Рішення

від 22.10.2013 по справі 911/3023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3023/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник», м. Тетіїв;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес»,

м. Переяслав-Хмельницький, Київська область;

про стягнення 65396,05 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Солонина І.Ю. (довіреність б/н від 18.07.2013 р.);

від відповідача: Кулачко ТМ. (довіреність № 06/08/13-1 від 06.08.2013р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес» (далі - відповідач) про стягнення 65396,05 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 49 від 15.10.2012 р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 40222,25 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 3000,18 грн., інфляційні - 120,63 грн. та 3% річних у сумі 839,71 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 21213,28 грн., нарахований на підставі п. 5.2. договору, за ухилення відповідача провести звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 02.08.2013 р. порушено провадження у справі № 911/3023/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2013 р.

19.08.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач визначив ціну позову в сумі 42224,54 грн. та просив суд стягнути з відповідача 40222,25 грн. боргу, 1319,07 грн. пені, 281,00 грн. - 3% річних, 402,22 грн. штрафу.

Присутній у судовому засіданні 20.08.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача позовні вимоги визнали частково, зокрема в частині заборгованості, що існує за видатковою накладною № 118 від 22.02.2013 р., та нарахованих на неї штрафних санкцій; в іншій частині заявлених вимог - заперечили, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, поданому через загальний відділ господарського суду 20.08.2013 р.

Ухвалою від 20.08.2013 р. суд відклав розгляд справи на 03.09.2013 р., у зв'язку з неподанням всіх витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

02.09.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі з витребуваними доказами та заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 40222,25 грн. боргу, 1931,35 грн. пені, 408,31 грн. - 3% річних та 402,22 грн. штрафу.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 42964,13 грн., визначеної позивачем на підставі ст. 55 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні 03.09.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомитись з поданими позивачем додатковими поясненнями, доказами та з заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 17.09.2013 р.

17.09.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, клопотання про продовження строку вирішення спору та клопотання про витребування доказів.

Також, 17.09.2013 р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшли письмові заперечення на пояснення та докази, надані позивачем.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки докази, які просить витребувати позивач не можуть вплинути на вирішення даного спору по суті, та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголосив в засіданні суду перерву до 08.10.2013 р.

В судовому засіданні 08.10.2013 р. оголошувалась перерва до 22.10.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні 22.10.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 49, у відповідності до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар і оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник постачає товар на підставі наданих йому покупцем замовлень на поставку товару (надалі - заявка), які передаються постачальнику у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі заявки (лист, телеграма, телефонограма, факс, повідомлення електронною пощтою). У разі відсутності з боку постачальника будь-яких зауважень щодо можливості виконання наданої покупцем заявки впродовж 2 календарних днів з моменту її відправлення покупцем така заявка вважається підтвердженою постачальником. Підтверджена постачальником заявка є підставою для поставки товару покупцю.

Згідно п. 2.4. договору, датою поставки вважається дата отримання покупцем товару та передбачених п. 2.5. документів, зокрема: видаткової накладної; документів, що посвідчують якість товару; сертифікату якості (відповідності); податкової накладної.

Кількість, асортимент та ціна кожного виду товару вказується в накладних на кожну партію товару (п. 3.1. договору).

Умовами пунктів 4.1., 4.2. договору встановлено, що загальна сума договору складає суму вартостей поставленого протягом дії договору товару, зазначеного в видаткових накладних. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар в гривнях безготівковим розрахунком на рахунок постачальника, на умовах відстрочення платежу в кількості 21 (двадцять один) банківських днів з дати поставки постачальником товару та з дотриманням покупцем розміру ліміту дебіторської заборгованості. Розмір ліміту дебіторської заборгованості за договором складає 60000,00 грн.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір діє до 31 грудня 2013 року.

Кожна сторона може достроково припинити дію договору, письмово повідомивши за 30 календарних днів до моменту розірвання даного договору другу сторону (п. 7.4. договору).

Позивач направив відповідачу повідомлення за № 43-А від 18.04.2013 р., в якому зазначив про розірвання Договору поставки № 49 від 15.10.2012 р., у зв'язку з порушенням зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Під час розгляду справи відповідачем дана обставина не заперечувалась. Отже, на день вирішення спору, договір поставки є розірваним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору та згідно заявок відповідача, позивачем здійснено поставку товарів по регіонам України для відповідача у період з 16.10.2012 р. по 25.04.2013р. на загальну суму 200346,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії залучені до матеріалів справи

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк розрахувався частково в сумі 160123,75 грн.

На день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість у сумі 40222,25 грн., яка виникла, в зв'язку з неоплатою товару, отриманого за видатковими накладними № 118 від 22.02.2013 р., № 144 від 07.03.2012 р., № 147 від 07.03.2013 р., № 180 від 26.03.2012 р., № 238 від 25.04.2013 р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем заперечено факт отримання товару за видатковими накладними № 144 від 07.03.2012 р., № 147 від 07.03.2013 р., № 180 від 26.03.2012 р., № 238 від 25.04.2013 р. з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження повноважень осіб, які отримували товар за вказанами видатковими накладними. Проте, такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги та спростовуються зібраними по справі доказами наступним чином.

Підтвердженням поставки товару за видатковими накладними № 144 від 07.03.2013 р., № 147 від 07.03.2013 р. та № 180 від 26.03.2013 р., окрім самих накладних, є в тому числі і акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р., підписаний сторонами за Договором поставки № 49 від 15.10.2012 р. і скріплений печатками товариств, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», основною метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому

Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, визначено п.п. 11.11. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей. Грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69. При інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передавати) дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначається номер договору, дата і сума перерахування коштів, тощо. Дебітор повинен протягом 10 днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями.

Акт звірки розрахунків, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для відображення суми заборгованості у бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджених наказами Міністерства фінансів України від 8.10.1999 р. № 237 і від 31.01.2000 р. № 20 відповідно, у складі поточної, сумнівної, безнадійної заборгованості та інших операційних доходів (Лист Міністерства фінансів України від 18.09.2007 р. № 31-34000- 10-10/18896).

Таким чином, підписавши наданий Позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р. за Договором № 49, відповідач тим самим підтвердив отримання від ТОВ «Тетіївський пряник» товару за видатковими накладними № 144 від 07.03.2013 р. на суму 11065,90 грн., № 147 від 07.03.2013 р. на суму 1518,00 грн. та № 180 від 26.03.2013 р. на суму 12135,25 грн.

Що стосується видаткової накладної № 238 від 25.04.2013 р.. то вона підписана тією ж особою, що і видаткові накладні № 589 від 27.11.2012 р., № 610 від 05.12.2012 р,. № 664 від 21.12.2012 р., за якими відповідач розрахувався за поставлений товар в повному обсязі з позивачем.

Таким чином, видаткову накладну № 238 від 25.04.2013 р. підписано повноважним представником відповідача, за якою ТОВ «ТД «Сім Чудес» має погасити заборгованість перед ТОВ «Тетіївський пряник» за поставлений товар у розмірі 11686,25 грн.

Крім того, виходячи з положень ст. 33 ГПК України, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем доказів, які б підтверджували його позицію щодо неодержання товару від позивача за видатковими накладними № 144 від 07.03.2013 р., № 147 від 07.03.2013 р., № 180 від 26.03.2013 р. та№ 238 від 25.04.2013 р., як то: документів бухгалтерського обліку або податкової звітності за періоди поставки товару відповідачу; не надано доказів щодо відсутності трудових відносин між відповідачем та особами, які підписували первинні документи; доказів повернення податкових накладних, у зв'язку з неотриманням товару; доказів повернення товару позивачеві або доказів направлення претензій щодо його якості, кількості та комплектності, представлено не було. Також, відповідачем не заперечувався і факт наявності його печатками на спірних видаткових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40222,25 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1931,35 грн. та 3% річних у сумі 408,31 грн., які нараховані за прострочення сплати заборгованості окремо по кожній видатковій накладній, станом на 30.08.2013 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 402,22 грн., нарахований на підставі п. 5.2. договору за порушення виконання обов'язку щодо проведення звірки взаєморозрахунків, передбаченого п. 5.1.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до п. 5.4. договору, в разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1931,35 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, який є арифметично вірним.

Крім того, п. 5.1. договору встановлено, що покупець, у випадку подання письмової вимоги постачальника, повинен провеси звірку взаєморозрахунків по договору і підписати відповідний акт звірки не пізніше 10 робочих днів із часу подання такої вимоги.

У випадку, якщо покупець ухиляється від проведення звірки взаєморозрахунків з постачальником та підписання відповідних актів звірки, постачальник має право нарахувати штрафні санкції в розмірі 1% від суми неоплаченого станом на закінчення визначеного п. 5.1. договору строку товара (п. 5.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2013 р. позивач рекомендованою поштою надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 43 від 18.06.2013 р. про погашення заборгованості та штрафних санкцій, а також просив підписати та повернути акт звірки взаєморозрахунків.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, як і не підписав та не повернув на адресу позивача акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів, суд вважає правомірним нарахування на підставі п. 5.2. договору відповідачу штрафу в сумі 402,22 грн., що становить1% від суми неоплаченого товару.

Також, згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 408,31 грн., згідно розрахунку позивача, наведеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес» (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, 2-Б; код ЄДРПОУ 38047270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 69, код ЄДРПОУ 36178864) 40222 (сорок тисяч двісті двадцять дві) грн. 25 коп. - боргу, 402 (чотириста дві) грн. 22 коп. - штрафу, 408 (чотириста вісім) грн. 31 коп. - 3% річних, 1931 (одну тисячу тридцять одну) грн. 35 коп. - пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.11.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.