Ухвала

від 19.11.2013 по справі 826/4801/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4801/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Номок Паблішінг Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Номок Паблішінг Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Номок Паблішінг Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», договіри у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 грудня 2012 року по 28 грудня 2012 року на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України згідно постанови слідчого з ОВС СУ ДПС в м.Києві про призначення податкової перевірки від 01 серпня 2012 року (в рамках кримінальної справи №70-552) ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Номок Паблішінг Україна» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 08 січня 2013 року №6/22-511/34817362, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 703367,00 грн., у тому числі за І кв.2009 року - 49646,00 грн., півріччя 2009 року - 110729,00 грн.(ІІ кв. 2009 року - 61084,00 грн.), 9 місяців 2009 року - 182917,00 грн. (ІІІ кв. 2009 року - 72188,00 грн.), 2009 рік - 266542,00 грн. (ІV кв. 2009 року - 83625,00 грн.), І кв. 2010 року - - 77292,00 грн., півріччя 2010 року - 137500,00 грн. (ІІ кв. 2010 року - 60208,00 грн.), 9 місяців 2010 року - 244792,00 грн. (ІІІ кв. 2010 року - 107292,00 грн.), 2010 рік - 335667,00 грн. (ІV кв. 2010 року - 90875,00 грн.), І кв. 2011 року - 61667,00 грн., ІІ кв. 2011 року - 39491,00 грн., ІІ-ІІІ кв. 2011 року - 39491,00 грн. (ІІІ кв. 2011 року - 0,00 грн.), ІІ-ІV кв. 2011 року - 39491,00 грн. (ІV кв. 2011 року - 0,00 грн.).

Також встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 565440,00 грн., у тому числі за січень 2009 року - 20883,00 грн., лютий 2009 року - 6333,00 грн., березень 2009 року - 12500,00 грн., квітень 2009 року - 16000,00 грн., травень 2009 року - 16667,00 грн., червень 2009 року - 16200,00 грн., липень 2009 року - 23333,00 грн., серпень 2009 року - 15000,00 грн., вересень 2009 року - 19417,00 грн., жовтень 2009 року - 38917,00 грн., листопад 2009 року - 12250,00 грн., грудень 2009 року - 15733,00 грн., січень 2010 року - 9833,00 грн., лютий 2010 року - 12000,00 грн., березень 2010 року - 40000,00 грн., квітень 2010 року - 15000,00 грн., травень 2010 року - 11167,00 грн., червень 2010 року - 22000,00 грн., липень 2010 року - 22500,00 грн., серпень 2010 року - 25000,00 грн., вересень 2010 року - 38333,00 грн., жовтень 2010 року - 19100,00 грн., листопад 2010 року - 16000,00 грн., грудень 2010 року - 37600,00 грн., січень 2011 року - 17500,00 грн., лютий 2011 року - 16000,00 грн., березень 2011 року - 15833, 00 грн., квітень 2011 року - 18333,00 грн., травень 2011 року - 16007,00 грн.

На підставі акту перевірки №6/22-511/34817362 від 08 січня 2013 року ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року №0000722240, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, пп.138.5.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 520473,00 грн., у тому числі 436825,00 грн. за основним платежем та 83918,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000732240, згідно якого за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 392049,00 грн., у тому числі 330373,00 грн. за основним платежем та 61675,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки №6/22-511/34817362 від 08 січня 2013 року, який наданий на вимогу суду апеляційної інстанції, відповідачем визначено суму грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість в межах строків, передбачених ст.102 Податкового кодексу України (т.5 а.с.78).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (правонабувач) та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (правовласник) укладено договір №БС-01 від 01 квітня 2011 року про надання невиключних майнових прав, відповідно до якого правовласник зобов'язується передати (надати) невиключні майнові права на використання комп'ютерних програм згідно з переліком і описом програм, узгодженого сторонами в специфікації, яка являється додатком до даного договору, з метою використання правонабувачем програм в своїй господарській (виробничій) діяльності протягом терміну, встановленого в зазначеному договорі. Правонабувач зобов'язується виплачувати винагороду правовласнику (роялті) за передані невиключні права в порядку, встановленому зазначеним договором.

Між ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (виконавець) укладено договір №БС-02 від 01 квітня 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги популяризації, направлені на просунення і реалізацію послуг замовника в рамках комерційного проекту, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах і в порядку, передбачених зазначеним договором.

Також, між ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір №БС-03 від 01 квітня 2011 року, відповідно до якого виконавець приймає на себе обов'язок по наданню замовнику, протягом строку дії даного договору, технічної і сервісної підтримки послуг замовника по наданню доступу до Контенту Портала GSM (Funs, Ігрового порталу і Порталу DMD (DJUICE MUSIK DRIVE), в порядку і на умовах, визначених даним договором і додатками до нього, а замовник зобов'язується оплати виконавцю винагороду за надані належним чином послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених договором і додатками до нього.

Між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір №UA-031/2009 від 01 січня 2009 року, відповідно до якого виконавець приймає на себе обов'язок по наданню замовнику, протягом строку дії даного договору, додаткових сервісів до порталу GSM (Funs) для надання замовником третім особам Контент-послуг GSM (Funs) в порядку і на умовах, визначених даним договором і додатками до нього, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю винагороду в порядку і на умовах, визначених договором і додатками до нього.

Між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір №ГС-291 від 02 вересня 2010 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати для замовника роботи з розробки системи зберігання та відображення покрокових налаштувань мобільних апаратів (SBSS), а замовник прийняти їх та оплатити.

Між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір № ГС-1-6/1 від 01 червня 2010 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок щомісячно виконувати послуги технічної підтримки веб-сайтів, яка полягає в наступному: надання контент-послуг (наповнення веб-сайтів необхідною інформацією) і адміністрування веб-сайтів: www.nomoc.com і www.igraem.net.

Між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (правовласник) та позивачем (правонабувач) укладено договір №ГС-1-6/2 від 01 червня 2010 року, згідно умов якого правовласник зобов'язується передати (надати) невиключні майнові права на використання комп'ютерних програм згідно з переліком і описом програм, узгодженого сторонами в специфікації, яка являється додатком до даного договору, з метою використання правонабувачем програм в своїй господарській (виробничій) діяльності протягом терміну, зазначеному в договорі. Правонабувач зобов'язується виплачувати винагороду правовласнику (роялті) за передані невиключні права в порядку, встановленому зазначеним договором.

Також, між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір №UA-001/2011-1 від 01 січня 2011 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги популяризації, направлені на просунення і реалізацію послуг замовника в рамках Комерційного проекту, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах і в порядку, передбачених зазначеним договором.

Між ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець) та ТОВ «Номок Паблішінг Україна» (замовник) укладено договір №UA-002/2011-1 від 01 січня 2011 року, відповідно до якого виконавець приймає на себе обов'язок по наданню замовнику, протягом строку дії даного договору, технічної і сервісної підтримки послуг замовника по наданню доступу до Контент Портала GSM (Funs, Ігрового порталу і Порталу DMD (DJUICE MUSIK DRIVE), в порядку і на умовах, визначених даним договором і додатками до нього, а замовник зобов'язується оплати виконавцю винагороду за надані належним чином послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених даним договором і додатками до нього.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищевказаними договорами надано акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують перерахування коштів на рахунки контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС №352/23-618/25017678 від 20 вересня 2011 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, в якому встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», що придбані у контрагентів-постачальників.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на вищезазначений акт податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на доказах, отриманих під час досудового слідства в рамках кримінальної справи №70-552 відносно директора ТОВ «Сота Карт» ОСОБА_2 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.212 ч.3, ст.366 ч.2 КК України та відносно директора ТОВ «Містер Мобайл» ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що від імені ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» та інші, невстановленими особами систематично здійснювалося підроблення та видача підроблених документів ряду суб'єктів господарювання, які, використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, документально оформлювали фактично неіснуючі операції на отримання і продаж ТМЦ, надання послуг, виконання робіт, після чого дані документи передавалися замовникам злочинних послуг для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових затрат, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість і на прибуток підприємств, незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагентів ТОВ «Номок Паблішінг Україна», включаючи безтоварний характер вищезазначених операцій з позивачем, натомість, показання свідків є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентами невиключних майнових прав та надання послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем невиключних майнових прав та послуг у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування, які саме роботи були виконані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів щодо наявності детальної документації та інформації про особливості використання придбаних програм (згідно п.3.1.2 договору №БС-01 від 01 квітня 2011 року та договору №ГС-1-6/2 від 01 червня 2010 року), проведення контрагентами технічної підтримки придбаних програм, наявності у контрагентів авторського права на придбані права на використання комп'ютерних програм, за використання яких виплачено роялті; графічного зображення інформації щодо популяризації послуг позивача в засобах масової інформації, переліку таких засобів масової інформації, оригінал-макетів інформаційних матеріалів, які розроблені контрагентами та узгоджені з позивачем; консультування позивача з питань щодо функціонування та розвитку сайта (сайтів), внесення змін до структури сайта, текстового наповнення, а також інших доказів щодо реального виконання умов вищенаведених договорів.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 06 лютого 2013 року №0000722240 та №0000732240, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Номок Паблішінг Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.