Рішення

від 18.11.2013 по справі 908/3337/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/81/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2013 Справа № 908/3337/13

За позовом: Приватного підприємства "Макстранс" (69081, м. Запоріжжя, вул. Ровенська, 54, ідентифікаційний код 34501142)

до відповідача: Українсько-Чеського спільного підприємства "Івако" (69063, м. Запоріжжя, Проспект Леніна, 24, ідентифікаційний код 23284537)

про стягнення заборгованості в сумі 61 607, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Рудь К.Л., довіреність № б/н від 25.09.2013р.

від відповідача: Сопін А.С., довіреність № 5/11-13 від 05.11.2013р.

ПП "Макстранс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Українсько-Чеського СП "Івако" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. у розмірі 61 607, 00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 10.10.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві від 08.10.2013р., та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193, 218, 220, 224, 230 ГК України та ст. 54-57, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою від 11.10.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3337/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.10.2013р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 22.10.2013р. розгляд справи відкладався на 05.11.2013р., в судовому засіданні 05.11.2013р. оголошувалась перерва до 18.11.2013р.

В судовому засіданні 18.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 22.11.2013р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-4), та з урахуванням заяви про виправлення описки від 18.11.2013р., просить суд стягнути з відповідача на користь ПП "Макстранс" заборгованість за договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. у розмірі 61 607, 00 грн., а саме: 9 550, 00 грн. основного боргу та 52 057, 00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав грошові зобов'язання перед ним за згаданим договором та оплатив лише частину отриманих послуг у розмірі 6 650, 00 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем також нараховано відповідачу штраф: 17 190, 00 грн. згідно п. 5.4 договору та 34 867, 00 грн. згідно п. 5.2 договору.

Відповідач позов визнав частково. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву від 04.11.2013р. (а.с.76-78), визнав суму основного боргу у розмірі 9 550, 00 грн. та просить відхилити позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені в сумі 52 057, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП "Макстранс" (Виконавець) та Українсько-Чеським спільним підприємством "Івако" (Замовник) укладений договір надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р.

Як зазначено в п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець за плату зобов'язується надати Замовнику послуги власних машин та механізмів з екіпажем (водієм) шляхом використання їх за цільовим призначенням протягом часу обумовленого в замовленні або згідно умов договору, а Замовник зобов'язується отримувати надані послуги та сплачувати їх вартість обумовлену умовами договору.

Сума договору складається з сум всіх наданих послуг за всіма замовленнями, як тими, за яким здійснено розрахунок, так і тими, за яким розрахунок тільки має бути здійсненим (п. 3.1 Договору).

В пункті п. 3.5 Договору сторони домовились, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, зазначений у договорі, не пізніше 5 днів після виставлення Виконавцем відповідного рахунку за будь-який період надання послуг за договором, ще не оплачений Замовником.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що договір укладений на 12 місяців з дати його підписання сторонами, але у будь-якому випадку до повного виконання грошових зобов'язань за ним.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 16 200, 00 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с. 43-54), а саме:

№ 10 від 20.08.2012р. на суму 1 650, 00 грн.;

№ 12 від 31.08.2012р. на суму 1 950, 00 грн.;

№ 17 від 06.09.2012р. на суму 600, 00 грн.;

№ 18 від 10.09.2012р. на суму 600, 00 грн.;

№ 26 від 30.09.2012р. на суму 1 800, 00 грн.;

№ 31 від 31.10.2012р. на суму 1 800, 00 грн.;

№ 32 від 31.10.2012р. на суму 1 350, 00 грн.;

№ 33 від 31.10.2012р. на суму 900, 00 грн.;

№ 42 від 30.11.2012р. на суму 1 800, 00 грн.;

№ 43 від 30.11.2012р. на суму 900, 00 грн.;

№ 51 від 21.12.2012р. на суму 150, 00 грн.;

№ 52 від 25.12.2012р. на суму 2 700, 00 грн.

На оплату вищенаведених послуг відповідачу були виставлені наступні рахунки:

рахунок на оплату № 10 від 20.08.2012р. на суму 1 650, 00 грн.;

рахунок на оплату № 12 від 31.08.2012р. на суму 1 950, 00 грн.;

рахунок на оплату № 17 від 06.09.2012р. на суму 600, 00 грн.;

рахунок на оплату № 18 від 10.09.2012р. на суму 600, 00 грн.;

рахунок на оплату № 26 від 30.09.2012р. на суму 1 800, 00 грн.;

рахунок на оплату № 31 від 31.10.2012р. на суму 1800, 00 грн.;

рахунок на оплату № 32 від 31.10.2012р. на суму 1 350, 00 грн.;

рахунок на оплату № 33 від 31.10.2012р. на суму 900, 00 грн.;

рахунок на оплату № 42 від 30.11.2012р. на суму 900, 00 грн.;

рахунок на оплату № 41 від 30.11.2012р. на суму 1 800, 00 грн.;

рахунок на оплату № 50 від 21.12.2012р. на суму 150, 00 грн.;

рахунок на оплату № 51 від 25.12.2012р. на суму 2 700, 00 грн. (а.с. 84-95).

Відповідач неналежним чином виконав грошові зобов'язання за даним договором та оплатив лише частину отриманих послуг у розмірі 6 650, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.57-58), а саме:

від 31.08.2012р. на суму 1 650, 00 грн. та від 13.11.2012р. на суму 5 000, 00 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась сума за надані послуги у розмірі 9 550, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.5 договору № 4/12 від 01.08.2012р. визначено, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковому порядку на поточний рахунок Виконавця не пізніше 5 днів після виставлення відповідного рахунку за будь-який період надання послуг.

На виконання умов Договору ПП "Макстранс" надало відповідачу послуги власних машин та механізмів з екіпажем (водієм) на загальну суму 16 200, 00 грн., що підтверджується актами надання послуг (а.с. 43-54) та рахунками на оплату (а.с. 84-95).

Відповідач надав докази про оплату отриманих послуг на суму 6 500, 00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що Українсько-Чеське СП "Івако" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 9 550, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 34 867, 00 грн. штрафу згідно п. 5.2 Договору та 17 190, 00 грн. згідно п. 5.4 Договору.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в пункті 5.2 Договору, за порушення грошових зобов'язань сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2 % від не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки .

Аналізуючи вищенаведені норми права суд доходить до висновку, що в даному випадку сторони в п. 5.2 Договору передбачили відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, оскільки саме пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день простроченого виконання.

Як зазначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Законом та укладеним сторонами договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Господарський суд також враховує, що умова договору про оплату пені за прострочення виконання зобов'язання (п. 5.2 Договору) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п.5.2 договору № 4/12 від 01.08.2012р. пеню у розмірі 34 867, 00 грн.

Господарський суд приймає до уваги, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), неустойка (штраф, пеня), а також три проценти річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів обчислюються окремо стосовно кожного з таких строків, починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно п.3.5 договору надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. розрахунки за договором здійснюються не пізніше 5 днів після виставлення Виконавцем відповідного рахунку за будь-який період надання послуг.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.28), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 4 000, 00 грн. з 15.11.2012р. по 15.05.2013р. (кількість днів прострочки 182) пеня складає 298, 97 грн.;

- від суми боргу 1 800, 00 грн. з 06.12.2012р. по 06.06.2013р. (183 дні прострочки) пеня складає 135, 32 грн.;

- від суми боргу 900, 00 грн. з 06.12.2012р. по 06.06.2013р. (183 дні прострочки) пеня складає 67, 66 грн.;

- від суми боргу 150, 00 грн. з 27.12.2012р. по 27.06.2013р. (183 дні прострочки) пеня складає 11, 21 грн.;

- від суми боргу 2 700, 00 грн. з 31.12.2012р. по 30.06.2013р. (182 дні прострочки) пеня складає 200, 39 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, за умовами п.5.2 Договору правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 713, 55 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 713, 55 грн. В частині стягнення пені в розмірі 34 153, 45 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Як зазначено в пункті 5.4 Договору, порушення зобов'язання понад 10 днів має наслідком притягнення винної сторони до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 % від грошового зобов'язання за кожні 10 днів прострочення понад розмір відповідальності згідно других умов договору.

Аналізуючи правову природу неустойки, визначеної сторонами в п.5.4 Договору, господарський суд враховує також те, що за висновком Верховного Суду України в постанові від 12.12.2011р. у справі № 3-132гс11 подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, суд оцінює зміст пункту 5.4 Договору як такий, в якому сторони визначили додаткову відповідальність за порушення зобов'язання понад обумовлений термін (10 днів) у вигляді штрафу.

Застосування такого виду неустойки, як штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачена, що, однак, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі. У такому випадку сума штрафу може заявлятися до стягнення понад нараховану боржникові суму пені, оскільки в цьому разі не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як зазначено в ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із поняття штрафу, визначеного законодавцем у ч.2 ст. 549 ЦК України, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 231 ГК України, суд дійшов висновку про те, що позивач вправі заявити до стягнення штраф у відсотковому розмірі від невиконаного відповідачем грошового зобов'язання. Проте нарахування такого штрафу повинно здійснюватись лише один раз після порушення грошового зобов'язання, а не кожні 10 днів прострочки, як цього вимагає позивач, що притаманне при застосуванні відповідальності у вигляді пені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п.5.4 договору № 4/12 від 01.08.2012р. штраф у розмірі 17 190,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.28), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- від суми боргу 4 000, 00 грн. - 10 % штрафу складає 400, 00 грн.;

- від суми боргу 1 800, 00 грн. - 10 % штрафу складає 180, 00 грн.

- від суми боргу 900, 00 грн. - 10 % штрафу складає 90, 00 грн.;

- від суми боргу 150, 00 грн. - 10 % штрафу складає 15, 00 грн.;

- від суми боргу 2 700, 00 грн. - 10 % штрафу складає 270, 00 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, за умовами п.5.4 Договору правомірним є нарахування відповідачу штрафу в розмірі 955,00 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 955,00 грн. В частині стягнення штрафу в розмірі 16 235, 00 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 61 607, 00 грн. в частині 50 388, 45 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 11 218, 55 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 81,79 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 313, 30 грн. судового збору (18,21 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-Чеського спільного підприємства "Івако" (69063, м. Запоріжжя, Проспект Леніна, 24, ідентифікаційний код 23284537) на користь Приватного підприємства "Макстранс" (69081, м. Запоріжжя, вул. Ровенська, 54, ідентифікаційний код 34501142) 9 550 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 713 (сімсот тринадцять) грн. 00 коп. пені, 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 313 (триста тринадцять) грн. 30 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 34 153 (тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 45 коп. пені та в частині стягнення 16 235 (шістнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 22.11.2013р.

Суддя В.М. Соловйов