Постанова

від 12.11.2013 по справі 809/2562/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. справа № 809/2562/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.,

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.

за участю :

представника позивача : приватного підприємства ''Нерей-АВТ'' - Ловас В.О.,

представників відповідача : Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області - Мелінишин С.Б., Барчука М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства ''Нерей-АВТ'' до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Нерей-АВТ'' (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статей 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'', статей 138, 198, 201 Податкового кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у червні-липні 2013 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у лютому-квітні, червні-серпні, жовтні 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 129 264,84 грн., сплаченого в ціні вартості прийнятих послуг і отриманого товару, та формування валових витрат по їх оплаті в загальній сумі 610 324,22 грн. по господарських відносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта''. Помилково, трактуючи норми статей 207 і 208 Господарського кодексу України, визначив відсутність товарності операцій по господарських відносинах із вказаними контрагентами, вважаючи їх угодами, які за умови документального оформлення, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і не мали наслідком фактичного надання послуг і руху товарів. У зв'язку з чим, оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями від 07.08.2013 року протиправно визначено суму зобов'язань за платежем податок на додану вартість в розмірі 129 266,00 грн., як заниженого зобов'язання та застосовано 32 316,50 грн. фінансових санкцій, а також за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 135 728,00 грн., як заниженого зобов'язання та застосовано 33 932,00 грн. фінансових санкцій. Зокрема, у січні-квітні, червні-серпні, жовтні 2012 року між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'' були укладені письмові договори на придбання товарів і надання послуг, на підставі яких останні здійснили власними силами поставку товарів із електрифікації, послуг по комплектації (збиранні), налагодженню, перевірці електрощитового обладнання, а також послуг із перевезення такого товару по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Івано-Франківськ. Оплачені витрати без ПДВ за придбаний товар, надані послуги у сумах 232 474,17 грн. (лютий-квітень 2012 року, ТзОВ ''Камеронплюс''), 215 516,71 грн. (червень-серпень 2012 року, ТзОВ ''Лігран''), 162 33,71 грн. (серпень, жовтень 2012 року, ТзОВ ''Шоковіта'') включені при формування валових витрат підприємства позивача у І-V кварталах 2012 року, а за рахунок сум ПДВ 46 494,839 грн. (лютий-квітень 2012 року, ТзОВ ''Камеронплюс''), 43 103,35 грн. (червень-серпень 2012 року, ТзОВ ''Лігран''), 39 666,665 грн. (серпень, жовтень 2012 року, ТзОВ ''Шоковіта'') сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у лютому-квітні, червні-серпні, жовтні 2012 року відповідно. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори купівлі-продажу товарів, надання транспортних послуг і послуг по збиранню електрощитового обладнання, акти приймання наданих послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові, прибуткові і податкові накладні, платіжні документи про оплату за отриманий товар і надані послуги, що в свою чергу при фактичному їх отриманні і прийнятті свідчить про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за них.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив суду, що у акті перевірки за №643/22-3/33162888 від 19.07.2013 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість і валових витрат, із урахуванням висновків про фактичну відсутність господарських операцій і реального руху товарів. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагентів постачальників і підрядників відповідних товарів, послуг, їх отримання і виконання, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах основного виду діяльності підприємства позивача. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені формально. Відсутність фактичного виконання робіт, руху товару і нікчемність правочину відповідач безпідставно окремо по кожному контрагенту обґрунтовує наслідками перевірки, проведених органами державної податкової служби інших областей. Так, знімаючи податковий кредит і валові витрати по товариству з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' відповідач використав акт перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва від 10.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період січень-квітень 2012 року. Підставами негативних висновків по відносинах із позивачем ДПІ у м. Івано-Франківську визначили відсутність такого контрагента за фактичним місцем знаходження і окремими листами контрагентів товариству з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс''. В свою чергу, будь-яких фактичних обставин у відносинах між позивачем і таким контрагентом відповідач не повіряв, а лише використав висновку ДПІ в Печерському районі м. Києва про відсутність у ТзОВ ''Камеронплюс'' об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період лютий-квітень 2012 року. Щодо товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' і ''Шоковіта'' відповідач використав дані актів перевірки ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року і від 21.12.2012 року, якими як і в попередньому випадку перевірку належним чином не проведено у зв'язку із відсутністю таких контрагентів за адресами реєстрації. В той же час, не проводячи по первинних документах перевірки контрагентів позивача, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська, формуючи власні висновки, використали акти перевірок інших податкових органів, якими безпосередньо також не проведена документальна перевірка постачальників-контрагнетів ТзОВ ''Камеронплюс'' і ''Шоковіта'' у зв'язку із незнаходженням їх за адресою реєстрації. Не проводячи належної перевірки по первинним документам бухгалтерського і податкового обліку ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність об'єкта оподаткування по операціях із продажу товарів підприємствам-покупцям у період 2011-2012 років. Позивач зазначив, що жодним із вказаних актів перевірки інспекторами ДПІ в Печерському районі м. Києва і ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська не досліджувалися фактичність господарських відносин між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта''. Вважає, що в матеріалах перевірки і справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти, в тому числі контрагенти таких контрагентів, діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на відсутність реального характеру угод, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні і виконанні договорів, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать інтересам держави і суспільства, в тому числі спрямований на заволодіння майном держави. Протиправність оскаржуваних рішень, додатково обґрунтовує представник позивача тим, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства. Відтак, обставини щодо притягнення до відповідальності посадових осіб підприємств постачальників у відносинах із їх власними контрагентами по інших відносинах, мають значення виключно для формування правових висновків у господарській діяльності безпосередньо між ними особисто. Такі господарські операції із можливими висновками про порушення податкового законодавства, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Припустиме не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ними податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними і відповідного формування валових витрат.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення (том 1 а.с. 210-214), яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у червні-липні 2013 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та господарського законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 129 266,00 грн., сплаченого в ціні товарів і послуг, та формування валових витрат по їх придбанню і прийняттю на суму 610 324,22 грн. у січні-квітні, червні-серпні, жовтні 2012 року по взаємовідносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта''. Із змісту актів ДПІ в Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська, інших податкових органів і їх листів-відповідей, використаних відповідачем при проведенні у червні-липні 2013 року перевірки, по вказаних контрагентах і їх контрагентах по ланцюгу придбання товарів, робіт, послуг для позивача встановлено відсутність останніх за їх місцем юридичної реєстрації, не надання відповідей на запити податкових інспекцій під час перевірки по операціях за перевіряємий період. Такими податковими органами з'ясовано, що контрагенти позивача, формуючи свій податковий кредит, мали відносини із іншими суб'єктами господарювання, які подавали податкову звітність шляхом маніпуляції. У таких контрагентів по ланцюгу взагалі був відсутній податковий кредит. Згідно поданих ними розрахунків коригування декларування податкових зобов'язань здійснювалося шляхом здійснення повернення переплат неіснуючим контрагентам. Враховуючи вказане перевіряючі вважають господарські операції поставки товарів, надання послуг не підтвердженими стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Такі обставини вказують на проведення контрагентами позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. У спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування із придбання позивачем товарів і послуг, який підпадає під визначення Податкового кодексу України. Крім того, представники відповідача вказали на невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку, встановленим законодавством вимог, які, на переконання позивача, засвідчують спірні господарські відносини. Зокрема, письмові договори купівлі-продажу товарів, надання послуг і транспортування не містять в собі конкретного найменування таких товарів із електрифікації, терміну поставки, місця розвантаження, виду робіт, а також не місять прізвищ посадових осіб, які підписали такі угоди зі сторони контрагентів. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську винесла оскаржувані рішення. Вважають, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'', висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року, правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що приватне підприємство ''Нерей-АВТ'' 18.11.2004 року зареєстровано Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридичну особу та 14.12.2004 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, з 07.02.2005 року зареєстровано платником податку на додану вартість (том 1 том а.с. 14-15).

В період з 20.06.2013 року по 05.07.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №643/22-3/33162888 від 19.07.2013 року (том 1 а.с. 13-75), в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 135 728,00 грн., в томі числі за І квартал 2012 року в сумі 37 460,00 грн., ІІ квартал 2012 року в сумі 20 008,00 грн., ІІІ квартал 2012 року в сумі 69 860,00 грн. та ІV квартал 2012 року в сумі 8 400,00 грн.

Перевіркою також встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.5, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено до сплати ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 129 266,00 грн., в тому числі за лютий 2012 року в сумі 21 597,00 грн., березень 2012 року в сумі 14 079,00 грн., травень 2012 року в сумі 10 819,00 грн., червень 2012 року в сумі 8 237,00 грн., липень 2012 року в сумі 34 867,00 грн., серпень 2012 року в сумі 31 667,00 грн. і жовтень 2012 року в сумі 8 000,00 грн.

07.08.2013 року, виходячи із наслідків перевірки і оскарження висновків акта до вищестоящого органу державної податкової служби, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000732203, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129 266,00 грн. і застосовано штрафну санкцію на суму 32 316,50 грн. В свою чергу, рішенням №0000722203 від 07.08.2013 року збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 135 728,00 грн. і нараховано пеню 33 932,00 грн. (том 1 а.с. 94-95).

Зобов'язання донараховані вказаними рішеннями складаються із порушень податкового законодавства, яке допустило підприємство позивача по господарських відносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта''.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкових декларацій і бухгалтерського обліку позивача встановлено, що у лютому-квітні 2012 року позивач на підставі письмового договору купівлі-продажу і надання послуг придбав в товариства з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' товари із електрифікації на загальну суму 105 499,00 грн. (ПДВ - 17 583,17 грн.), а також прийняв роботи по збиранню електрощитового обладнання на загальну суму 173 470,00 грн. (ПДВ - 28 914,66 грн.). Такі суми податкового кредиту і валових витрат відповідач зняв з податкового обліку позивача. В основу висновку покладено дані акта ДПІ в Печерському районі м. Києва від 10.07.2012 року №2342/22-9/35633182 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ ''Камеронплюс'' щодо підтвердження з ним господарських відносин платників податків за січень-квітень 2012 року. Змістом даного акту визначено, що за податковою адресою згідно реєстрації платник податків не знаходиться, у зв'язку із чим не представилося можливим провести належну документальну перевірку по ланцюгу. За запитами ДПІ в Печерському районі м. Києва контрагенти по ланцюгу, що здійснювали постачання товарів, робіт і послуг товариству з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', письмово повідомили про відсутність фінансово-господарських відносин із останнім (том 1 а.с. 32). Вказана обставина, на переконання перевіряючи відповідача, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 46 500,00 грн. та витрат по таких операціях, включених для обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств (том 1 а.с. 31).

По товариствах з обмеженою відповідальністю ''Лігран'' і ''Шоковіта'' перевіряючими встановлено, що останніми по договорах купівлі-продажу відчужено позивачу товари із електрифікації на загальні суми 258 620,06 грн. і 238 000,00 грн. (ПДВ - 43 103,35 грн. і 39 666,66 грн.). Зазначені суми податкового кредиту і валових витрат відповідач зняв з податкового обліку позивача (том 1 а.с. 34-35, 38-39). Підставою для таких висновків стали дані актів ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2013 року №7250/224/34656476 та від 21.12.2012 року №7206/224/33421689 про результати невиїзних перевірок ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта''. Даними перевірками встановлено, що вказані контрагенти формували власний податковий кредит по відносинах із ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс'', які, в свою чергу, формували власний податковий кредит маніпулюючи показниками у податковій звітності. У таких контрагентів по ланцюгу взагалі був відсутній податковий кредит. Згідно поданих ними розрахунків коригування декларування податкових зобов'язань здійснювалося шляхом здійснення повернення переплат неіснуючим контрагентам. Такі контрагенти по ланцюгу, як і ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' відсутні за адресами своєї реєстрації у зв'язку з чим провести перевірки не представилося можливим. На підставі вказаного встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в тому числі і позивачу, у 2011-2012 роках (том 1 а.с. 35-37, 39-41). Наслідком таких висновків стало позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ в загальних сумах 43 100,00 грн. (ТзОВ ''Лігран''), 39 700,00 грн. (ТзОВ ''Шоковіта''), а також витрат по таких операціях, включених для обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств (том 1 а.с. 34, 38).

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на вказані суми перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із передачі товарів та послуг, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Із змісту використаних під час перевірки актів інших податкових органів і відповідей органів контролю, відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. В тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів і наданні послуг, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

В сукупності з'ясованих обставин встановлено відсутність об'єктів оподаткування, який попадає під визначення статей 134, 138 та статей 185, 198 Податкового кодексу України. Відтак, позивач здійснив невірне включення валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства, формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагентів, які не виконує своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки від 19.07.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську зазначено, що у зв'язку із не встановленням факту передачі товарів і послуг від постачальника, підрядників до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 207, 208 Господарського кодексу України, договори поставок товару і надання послуг, укладені приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'', не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначених вище суб'єктів господарювання товарів і послуг.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року, суд зазначає, що позивач оскаржує визначені ними зобов'язанні в частині коментованих вище трьох контрагентів. Інших порушень, які лежать в основі таких рішень в акті перевірки не відображено. Про дану обставину не заперечили у судовому засіданні представники відповідача.

З'ясовуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту і валових витрат врегульовані положеннями Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданого Закону.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 19.07.2013 року, щодо відсутності реального руху товарів та товарності операцій по підрядних роботах між приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'', судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом вимог підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

03.01.2012 року між ПП ''Нерей-АВТ'' та ТзОВ ''Каметронплюс'' укладено договір купівлі-продажу товару №301/17 та договір надання послуг №301/16 (том 1 а.с. 96-97). На виконання зазначених договорів ТзОВ ''Каметронплюс'' на підставі видаткових накладних №80202 від 08.02.2012 року, №150205 від 15.02.2012 року, №200203 від 20.02.2012 року, №100401 від 10.04.2012 року, №240403 від 24.04.2012 року поставило позивачу товар із електрифікації (панелі КСО-393-4, КСО-393-6, шафи МК1800*1000*400, автомати LZMN3-A400, LZMN3-A500, LZMN2-A320) на загальну суму 173 470,00 грн., ПДВ - 28 914,66 грн. (том 1 а.с. 105-109). Крім того, ТзОВ ''Каметронплюс'' надало послуги по збиранню електрощинотового обладнання на загальну суму 105 499,00 грн., ПДВ - 17 583,17 грн. Про прийняття таких робіт складені акти виконаних робіт по наданню послуг із комплектації, налагоджування і перевірки електрощитів РП 10 кВт, РП 0,4 кВт №50307 від 05.03.2012 року на суму 27 985,00 грн., № 150310 від 15.03.2012 року на суму 22 510,00 грн., №200308 від 20.03.2012 року на суму 33 979,75 грн. і №ОУ-0000315 від 06.04.2012 року на суму 21 024,00 грн. (том 1 а.с. 149-152). За кожним об'ємом товарів і наданих послуг товариством з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' видано податкові накладні №78 від 08.02.2012 року на суму 42 192,50 грн., №156 від 15.02.2012 року на суму 42 192,50 грн., №184 від 20.02.2012 року на суму 45 195,00 грн., №65 від 10.04.2012 року на суму 20 110,25 грн., №165 від 24.04.2012 року на суму 23 779,75 грн., №48 від 05.03.2012 року на суму 27 985,00 грн., №121 від 15.03.2012 року на суму 22 510,25 грн., №167 від 20.03.2012 року на суму 33 979,75 грн., №51 від 06.04.2012 року на суму 21 024,00 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 7 032,08 грн., 7 032,08 грн., 7 532,50 грн., 3 351,71 грн., 3 963,29 грн., 4 664,17 грн., 3 751,71 грн., 5 663,29 грн., 3 504,00 грн. відповідно (том 1 а.с. 119-127). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 46 494,83 грн. і валові витрати у загальній сумі 232 474,17 грн.

В межах договору купівлі-продажу товарів №24/06-12 від 01.06.2012 року, укладеного позивачем із ТзОВ ''Лігран'', на підставі видаткових і прибуткових накладних №952 від 26.06.2012 року, №565 від 16.07.2012 року, №1272 від 24.07.2012 року, №1784 від 30.07.2012 року, №63 від 20.07.2012 року, №64 від 20.07.2012 року ТзОВ ''Лігран'' поставило товар із електрифікації (шафи МК1800*1000*400, автомати LZMN3-A400, LZMN3-A500, LZMN3-A300, LZMN2-A320, комірки серії КСО лінійна, щити МК 2000*1000*600 з МП ІР 21, щити МК 2000*1000*400 з МП ІР 21, щити МК 1600*800*400 з МП ІР 21, LN1-100-І, LN2-200-І, LN2-160-І, контактори DILM225/22, контактори DILM400-S/22, контактори DILM300-S/22, диф.автомати PFL6-16/1 N/C/O.03, диф.автомати PFL6-10/1 N/C/O.03, запобіжники NH1 250A, запобіжники NH2 400A, тримачі до запобіжника ДП-33 250А і ДП-37 400А, рубильники перекидні 400А і 250А Technoelectrik, наконечники мідні 185 мм, автоматичні вимикачі PLHT-C100/3, PL7-B25/1, PL7-B6/2, силові автоматичні вимикачі LZMC2-A250-I, LZMN3-A400, LZMN3-AE630-I, рукоятка КЗКАВ, обмежувач імпульсної перенапруги В+С SP-B+C/3+1) на загальну суму 228 493,00 грн., ПДВ - 34 998,84 грн. (том 1 а.с. 97, 110-113, 141-142). Крім того, ТзОВ ''Лігран'' на виконання договору про надання транспортних послуг №26/07-2012 від 01.07.2012 року надало послуги по перевезенню обладнання із електрифікації на загальну суму 30 127,06 грн., ПДВ - 5 021,18 грн. (том 1 а.с. 100). Про виконання таких послуг складено акт №б/н від 30.07.2012 року про транспортування 16, 20, 24 і 30 липня 2012 року (по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Івано-Франківськ), а також оформлено товарно-транспортні накладні №426, 462, 501, 529, 560 (том 1 а.с. 143-147, 153). За кожним об'ємом товарів і наданих послуг із транспортування товариством з обмеженою відповідальністю ''Лігран'' видано податкові накладні №952 від 18.06.2012 року на суму 49 420,00 грн., №565 від 16.07.2012 року на суму 54 120,00 грн., №1141 від 20.07.2012 року на суму 41 031,00 грн., №1142 від 20.07.2012 року на суму 28 122,00 грн., №1272 від 24.07.2012 року на суму 37 300,01 грн., №1748 від 30.07.2012 року на суму 18 499,99 грн., №1785 від 30.07.2012 року на суму 30 127,06 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 8 236,67 грн., 9 020,00 грн., 6 838,50 грн., 4 687,00 грн., 6 216,67 грн., 3 083,33 грн., 5 021,18 грн. відповідно (том 1 а.с. 128-135). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 43 103,35 грн. і валові витрати у загальній сумі 215 516,71 грн.

В межах договорів купівлі-продажу товарів №35/08-2012 від 01.08.2012 року, №13/10-2012 від 01.10.2013 року, укладених позивачем із ТзОВ ''Шоковіта'', на підставі видаткових накладних №511 від 13.08.2012 року, №654 від 20.08.2012 року, №858 від 24.08.2012 року, №1078 від 30.08.2012 року, №91 від 17.10.2012 року товариство поставило товар із електрифікації (щити МК 2000*1000*600 з МП ІР 21, щити МК 1600*800*400 з МП ІР 21, контактори DILM400-S/22, контактори DILM300-S/22, запобіжники NH1 250A, запобіжники NH2 400A, тримачі до запобіжника ДП-33 250А і ДП-37 400А, рубильники перекидні 400А і 250А Technoelectrik, наконечники мідні 185 мм, LZMN3-A400, LZMN3-AE630, LZMN3-A320) на загальну суму 218 000,00 грн., ПДВ - 36 333,33 грн. (том 1 а.с. 103-104, 114-118). Крім того, ТзОВ ''Шоковіта'' на виконання договору про надання транспортних послуг №28/07-2012 від 01.07.2012 року надало послуги по перевезенню обладнання із електрифікації на загальну суму 20 000,00 грн., ПДВ - 3 333,33 грн. (том 1 а.с. 101). Про виконання таких послуг складено акт №б/н від 30.08.2012 року про транспортування 13, 20, і 30 серпня 2012 року (по маршруту м. Дніпропетровськ - м. Івано-Франківськ), а також оформлено товарно-транспортну накладну №560 (том 1 а.с. 148). За кожним об'ємом товарів і наданих послуг із транспортування товариством з обмеженою відповідальністю ''Шоковіта'' видано податкові накладні №511 від 16.08.2012 року на суму 41 290,00 грн., №654 від 20.08.2012 року на суму 47 300,00 грн., №858 від 24.08.2012 року на суму 30 396,00 грн., №1078 від 30.08.2012 року на суму 51 014,00 грн., №955 від 17.10.2012 року на суму 48 000,00 грн., №1077 від 30.08.2012 року на суму 3 333,33 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 6 881,67 грн., 7 883,33 грн., 5 066,00 грн., 8 502,33 грн., 8 000,00 грн. і 3 333,33 грн. відповідно (том 1 а.с. 135-140). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 39 666,66 грн. і валові витрати у загальній сумі 162 333,34 грн.

Перелічені договори купівлі-продажу товарів, надання послуг і транспортування, товарно-транспортні накладні, видаткові, прибуткові і податкові накладні підписані посадовими особами позивача та товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'', а також скріплені відтисками печаток останніх.

За придбаний товар, прийняті роботи позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі, про що свідчать платежі доручення №191 від 29.02.2012 року, №261 від 27.03.2012 року, №302 від 05.04.2012 року, №373 від 04.05.2012 року, №414 від 21.05.2012 року, №482 від 12.07.2012 року, №502 від 25.07.2012 року, №503 від 25.07.2012 року, №564 від 16.08.2012 року, №608 від 22.08.2012 року, №647 від 04.09.2012 року, №709 від 03.10.2012 року і №763 від 17.10.2012 року (том 1 а.с. 153-167).

Вищевказані товари були відчужені, в тому числі укомплектовані із іншим обладнанням і устаткуванням та продані, вмонтовані в обладнання на замовлення товариств з обмеженою відповідальністю ''ЕлектроПолюс-ІФ'', ''Вотекс-Спецмонтаж-Плюс'', ''БКФ-Електро'', ''Луцькийелектроапарат'', ''Гідрокнкргобуд'', публічного акціонерного товариства ''Енко'', приватного підприємства ''ВамБуд'', Учбово-виробничого підприємства товариства глухих. Частина із придбаного товару перебуває у залишку на складі підприємства позивача і числиться по рахунку 281 бухгалтерського обліку. На підтвердження таких обставин представник позивача подав завірені копії договорів купівлі-продажу із зазначеними покупцями, акти комплектації обладнання, видаткових накладних, довіреностей на передачу і отримання товарів, обладнання і картки бухгалтерського обліку по рахунку 281 (том 1 а.с. 22-249; том 2 а.с. 1-71).

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар і надані послуги та сформувало податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій із причин відсутності доказів транспортування, які б засвідчували рух товарів придбаних у товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'', суд зазначає наступне.

Згідно договорів купівлі-продажу і надання послуг із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Лігран'' і ''Шоковіта'' обов'язок по поставці товарів покладено на продавців. Переміщення товарів від зазначених контрагентів із м. Дніпропетровська до м. Івано-Франківська підтверджено наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 143-148).

Щодо поставки товарів від товариства з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' необхідно відмітити, що у договорі купівлі-продажу із зазначеним продавцем відсутні умови про обов'язок позивача вирішувати питання транспортування товару, а отже такий обов'язок наявний у ТзОВ ''Камеронплюс''. Про таку обставину підтвердив представник позивача.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) товарно-транспортна накладна є єдиним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Тобто, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не застосовуються, а мають значення для учасників перевезення.

Таким чином, відсутність такої документації (її не передачі продавцем ТзОВ ''Камеронплюс'') не може обмежувати покупця (ПП ''Нерей-АВТ'') у реалізації права на нарахування податкового кредиту за договірною операцією.

Із урахуванням вказаного вище, суд відхиляє твердження представника відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування від ТзОВ ''Камеронплюс'' до позивача матеріалів і обладнання,.

Як у акті перевірки від 19.07.2013 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт наявності у 2012 року підприємством позивача товарі, надання послуг із комплектації, втім ставлять під сумнів їх виконання і надання саме товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта''.

На спростування пояснень представника позивача, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську - суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що контрагенти не передавали позивачу вказані вище товари і не надавали послуги. Не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед приватним підприємством ''Нерей-АВТ''.

Представники відповідача припускаючи, що за спірний період такі товари, матеріали могли бути передані, а послуги надані іншими контрагентами позивача, придбані в не облікованому порядку, чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили працівників позивача, на пропозицію суду, не вказали якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і надання послуг, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість і обліковано валові витрати. Не надано доказів відсутності можливості у товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'' у період часу лютий-жовтень 2012 року самостійно поставки матеріалів і надати послуги, що виключає і спростовує доводи позивача про продаж товарів саме вказаними контрагентами, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів відповідача, що стали підставою для прийняття рішень від 07.08.2013 року, судом також встановлено наступне.

В обґрунтування безтоварності операцій позивача із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'' в акті перевірки від 19.07.2013 року визначено дані перевірок інших територіальних органів податкової служби.

Так, у акті перевірки відповідача від 19.07.2013 року по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'' зроблено посилання на акт перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва №2342/22-9/35633182 від 10.07.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ''Камеронплюс'' щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-квітень 2012 року. У вказаному акті встановлено недотримання ТзОВ ''Камеронплюс'' в момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період (том 1 а.с. 31; том 2 а.с. 83-97). Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на липень 2012 року ТзОВ ''Камеронплюс'' за адресою реєстрації платника податку, в той час як, спірна перевірка позивача проведена через 12 місяці - у липні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента у акті перевірки відповідача від 19.07.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Недостатнім вважає перевіряючий наявність лише одного офіційно влаштованого працівника. Іншою підставою визначено службову записку ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року щодо наявності ознак ''фіктивності'' у діяльності ТзОВ ''Камеронплюс'', на підтвердження чого перевіряючий отримав від працівника податкової міліції запити на невизначених контрагентів та відповіді від ТзОВ ''Майндшер'' і ТзОВ ''Вісман'', де дані підприємства вказують, що не мали фінансово-господарських відносин з ТзОВ ''Камеронплюс''. На основі даних висновків зроблено припущення, що ТзОВ ''Камеронплюс'' не сформувало на законних підставах власний податковий кредит по відносинах по ланцюгу із такими двома суб'єктами господарювання, а отже і вся реалізація товарів (послуг) є удаваною, в тому числі по відносинах із позивачем. Втім, необхідно відмітити, що у акті перевірки від 10.07.2012 року не вказано, який загальний обсяг податкового кредиту по місяцях сформовано ТзОВ ''Камеронплюс'', і за рахунок яких постачальників. Акт не містить даних, що єдиними постачальниками товарів (послуг) у ТзОВ ''Камеронплюс'' у період 2011-2012 років були лише ТзОВ ''Майндшер'' і ТзОВ ''Вісман''. Із змісту акта вбачається, що запити надсилалися і іншими постачальникам по ланцюгу, однак не зазначено, яким саме і також не зазначено, які результати співставлення даних і показників податкового обліку між такими платниками податків. А тому, відповідач даним актом перевірки від 10.07.2012 року не довів суду, що товар, який поставлений позивачу був нібито придбаний лише у ТзОВ ''Майндшер'' і ТзОВ ''Вісман'', і не спростував, що такий товар міг придбаватися у інших платників податку по ланцюгу (том 2 а.с. 86). В акті №2342/22-9/35633182 від 10.07.2012 року по ТзОВ ''Камеронплюс'', який використав відповідач не міститься будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій ТзОВ ''Камеронплюс'' безпосередньо із ПП ''Нерей-АВТ''.

Щодо товариств з обмеженою відповідальністю ''Лігран'' і ''Шоковіта'' у акті перевірки відповідача від 19.07.2013 року використано висновки акт перевірки ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року і №№7206/224/33421689 від 21.12.2012 року про результати невиїзної перевірки ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта''. Такі перевіряючі дійшли висновку про оподаткування ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями у 2011-2012 роках, а також висновку про відсутність самих об'єктів оподаткування (том 1 а.с. 35, 39; том 2 а.с. 123-182, 186-219). Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на грудень 2012 року ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' за адресами реєстрації платників податку, в той час як, спірна перевірка позивача проведена через 7 місяці - у липні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації таких контрагентів у акті перевірки відповідача від 19.07.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Як і по попередньому контрагенту, недостатнім вважає перевіряючий наявність лише одного офіційно влаштованого працівника на підприємствах. Основною підставою визначено, що вказані контрагенти формували власний податковий кредит за рахунок відносин із ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс'', які, як і контрагенти позивача також не знаходяться за адресами реєстрації, і перевірки яких по документах первинного обліку провести не представилося можливим. Зазначені 8 постачальників, в свою чергу, формували власний податковий кредит маніпулюючи показниками у податковій звітності. У таких контрагентів по ланцюгу взагалі був відсутній податковий кредит. Згідно поданих ними розрахунків коригування декларування податкових зобов'язань здійснювалося шляхом здійснення повернення переплат неіснуючим контрагентам. Перевіряючі ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська вважають, що ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс'' взагалі не придбавали товар у 2011-2012 роках, в свою чергу, й не могли здійснювати його реалізацію в адресу ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта''. За таких умов відповідач у акті від 19.07.2013 року дійшов висновку про неможливість поставки товарів від ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' до ПП ''Нерай-АВТ''.

Досліджуючи зміст даних актів перевірок контрагентів необхідно відмітити, що у актах перевірок від 21 і 28 грудня 2012 року не вказано, який загальний обсяг податкового кредиту по місяцях сформовано ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'', і за рахунок яких постачальників (не лише по відносинах із ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс''). Акт не містить даних, що єдиними постачальниками товарів (послуг) у ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' у період 2011-2012 років були лише ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс''. Із змісту актів вбачається, що перевірки безпосередньо у 8 постачальників не проведенні у зв'язку із неможливістю встановлення місця знаходження. Суд вважає, що відповідач даними актами перевірок від 21 і 28 грудня 2012 року не довів, що товар, який поставлений позивачу був нібито придбаний безпосередньо в ТОВ ''Інфортерм'', ТОВ ''Олімп'', ПП ''СВ Гермес'', ПВП ''Форест'', ТОВ ''Кафепродакшн'', ТОВ ''Пасифік'', БПП ''Сура'', ТОВ ''Хімагросервіс'', і не спростував, що такий товар міг придбаватися у інших платників податку по ланцюгу (том 2 а.с. 155, 195). В актах №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року і №№7206/224/33421689 від 21.12.2012 року по ТзОВ ''Лігран'' і ''Шоковіта'', які використав відповідач не містяться будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій ТзОВ ''Лігран'' і ''Шоковіта'' безпосередньо із ПП ''Нерей-АВТ''.

Як вбачається із змісту актів від 10.07.2012 року, 21.12.2012 року, 28.12.2012 року встановлено не неможливість проведення перевірки контрагентів по ланцюгу - ТзОВ ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'' у зв'язку із їх відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська і ДПІ у м. Івано-Франківську, на думку перевіряючи, вказує на відсутність у згаданих суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про удавану діяльність таких контрагентів за перевіряємий період, по яких сформовані їхні зобов'язання і податковий кредит.

Такі висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська і ДПІ у м. Івано-Франківську ґрунтуються виключно на обставинах не отримання на запити податкових органів документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначених податкових органів і базі даних АРМ ''Звіт'', АРМ ''Аудит'', АРМ ''Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків'', АІС ''Облік'', АІС ''Податки'', база даних ТАХ.

З огляду на викладені вище обставини слід зазначити і те, що згідно наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (надалі по тексту - Порядок) - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів , та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно : чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення , при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи , пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення ; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів . При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Пункт 6 Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з актів перевірки від 10.07.2012 року, 21.12.2012 року і 28.12.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і робочого персоналу. Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на січень-жовтень 2012 року. Перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідач як і ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська жодних документів товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'' і ''Шоковіта'' не перевірялися, по суті не досліджувалося. Отримавши певну інформацію від ДПІ інших регіонів за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу (зібраної також без виїзної документальної перевірки), використали її та зробили суб'єктивні припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій таких платників податку , в тому числі приватного підприємства ''Нерей-АВТ''.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними органами державної податкової служби, в порушення вимог Порядку складено акти №2342/22-9/35633182 від 10.07.2012 року, №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року, №7206/224/33421689 від 21.12.2012 року та сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій і звітності платника податку без встановлення і фіксування жодного первинного документа на підтвердження факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти перевірок контрагентів позивача від 10.07.2012 року, 21.12.2012 року і 28.12.2012 року не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, на підставі лише таких актів, безпідставними.

У судовому засіданні представником позивача звернуто увагу суду на те, що контрагент ТзОВ "Шоковіта" здійснює господарську діяльність і знаходиться за відповідною адресою своєї реєстрації. При цьому, представник позивача подав копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі №804/1271/13-а, якою залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року. Постановою суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушівському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТзОВ ''Шоковіта'' з період з липня по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності №7206/224/33424689 від 21.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТзОВ ''Шоковіта'' під час здійснення господарської діяльності з БПП ''Сура'' за вересень 2011 року, ТОВ ''Компанія ''Хімагросервіс'' за листопад 2011 року, в тому числі дій з використання з електронної бази даних ''Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України'' сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТзОВ ''Шоковіта'' у податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушівському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТзОВ ''Шоковіта'' з період з липня по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язано відобразити в електронної бази даних ''Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України'' суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТзОВ ''Шоковіта'' включено до податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року (том 2 а.с. 220-225).

Перевіркою даних офіційного вебсайту Єдиний державний реєстр судових рішень, судом встановлено відповідність поданих представником позивача копій коментованих судових рішень їх оригіналам, занесених до вказаного Реєстру.

Таким чином, враховуючи, що абсолютно усі висновки відповідача щодо ТзОВ ''Шоковіта'' ґрунтувались на основі зібраної інформації та дій, що були вчинені ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська, які відображено в акті №7206/224/33424689 від 21.12.2012 року, та були визнанні протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року у справі №804/1271/13-а, то відповідно вказаний акт від 21 грудня 2012 року не може бути належним та допустимим доказом порушення з боку приватного підприємства ''Нерей-АВТ'', наслідком чого стало збільшення суми грошового зобов'язання позивачу.

В силу дії частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Акт від №7206/224/33424689 від 21.12.2012 року та відповідно викладена в ньому інформація, є неналежними та недопустимими доказами порушення приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' податкового законодавства, оскільки вони одержані із порушенням Закону.

Інших доказів, окрім акту від 21 грудня 2012 року, які нібито свідчать про порушення приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' податкового законодавства у відносинах із ТзОВ ''Шоковіта'' відповідачем в акті перевірки від 19.07.2013 року не наводяться.

Відповідач ні у акті перевірки від 19.07.2012 року, ні у судовому засіданні його представник не зазначили і не надали доказів про те, що будь з яких первинних документів, на підставі яких позивач по відносинах із контрагентами сформував податковий облік, підписані не уповноваженими особам чи не відповідають за змістом і формою відповідним вимогам, встановлених законодавством. За таких умов, є безпідставними висновки перевіряючого про порушення пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні подані позивачем завірені копії податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Камеронплюс'' №78 від 08.02.2012 року на суму 42 192,50 грн., №156 від 15.02.2012 року на суму 42 192,50 грн., №184 від 20.02.2012 року на суму 45 195,00 грн., №65 від 10.04.2012 року на суму 20 110,25 грн., №165 від 24.04.2012 року на суму 23 779,75 грн., №48 від 05.03.2012 року на суму 27 985,00 грн., №121 від 15.03.2012 року на суму 22 510,25 грн., №167 від 20.03.2012 року на суму 33 979,75 грн., №51 від 06.04.2012 року на суму 21 024,00 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 7 032,08 грн., 7 032,08 грн., 7 532,50 грн., 3 351,71 грн., 3 963,29 грн., 4 664,17 грн., 3 751,71 грн., 5 663,29 грн., 3 504,00 грн.; податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Лігран'' №952 від 18.06.2012 року на суму 49 420,00 грн., №565 від 16.07.2012 року на суму 54 120,00 грн., №1141 від 20.07.2012 року на суму 41 031,00 грн., №1142 від 20.07.2012 року на суму 28 122,00 грн., №1272 від 24.07.2012 року на суму 37 300,01 грн., №1748 від 30.07.2012 року на суму 18 499,99 грн., №1785 від 30.07.2012 року на суму 30 127,06 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 8 236,67 грн., 9 020,00 грн., 6 838,50 грн., 4 687,00 грн., 6 216,67 грн., 3 083,33 грн., 5 021,18 грн.; податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Шоковіта'' №511 від 16.08.2012 року на суму 41 290,00 грн., №654 від 20.08.2012 року на суму 47 300,00 грн., №858 від 24.08.2012 року на суму 30 396,00 грн., №1078 від 30.08.2012 року на суму 51 014,00 грн., №955 від 17.10.2012 року на суму 48 000,00 грн., №1077 від 30.08.2012 року на суму 3 333,33 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 6 881,67 грн., 7 883,33 грн., 5 066,00 грн., 8 502,33 грн., 8 000,00 грн., 3 333,33 грн.

Вказані податкові накладні містить всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 згаданого Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 згаданого Кодексу, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було встановлено відповідачем в акті перевірки від 19.07.2013 року і актах перевірки трьох контрагентів від 10.07.2012 року, 21.12.2012 року і 28.12.2012 року, і позивач, і його контрагенти ТзОВ ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'' на час виконання господарських договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представників відповідача про, що письмові договори купівлі-продажу товарів і транспортування не містять в собі конкретного найменування таких товарів із електрифікації, терміну поставки, місця розвантаження, прізвищ посадових осіб, які підписали такі угоди зі сторони контрагентів.

Із даного приводу дослідженням завірених копій документів, поданих позивачем, судом встановлено, що у вступній частині або у реквізитах суб'єктів господарювання договорів купівлі-продажу товарів, надання послуг і транспортування, в податкових накладних щодо ТзОВ ''Камеронплюс'' уповноваженою особою визначено - Мельник Д.С., ТзОВ ''Лігран'' - Стремовський Д.О., ТзОВ ''Шоковіта'' - Маггерамов Е.Н.

Конкретний вид товару визначний у видаткових накладних. Конкретний обсяг і вид послуг по комплектації електрощитового обладнання визначений у актах виконання робіт. Конкретний період транспортування і його маршрут визначений у товарно-транспортних накладних і актах надання транспортних послуг.

Як з'ясовано судом із актів перевірки позивача від 19.07.2013 року і акті перевірки трьох контрагентів від 10.07.2012 року, 21.12.2012 року і 28.12.2012 року на час здійснення господарських операцій з позивачем, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, втім не знаходилися за адресою реєстрації, а по окремих із них порушено провадження у справі про банкрутство, або взагалі визнано банкрутом.

Згідно досліджених даних у Довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців на момент відносин із позивачем ТзОВ ''Камеронплюс'' (станом на 30.01.2012 року), ТзОВ ''Лігран'' (станом на 01.06.2012 року), ТзОВ ''Шоковіта'' (станом на 01.07., 01.08. і 01.10.2012 року) у розділі інформації про ''перебування юридичної особи в процесі припинення'', ''про порушення провадження у справі про банкрутство щодо юридичної особи'' - відомості відсутні (том 2 а.с. 139-244). А відтак, доводи, податкових органів інших регіонів про порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом ТзОВ ''Лігран'' і ТзОВ ''Шоковіта'' не відповідають об'єктивній дійсності.

З даного приводу слід відмітити, що статтею 18 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців'' установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності постачальника і підрядників робіт за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Представники позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів постачання і надання послуг представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товарів, надання послуг і перевірки їх якості, повноти.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Із наведеного випливає, що сама по собі незнаходження платника податку за адресою реєстрації, можлива несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Таким чином, судом встановлений рух товарів і зміну активів у капіталі у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними трьома контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, прийняттям послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо прийняття позивачем у постачальників товарів із електрифікації, отримання послуг із налагоджування обладнання, його транспортування, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки від 19.07.2013 року про порушення приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' вимог Господарського кодексу України в момент вчинення правочинів, які за своїм змістом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених із TзOB ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'', і як наслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин у період з лютого по жовтень 2013 року, суд зазначає наступне.

При визначенні безтоварності правочинів, що були укладені між приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' та товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'', перевіряючі податкового органу посилаються на положення статей 3, 42, 207, 208 вказаного Кодексу. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації безтоварності операцій, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони досліджуваних у судовому засіданні відповідних правочинів (в тому числі щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідний рух активів відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Слід зазначити, що вказані правочини є господарським за своїм правовим характером та до них повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства , його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську.

Так само, згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

Правова позиція відповідача щодо невідповідності укладених між приватним підприємством ''Нерей-АВТ'' та товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'' правочинів вимогам статей 207, 208 Господарського кодексу України ґрунтується виключно на припущеннях. В акті перевірки від 19.07.2013 року відсутнє посилання на належні та допустимі докази.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним необхідно наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігарн'', ''Шоковіта'', що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивача і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігарн'', ''Шоковіта'' фіктивного підприємництва.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо недійсності договорів поставки, надання послуг, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Вказані висновки підтверджуються статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) неукладеними чи недійсними .

За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність (недійсність). Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/41810/13 від 03.10.2013 року, №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Доводи представника відповідача про те, що факт безтоварності господарських операцій товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'' з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями по ланцюгу, є безумовною підставою для зняття відповідних сум із податкового кредиту позивача та виключення їх із валових витрат, на переконання суду є протиправними.

Чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах товариств з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'' із своїми постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в Бабушівському районі м. Дніпропетровська, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначених контрагентів чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів чи ухилення від сплати податків у правовідносинах із підприємством позивача, не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг покупцем, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Камеронплюс'', ''Лігран'', ''Шоковіта'', так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість в сумі 129 266,00 грн. і податку на прибуток підприємств в сумі 135 728,00 грн., правомірно віднесено у лютому-квітні, червні-серпні, жовтні 2012 року до податкового кредиту і сформувало валові витрати відповідну суму коштів і податку, що підтверджується встановленими у судовому засіданні обставинами, первинними документами, податковими накладними по таких господарських операцій.

За відсутності факту заниження податкових зобов'язань безпідставним є застосування оскаржуваними рішеннями штрафних санкцій в сумах 33 932,00 грн. і 32 316,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року винесено без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття такого рішення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000722203 і №0000732203 від 07.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області на користь приватного підприємства ''Нерей-АВТ'' (ідентифікаційний код 33162888) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №163 від 15.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 5 днів, у зв'язку із тим, що закінчення такого терміну припадало на вихідний день, постанова в повному обсязі виготовлена 18.11.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.