Постанова

від 29.01.2014 по справі 908/3337/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.01.2014 справа №908/3337/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Рудь К.Л. - за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Макстранс", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 18.11.2013 р. (підписано 22.11.2013р.) у справі№ 908/3337/13 (суддя Соловйов В.М.) за позовомПриватного підприємства "Макстранс", м. Запоріжжя до Українсько-Чеського спільного підприємства "Івако", м. Запоріжжя простягнення заборгованості в сумі 61 607,00 грн. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство "Макстранс", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Українсько-Чеського спільного підприємства "Івако", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. у розмірі 61 607,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 550,00 грн. основного боргу, 713,00 грн. пені, 955,00 грн. штрафу та 313,30 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення штрафних санкцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 34 867,00 грн. штрафу згідно п. 5.2 Договору та 17 190,00грн. штрафу згідно п. 5.4 Договору задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок щодо правової природи штрафних санкцій за договором № 4/12 від 01.08.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір надання послуг машин та механізмів з екіпажем (водієм) № 4/12 від 01.08.2012р. (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, позивач за плату зобов'язався надати відповідачу послуги власних машин та механізмів з екіпажем (водієм) шляхом використання їх за цільовим призначенням протягом часу обумовленого в замовленні або згідно умов договору, а відповідач - отримувати надані послуги та сплачувати їх вартість обумовлену умовами договору.

Згідно п. 4.1 Договору, він укладений на 12 місяців з дати його підписання сторонами, але у будь-якому випадку до повного виконання грошових зобов'язань за ним.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України на поточний рахунок позивача, зазначений у договорі, не пізніше 5 днів після виставлення позивачем відповідного рахунку за будь-який період надання послуг за договором, ще не оплачений відповідачем.

На виконання умов Договору, позивачем були надані обумовлені Договором послуги, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг, в яких відповідач підтвердив надання послуг на загальну суму 16 200,00 грн. (а.с. 43-54).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг: № 10 від 20.08.2012р. на суму 1 650, 00 грн., № 12 від 31.08.2012р. на суму 1 950, 00 грн., № 17 від 06.09.2012р. на суму 600, 00 грн., № 18 від 10.09.2012р. на суму 600, 00 грн., № 26 від 30.09.2012р. на суму 1 800, 00 грн., № 31 від 31.10.2012р. на суму 1800, 00 грн., № 32 від 31.10.2012р. на суму 1 350, 00 грн., № 33 від 31.10.2012р. на суму 900, 00 грн., № 42 від 30.11.2012р. на суму 900, 00 грн., № 41 від 30.11.2012р. на суму 1 800, 00 грн., № 50 від 21.12.2012р. на суму 150, 00 грн. та № 51 від 25.12.2012р. на суму 2 700, 00 грн. (а.с. 84-95).

Відповідачем за надані послуги сплачено 6 650,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 31.08.2012р. на суму 1 650,00 грн. та від 13.11.2012р. на суму 5 000, 00 грн., які наявні в матеріалах справи (а.с.57-58).

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 9 550,00 грн.

Факт надання позивачем послуг за спірним Договором сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги власних машин та механізмів з екіпажем (водієм) за договором № 4/12 від 01.08.2012р. в сумі 9 550,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 5.2 Договору в сумі 34 867,00 грн. та відповідно п. 5.4 Договору в сумі 17 190,00 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення в сумі 713,55 грн. та в сумі 955,00 грн. відповідно, за наступних підстав.

Як вбачається з розділу 5 Договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2 % від не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки (п. 5.2 Договору) та у вигляді штрафу у розмірі 10% від грошового зобов'язання за кожні 10 днів прострочення понад розмір відповідальності згідно других умов договору (п. 5.4 Договору).

Як вбачається зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто визначена у п. 5.2 Договору відповідальність за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки у вигляді пені в розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки обчислюється за кожен день прострочення виконання, а визначена в п. 5.4 Договору - є штрафом, що наступає у разі прострочення виконання зобов'язання понад 10 днів.

Доводи позивача, що зазначений штраф має нараховуватись за весь період прострочення, тобто є неустойкою подовженої дії - протирічить вищевказаним нормам закону.

Також, Постановою Верховного суду України від 12.12.2011р. у справі № 3-132гс11, що є обов'язковою для застосування в силу ст.111-28 ГПК України, визначено, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи із поняття штрафу, визначеного законодавцем у ч.2 ст. 549 ЦК України, та враховуючи приписи ч. 4 ст. 231 ГК України, суд дійшов висновку про те, що позивач вправі заявити до стягнення штраф у відсотковому розмірі від невиконаного відповідачем грошового зобов'язання. Проте нарахування конкретного, певно визначеного штрафу повинно здійснюватись лише один раз після порушення грошового зобов'язання, а не кожні 10 днів прострочки, як цього вимагає позивач, що притаманне при застосуванні відповідальності у вигляді пені.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні стягнення штрафу в розмірі 34 153,45грн. та в розмірі 16 235,00 грн., а також в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 713,55грн. та штрафу в розмірі 955,00 грн., судова колегія вважає його законним та обгрунтовани.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 року у справі № 908/3337/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Макстранс", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.11.2013 року у справі № 908/3337/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС