квітень, серпень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 420 204, 43 грн.

При цьому до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшла інформація від СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС (лист від 22.02.2013р. № 2726/35 з додатками) щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013110030000035, порушеного за фактом фіктивного підприємництва, шляхом придбання (створення) суб'єкта господарської діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Асцелла» (ідентифікаційний код 37474672) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Відповідно до цього листа від 22.02.2013р. № 2726/35 Слідче відділення податкової міліції повідомило, що в ході проведення слідчих дій по кримінальному провадженню № 32013110030000035 виявлено, що протягом 2011-2012 років невстановлена на даний час слідством особа використовуючи підроблені, первинні бухгалтерські та податкові документи ТОВ «Асцелла» (ідентифікаційний код 37474672) незаконно формувала податковий кредит ТОВ «БК «Палаццо» (ідентифікаційний код 31748459), яке у подальшому здійснювало псевдорозрахункові операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей підприємствам реального сектору економіки, фактично ж, невстановлена на даний час слідством особа використовуючи документи та відтиски печаток вище перерахованих підприємств, здійснює незаконну діяльність направлену на конвертацію безготівкових грошових коштів в готівку, шляхом проведення безтоварних, фіктивних фінансово-господарських операцій. Зокрема, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, Київської обл. с.м.т. Рокитне, паспорт НОМЕР_4, виданий Голосіївським РВ ГУДМС України в м. Києві 02.10.2012 року), проведеного ст. о/у в ОВС ГУ БКОЗ СБ України майором Шальнєвим Р.І., допитаний пояснив, що він не має жодних пізнань у галузі ведення бухгалтерського, податкового обліку діяльності підприємства та досвіду роботи на керівних посадах підприємств, і ніколи не займався підготовкою жодних документів, пов'язаних підприємницькою діяльністю. Також, ОСОБА_2 вказав на реєстрацію за грошову винагороду будівельних фірм - ТОВ «БК «Палаццо» і ТОВ «Тертіум» без ведення фінансово-господарської діяльності від імені цих підприємств. З наступним директором ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_2 не знайомий.

З огляду на вищенаведені відомості, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що у зв'язку з фіктивністю створення ТОВ «БК «Палаццо», надані ТОВ «Екобудмережа» до перевірки первинні та розрахункові документи, документи бухгалтерського і податкового обліків не можуть бути взятті до уваги як такі, що підтверджують господарські операції між зазначеними юридичними особами.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Екобудмережа» наступних норм законодавства України:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за І - ІІІ-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 564 711, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість звітні місяці березень-квітень, серпень 2012 року - на загальну суму 420 204, 00 грн.

11 червня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447 та згідно розрахунку фінансових санкцій, копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0008242208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Екобудмережа» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 525 255, 00 грн., в т.ч. 420 204, 00 грн. - основний платіж, 105 051, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008252208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Екобудмережа» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 551 519, 00 грн., в т.ч. 441 215, 00 грн. - основний платіж, 110 304, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013р. № 2687/10/26-15-10-04-04 та Міністерства доходів і зборів України від 04.09.2013р. № 10411/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «Екобудмережа» на податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. за № 0008242208 і № 0008252208 були залишенні без задоволення, а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду .

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в лютому-березні 2012 року між ТОВ «Екобудмережа» (Замовник), в особі директора Добровольського Б.В., і ТОВ «БК «Палаццо» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_2, було укладено ряд письмових договорів на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт, а саме:

- договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 20.02.2012р. за № 32-02, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, роботи по реконструкції камери в р-ні КНС «Лівобережна» за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н., бульв. Перова, 10-12 (будівництво багатоквартирних будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом), а Замовник - прийняти та оплатити результати робіт. Всього вартість робіт по цьому Договору - 474 530, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 088, 40 грн.);

- договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 20.03.2012р. за № 36-03, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, роботи по реконструкції камери на каналізаційному колекторі (1=700 мм в р-ні КНС «Лівобережна» за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, бульв. Перова, 10-12 (будівництво житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом), а Замовник - прийняти та оплатити результати робіт. Всього вартість робіт по цьому Договору - 1 350 169, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 225 028, 20 грн.);

- договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 15.02.2012р. за № 31-02, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, роботи по прокладанню теплових мереж Т-1 за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, бульв. Перова, 10-12 (будівництво багатоквартирних будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом (житловий будинок №2)) , а Замовник - прийняти та оплатити результати робіт. Всього вартість робіт по цьому Договору - 498 428, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 83 071, 43 грн.);

- договір на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 23.02.2012р. за № 33-02, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами і засобами, або за допомогою третіх осіб, роботи по прокладанню зовнішніх мереж фекальної каналізації К-1 за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Магнітогорська, 5 (реконструкція нежитлових будівель під приміщення роздрібної, оптової торгівлі, складування товарів та надання послуг населенню і подальшої їх експлуатації), а Замовник - прийняти та оплатити результати робіт. Всього вартість робіт по цьому Договору - 198 098, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 016, 40 грн.).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання підрядних робіт та відповідно оплати вартості результатів таких робіт) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- локальних кошторисів та договірних цін окремо по кожному комплексу підрядних робіт;

- договору на проведення підрядних будівельно-монтажних документів від 20.02.2012р. за № 32-02;

- акта за № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (форми № КБ-2в), датованого 31.03.2012р., на загальну суму 474 530, 40 грн. (з ПДВ);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (форми № КБ-3) на загальну суму 474 530, 40 грн. (з ПДВ);

- договору на проведення підрядних будівельно-монтажних документів від 20.03.2012р. за № 36-03;

- актів за № 1 і № 2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року (форми № КБ-2в), датованих 30.04.2012р., на загальну суму 1 350 169, 20 грн. (з ПДВ);

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року (форми № КБ-3) на суми 401 682, 00 грн. (з ПДВ) та 948 487, 20 грн. (з ПДВ);

- договору на проведення підрядних будівельно-монтажних документів від 15.02.2012р. за № 31-02;

- актів за № 1 і № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень і серпень 2012 року (форми № КБ-2в), датованих 31.03.2012р. та 31.08.2012р., на загальну суму 498 428, 60 грн. (з ПДВ);

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за березень і серпень 2012 року (форми № КБ-3) на суми 33 061, 20 грн. (з ПДВ) та 465 367, 40 грн. (з ПДВ);

- договору на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 23.02.2012р. за № 33-02;

- акта за № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (форми № КБ-2в), датованого 31.03.2012р., на суму 198 098, 40 грн. (з ПДВ);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (форми № КБ-3) на суму 198 098, 40 грн. (з ПДВ);

- податкових накладних від 31.03.2012р. № 81 на суму 474 530, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 79 088, 40 грн.), від 30.04.2012р. № 103 на суму 948 487, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 158 081, 20 грн.), від 30.04.2012р. № 102 на суму 401 682, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 947, 00 грн.), від 31.03.2012р. № 82 на суму 33 061, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 510, 20 грн.), від 31.08.2012р. № 97 на суму 465 367, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 77 561, 23 грн.), від 31.03.2012р. № 80 на суму 198 098, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 016, 40 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 420 204, 43 грн., виписаних ТОВ «БК «Палаццо» на користь ТОВ «Екобудмережа»;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку № 633 в розрізі по договорам;

- копії виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805) з розрахункового рахунку позивача № 26000177339 за квітень-вересень 2012 року, лютий 2013 року. Оплата за виконані роботи здійснювалася ТОВ «Екобудмережа» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість робіт з ПДВ) зі свого рахунку № 2600177339 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26006300055074 в ПАТ «Банк Форум» (МФО 322948), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Екобудмережа» від 14.11.2013р. б/н, поданих до канцелярії суду, Підрядником (ТОВ «БК «Палаццо») самостійно придбавались та поставлялись на будівельний майданчик необхідні матеріали, конструкції, комплектуючі вироби відповідно до умов вказаних Договорів. Факти такої передачі підтверджені описаними вище актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що була виписана ТОВ «БК «Палаццо» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Екобудмережа», наведених в його позовній заяві, та письмових поясненнях від 31.10.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «БК «Палаццо» вказаних вище будівельно-монтажних робіт здійснювалися позивачем з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед третіми особами - Генпідрядниками (ТОВ «БМК «Тріада» і ТОВ «Буд Арт Плюс»), які існували за попередньо укладеними договорами на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт від 01.02.2012р. № 30-02, від 15.08.2011р. № 20-08 та від 11.11.2011р. № 26-11 (копії яких з пакетами первинних документів - довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, податкові накладні, оформлених на їх виконання, наявні в матеріалах справи).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Екобудмережа» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Екобудмережа», ліцензії серії АГ № 576287 на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; копії договорів оренди нежилих приміщень; бухгалтерську відомість по амортизації основних фондів за грудень 2012 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копії штатного розкладу ТОВ «Екобудмережа» станом на 11.02.2013р. та 01.10.2012р., документів про освіту працівників ТОВ «Екобудмережа» за відповідними спеціальностями; оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 361 позивача та виписки з розрахункового рахунку позивача у банку - на підтвердження фактів отримання коштів від генпідрядників; копії акта робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення (в т.ч. об'єктів спірних підрядних робіт) та акта готовності об'єкта до експлуатації; копії сертифікатів якості та відповідності, паспортів на будівельні матеріали, що використовувались для виконання робіт за спірними договорами; копії робочої проектної документації по будівельним роботам, тощо.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «БК «Палаццо») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за березень-квітень, серпень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Так, на підтвердження правомочності укладення спірних правочинів позивач надав суду копії довідки про взяття ТОВ «БК «Палаццо» на облік платником податків (форми № 4-ОПП) від 14.09.2011 № 549, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «БК «Палаццо» від 01.10.2011р. № 100349806 (НБ № 466749), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «БК «Палаццо» серії ААА № 379579, ліцензії на право здійснення ТОВ «БК «Палаццо» господарської діяльності у сфері будівництва серії АВ № 588829 (строком дії з 29.09.2011р. по 29.09.2014р.)(копії перелічених документів, зі слів представників позивача, були отриманні ТОВ «Екобудмережа» від свого контрагента при укладенні описаних вище договорів).

Також, в матеріалах справи наявна копія ліцензійної справи ТОВ «БК «Палаццо» (в т.ч. копія експертного висновку щодо спроможності ТОВ «БК «Палаццо» виконувати певні роботи у сфері будівництва, від 14.09.2011р. № 02-03-09-11), наданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (лист від 31.10.2013р. № 40-14-5690) у відповідь на судовий запит від 22.10.2013р. № 826/15919/13-а.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди березень-квітень, серпень 2012 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Екобудмережа» і ТОВ «БК «Палаццо», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 28.05.2013р. № 515/22.8/34047447 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «БК «Палаццо» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013р. № 16771/5/99-99-09-01-16, наданого у відповідь на ряд судових запитів по адміністративним справам (в т.ч. на судовий запит від 22.10.2013р. № 826/15919/13-а по даній справі), в провадженні цього Головного слідчого управління кримінальні провадження стосовно посадових осіб ТОВ «БК «Палаццо» не перебувають.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Екобудмережа» або його контрагента - ТОВ «БК «Палаццо», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявні матеріали досудового слідства по кримінальному провадженню № 32013110030000034 (в т.ч. на протокол допиту в якості свідка ОСОБА_2 від 26.02.2013р.), як на докази нікчемності спірних правочинів позивача з його виконавцем підрядних робіт - ТОВ «БК «Палаццо».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудмережа» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 червня 2013 року № 0008242208 і № 0008252208.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудмережа» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22, ідентифікаційний код 34047447) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова