Ухвала

від 12.11.2013 по справі 801/2169/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2169/13-а

12.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Красноперекопського управління водного господарства - Нагієва Конул Ібрагімовна, довіреність № 04/09-1046 від 21.10.13

представник відповідача- Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 1748/8 від 17.10.13,

розглянувши матеріали справи № 801/2169/13-а за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 23.04.13

за позовом Красноперекопського управління водного господарства (вул. 3-я Промислова, 6,м.Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Північна 2,м.Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 адміністративний позов Красноперекопського управління водного господарства до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0000022304 від 14.01.2013 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011року в розмірі 1400 грн.; стягнуто на користь Красноперекопського управління водного господарства (ідентифікаційний код 01033993) витрати зі сплати судового збору у розмірі 140,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (95000, АРК, м. Красноперекопськ, вул. Північна, буд.2, код ЄДРПОУ 23191929).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, при її винесенні судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані всі обставини справи.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови наполягав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.01.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1400 грн. (а.с.61).

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 14.09.2012 №2017/22-104/25454831 документальної позапланової невиїзної перевірки Красноперекопського управління водного господарства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Стандарт» (код ЄДРПОУ 25454831) за листопад 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п.198.3, 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення поточного звітного періоду з податку на додану вартість на загальну суму 1400 грн., в тому числі: за листопад 2011 року у сумі 1400 грн., ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В акті перевірки зазначено, що у періоді який перевірявся Красноперекопським управлінням водного господарства було сформовано сумнівний податковий кредит, отриманий від ТОВ «Стандарт», який не було використано у власній господарські діяльності. Сумнівність фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ «Стандарт».

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкової накладної, на підставі якої позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме: податкова накладна № 40 від 21.11.2011 на підставі якої сформовано спірний податковий кредит на суму 8400 грн., у тому числі ПДВ - 1400 грн. (а.с.37).

Підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

17.10.2012 між позивачем та ТОВ «Стандарт» укладено договір №592/473, за умовами якого ТОВ «Стандарт» зобов'язується передати у власність позивачу товар - таблички фасадні у кількості 35 шт. на суму 8400,00 грн., а позивач зобов'язується прийняти та купити товар на умовах, визначених цим договором (а.с.31).

Відповідно до цього договору позивач отримав від ТОВ «Стандарт» товар на загальну суму 8400 грн., в тому числі ПДВ 1400 грн., що підтверджено накладною №592 від 17.11.2011 (а.с.36).

Зазначений товар був сплачений у повному обсязі, що підтверджується наданими копіями розрахункового рахунку, платіжного доручення (а.с.34,35).

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підставі наказу Красноперекопського управління водного господарства від 11.06.2011 №211 здійснено заходи з перейменування органу державного управління на стелах, вказівниках та інформаційних знаках на об'єктах інженерної інфраструктури, у зв'язку з чим у ТОВ «Стандарт» були придбані фасадні таблички, які встановлені на об'єктах Красноперекопського управління водного господарства, про що був складений і підписаний посадовими особами установочний акт (а.с.81).

Тобто, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Неспроможними, згідно акту перевірки визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Інтехліс», який у свою чергу є постачальником фасадних вивісок.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що правовідносини між ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Інтехліс» жодним чином не відносяться до правовідносин позивача із ТОВ «Стандарт», а відтак акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт» від 14.09.2012 року №2017/22-104/25454831 не є належним та достатнім доказом, який підтверджує правовідносини між позивачем та ТОВ «Стандарт».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/2169/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/2169/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2001 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко