Постанова

від 23.05.2013 по справі 817/1493/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1493/13-а

23 травня 2013 року 12год. 48хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Оніщук В.П.

відповідача: представник представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магур" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магур» (далі по тексту - ТОВ «Магур») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001162342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 108073,00 грн., та №0001172342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140965,05 грн. (в тому числі штрафні санкції 46988,35 грн.).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) та валові витрати по податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро-2007» (код ЄДРПОУ 36552068) (далі по тексту - ТОВ «Інтерагро-2007») позивачем сформовано відповідно до вимог ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України. Факт купівлі ТОВ «Магур» цукру у ТОВ «Інтерагро-2007» підтверджується рядом документів, правомірність та законність видачі яких не оспорюється. Такими відповідно є договір купівлі-продажу №04/07-1 від 04.07.2011р., накладні №№181, 254, 283 від серпня 2011р., платіжні доручення на оплату товару №№6305, 6370, 6400 від серпня 2011р., товарно-транспортні накладні на отримання цукру та відповідно виписані ТОВ «Інтерагро-2007» податкові накладі. Вказує, що висновок ДПІ у м. Рівному викладений в акті перевірки №128/22-200/13992859 від 14.03.2013р. року суперечить ст.204 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, так як правочини вчинені ТОВ «Магур» з ТОВ «Інтерагро-2007» не визнавалися в судовому порядку недійсними. Вказує, що на час існування взаємовідносин між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерагро-2007», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію платника податку на додану вартість та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. На думку позивача покликання податкового органу на фіктивність господарських операцій ТОВ «Інтерагро-2007» з постачальником ТОВ «Агроторг-К» не може слугувати доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Магур».

Крім того, представник позивача вказав, що правова оцінка договору купівлі-продажу цукру №04/07-1 від 04.07.2011р. укладеного між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерагро-2007» було предметом дослідження суду в межах адміністративної справи №2а/1770/1674/2012 за позовом ТОВ «Магур» до ДПІ у м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду справи постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012р., було задоволено адміністративний позов, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001162342 від 25.03.2013р. та №0001172342 від 25.03.2013р..

Відповідач - ДПІ у м. Рівному адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Магур» слугував акт №231/221/36552068 від 18.05.2012р. про результати невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро-2007» код ЄДРПОУ 36552068 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Агроторг-К» код ЄДРПОУ 35988038 та податкових зобов'

язань за серпень 2011 року. Згідно вказаного акту було встановлено, що ТОВ «Агроторг-К» здійснювало діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб. Враховуючи, що податкові зобов'язання ТОВ «Інтерагро 2007» сформовано по взаємовідносинах з ТОВ «Агроторг-К» за результатами проведеної перевірки було зменшено ТОВ «Інтерагро-2007» податкові зобов'язання в розмірі 21460600,00 грн. та податковий кредит на суму 21460600,00 грн. за серпень 2011 року. Таким чином, на думку відповідача ТОВ «Інтерагро-2007» із контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними, а отже порушують ст.228 Цивільного кодексу України та є нікчемними. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Магур» слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Магур» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Інтерагро-2007» за період з 01.07.2011р. по 01.10.2011р.. За результатами проведеної перевірки було складено акт №128/22-200/13992859 від 14.03.2013р..

З висновків акта перевірки №128/22-200/13992859 від 14.03.2013р. вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем валових витрат на загальну суму 469883,00 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 93976,70 грн., в результаті чого було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 108073,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 93976,7 грн..

На підставі акта перевірки №128/22-200/13992859 від 14.03.2013р. ДПІ у м. Рівному було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Магур» з податку на прибуток на 108073,00 грн., та №0001172342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Магур» з податку на додану вартість на 140965,05 грн. (в т.ч. штрафні санкції 46988,35 грн.).

Судом встановлено, що між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерагро-2007» було укладено договір купівлі-продажу цукру №04/07-1 від 04.07.2011р.. В межах вказаного договору в серпні 2011 року було здійснено поставку цукру, що підтверджується накладними №181 від 02.08.2011р. на суму 194260,00 грн., №254 від 17.08.2011р. на суму 187000,00 грн., №283 від 29.08.2011р. на суму 182600,00 грн..

Оплата придбаного цукру була проведена ТОВ «Магур» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерагро-2007», що підтверджується платіжними дорученнями на оплату товару №6305 від 02.08.2011р., №6370 від 17.08.2011р., №6400 від 29.08.2011р..

Поставка товару здійснювалося ПП «Рікер», що підтверджується товарно-транспортними накладними №02/08-11 від 02.11.2011р., №17-08/11 від 17.08.2011р., №29-08/11 від 29.08.2011р..

Крім того, ТОВ «Інтерагро-2007» було виписано для ТОВ «Магур» податкові накладні №241 від 02.08.2011р., №242 від 17.08.2011р., №243 від 29.08.2011р..

Придбаний ТОВ «Магур» у ТОВ «Інтерагро-2007» цукор було використано в межах господарської діяльності для виробництва печива та інвертного сиропу. Вказані обставини підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями за серпень 2011р. (картки рахунку 28.200 Товари на складі, та 20.600 Матеріали, передані в переробку) та актами на списання сировини на виробництво за серпень 2011р. №2499, №2490, №2492, №2498, №2515. Згідно вказаних документів прослідковується рух цукру на виробництві та його списання на виготовлення продукції. Підтвердженням використання цукру для виготовлення пряників та інвертного сиропу є звіт про виробництво готової продукції за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. та відповідно інвентаризаційній відомості на складі №8 від 31.08.2011р.. У вищезгаданих документах прослідковується рух цукру після його купівлі до моменту створення готової продукції та відображається кількість використаного цукру на виробництві.

Вироблена продукція була реалізована для ПП «СЕ-НАТ», ТОВ «Родина» та ТОВ «ДЕЙ-СОН», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України -витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України -витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, передбачено, що необхідною умовою для формування платником валових витрат та податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, необхідною умовою є підтвердження валових витрат первинними документами, що за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкового кредиту наявність податкової накладної, що відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Магур» було повністю дотримано вищенаведених вимог податкового законодавства. Факт вчинення господарських операцій з ТОВ «Інтерагро-2007» повністю підтверджується документально. Придбаний цукор було використано в межах господарської діяльності позивача з метою виготовлення готової продукції (печиво, сироп), яка в наступному була реалізована для інших суб'єктів господарювання.

На момент вчинення господарської операції ТОВ «Інтерагро-2007» у встановленому порядку було зареєстровано платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних та малосвідоцтва платника податку на додану вартість.

Вказані обставини доводять, що ТОВ «Інтерагро-2007» володіло необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Відповідно до ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст.228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р. було роз'яснено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного кодексу Країни до них зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи стверджуючи про нікчемність правочинів ДПІ у м. Рівному покликається виключно на наявність акта перевірки ДПІ в Рогатинському районі №231/221/36552068 від 18.05.2012р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерагро-2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Агроторг-К» за серпень 2011 року».

На думку суду, вказаний акт перевірки №231/221/36552068 від 18.05.2012р. не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.70 КАС України на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерарго-2007». При складанні вказаного акту перевірки ревізорами ДПІ у Рогатинському районі не досліджувалися господарські операції між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерарго-2007», а отже вказаний документ не може містити жодних відомостей щодо предмету доказування по даній справі. За умови якщо ТОВ «Інтерарго-2007» та ТОВ «Агроторг-К», при вчиненні господарських операцій було допущено порушення податкового законодавства, саме вказані суб'єкти повинні нести відповідальність у відповідності до затвердженого ст.61 Конституції України принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Додатково слід зазначити, що реальність здійснення поставки цукру від ТОВ «Інтерагро-2007» для ТОВ «Магур» за договором купівлі-продажу №04/07-1 від 04.07.2011р. було предметом дослідження суду в межах адміністративної справи №2а/1770/1674/2012 за позовом ТОВ «Магур» до ДПІ у м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду справи постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012р. було задоволено адміністративний позов, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному. При цьому суди зазначили, що правочин між ТОВ «Інтерагро-2007» для ТОВ «Магур», що вчинений на підставі договору купівлі-продажу №04/07-1 від 04.07.2011р. є реальним і підстав для його визнання нікчемним у податкового органу не має. Вищий адміністративний суд України, ухвалою від 18.10.2012 р. відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі п.5 ч.5 ст.214 КАС України у зв'язку з тим, що доводи касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, наведеними судовими рішеннями встановлено обставини, що мають значення для вирішення даної адміністративної справи та у відповідності до ст.72 КАС України не потребують повторного доказування.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Рівному не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ТОВ «Магур» та ТОВ «Інтерарго-2007», а отже валові витрати та податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0001162342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 108073,00 грн. та №0001172342 від 25.03.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140965,05 грн. (в т.ч. штрафні санкції 46988,35 грн.) підлягають визнанню протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року №0001162342 та №0001172342.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Магур" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.