Ухвала

від 19.11.2013 по справі 2а-4943/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 27214/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Талекс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2009 року приватне підприємство «Талекс» (далі - ПП «Талекс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнання нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - ДПІ) № 0000132341/0 від 27.04.2009 року про визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 41768,94 грн., з яких 27845,96 грн. за основним платежем та 13922,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі № 2а-4943/09/1370 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПП «Талекс» просило зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і ухвалити нову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ПП «Талекс», одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включило суму ПДВ до податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків. Суд у своєму рішенні безпідставно погодився з неправомірним висновком податкового органу про те, що договір б/н від 01.03.2010р. укладений між ПП «Талекс» та ТзОВ «Профліга» є нікчемним.

На підтвердження факту товарності договору б/н від 01.03.2008р., укладеного між ТОВ «Профліга» та ПП «Талекс», суду були подані необхідні документи, а саме докази оплати за шкури мокросолені великої рогатої худоби та докази поставки цього товару (відповідні видаткові та податкові накладні). Крім того, було подано докази подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «Профліга», в межах Договору на промислову переробку шкірсировини від 03.01.2008р. ВАТ «Шкіряник».

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у ході проведеної ДПІ позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Талекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Профліга» за період з березня 2008 року по грудень 2008 року (акт від 10.04.2009 р. № 713/23-408 /30822761) було встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту декларацій за березень та квітень 2008 року ПДВ в сумі 27875,76 грн. з вартості шкір мокросолених, отриманих від ТОВ «Профліга» на загальну суму 167075,76 грн.

З метою з'ясування наявних виробничих потужностей та можливостей проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Профліга» податковим органом було встановлено, що у ТОВ «Профліга» транспортних засобів немає, будівлі та споруди у власності ТОВ «Профліга» відсутні; за період 01.01.2008 року по 01.11.2008 року кількість працюючих на ТОВ «Профліга» становить 4 особи, а саме товариство знаходиться у розшуку та з березня 2008 року не подає звітності.

Відповідно до листа ГВПМ ДПІ у м. Львові від 10.02.2009 року № 769/26-51 щодо ТОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків), ч. 1 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом).

Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про відсутність факту отримання від ТОВ «Профліга» товарно-матеріальних цінностей на суму 167075,76 та виникнення податкових зобов'язань по ПДВ у ТОВ «Профліга» за березень 2008 р. на суму 13481,06 грн. та за квітень 2008 р. на суму 14364,4 грн.

На підставі приписів ст.ст. 13, 203, 215, 228 ЦК України, ст. 218 ГК України суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений позивачем з ТОВ «Профліга» є нікчемний, оскільки суперечить моральним засадам суспільства; не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

За правилами пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому за правилами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією слід вважати дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цього ж Закону).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи із наведених приписів Закону «Про податок на додану вартість» необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено відсутність у ТОВ «Профліга» необхідних умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціальних знань, що вказує на відсутність реального характеру відповідних робіт, а загалом і про відсутність факту надання таких робіт.

ТОВ «Профліга» податкові зобов'язання не декларувались, останню декларацію з податку на додану вартість підприємством подано за лютий 2008 р., з березня 2008 р. звітність до податкового органу не подавалась.

Окрім того, позивачем не було надано первинних документів, які б підтверджували факт транспортування наданих ТОВ «Профліга» товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що договір б/н від 01.03.2008р., укладений між ТОВ «Профліга» та ПП «Талекс», носив безтоварний характер, а відтак відповідні суми не можуть включатися до складу витрат ПП «Талекс» для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Талекс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі № 2а-4943/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 20 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба