Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/10428/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 р. (13:22) Справа №801/10428/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Павленко Н.О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина"

до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим

про визнання протиправними дій

за участі:

представника позивача - Шевченко Д.Р., довіреність № 130 від 15.06.2013 року;

представника позивача - Карнішшаускайте І.В., довіреність № 218 від 18.09.2013 року;

представника відповідача - - Трофименко Д.П., довіреність № 03-21/6/7785 від 06.09.2013 року;

представника відповідача - Бандяєва В.Ю., довіреність № 03/2-21/27300 від 19.11.2013 року

Обставини справи: Приватне підприємство «Транспортна компанія «Ірина» звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Центрального іідділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій щодо складання акту опису та арешту майна боржника, а саме автобусу DAF, р/н АК7408АА та визнання протиправними дій відповідача щодо фактичної передачі рухомого боржника, а саме автобусу DAF, р/н АК7408АА на зберігання торгуючій організації.

Представники позивача у судовому засіданні 20.11.2013 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до систем органів Міністерства юстиції України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи діяв відповідач на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо і добросовісно.

Судом встановлено, що предметом спору є дії відповідача, здійснені з метою виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості на користь юридичних осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач оскаржує дії відділу державної виконавчої служби за зведеним виконавчим провадженням, суд зазначає, що дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) в межах зведеного виконавчого провадження не можуть бути оскаржені в іншому судочинстві, ніж в адміністративному.

Суд зазначає, що аналогічна позиція з цього питання викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 року № 3.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лиш на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судом встановлено, що у Центральному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим на примусовому виконання знаходиться зведене виконавче провадження № 48/12 по примусовому виконанню виконавчих документів:

- наказу Господарського суду АР Крим від 24.07.2009 року по справі №21/013-09 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 964369,62 грн.;

- наказу Господарського суду АР Крим від 02.11.2010 року по справі № 5002-33/4197-10 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 15814,15 грн.;

- наказу Господарського суду АР Крим від 04.03.2011 року по справі № 5002-25/5937-10 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 4997,42 грн.

- наказу Господарського суду АР Крим від 21.09.2011 року по справі № 5002-8/2301-11 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 15088,84 грн.;

- наказу Господарського суду АР Крим від 28.22.2011 року по справі № 5002-5/4564-11 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 11263,45 грн.;

- наказу Господарського суду АР Крим від 28.11.2011 року по справі № 5002-5/4564-11 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 348,63 грн.;

- наказу Господарського суду АР Крим від 15.05.2012 року по справі № 5002-18/1026-2012 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 7856,52 грн.;

- - наказу Господарського суду від 05.05.2011 року по справі № 5002-34/834-2011 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 863848,94 грн.;

- Наказу Господарського суду від 25.10.2011 року по справі № 5002-12/2529-11 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 59593,76 грн.;

- Наказу Господарського суду АР Крим від 15.10.2012 року по справі № 5002-9/2975-2012 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 48699,65 грн.;

- Наказу Господарського суду від 18.06.2013 року по справі № 901/1252/13 про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 56620,12 грн.;

- Виконавчого листа Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2013 року по справі № 801/6035/13-а про стягнення з ПП «Транспортна компанія «Ірина» заборгованості у сумі 13504,29 грн.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.

Згідно ч. 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, а саме сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Судом встановлено, що Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим листом № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року направив вимогу стосовно зобов'язання позивача надати рухоме майно у вигляді автобусів до огляду, перевірки дотримання правил відповідального зберігання, а також для складання акту опису і арешту автобусів, які не арештовані.

Огляд призначено на 30.11.2013 року на 11:00, за адресою м. Сімферополь, вул. Крилова, 182 а.

У вказаному листі директору ПП «Транспортна компанія «Ірина» запропоновано надати у вказаний час, дату за адресою м. Сімферополь, вул. Крилова, 182 а, рухоме майно у вигляді автобусів, які зареєстровані за ПП «ТК «Ірина».

Судом встановлено, що 30.10.2013 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Трофименко Д.П. у ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48/12 про стягнення з ПП «ТК «Ірина» заборгованості на користь юридичних осіб були здійснені виконавчі дії за адресою м. Сімферополь, вул. Крилова, 182 а.

Державним виконавцем складено акт від 30.10.2013 року, у якому вказано, що на момент проведення виконавчих дій позивачем не було надані для огляду транспортні засоби, які були вказані у листі № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року, яким відділ державної виконавчої служби попереджував боржника про проведення виконавчих дій.

Суд зазначає, що дослідивши лист Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим листом № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року та акт від 30.10.2013 року про проведення виконавчих дій прийшов до висновку, що відповідачем проведені виконавчі дії не 30.11.2013 року, як було зазначено у листі № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року, а 30.10.2013 року, чим були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права позивача стосовно можливості прийняття ним участі у провадженні виконавчих дій, данні усних та письмових пояснень, висловлювання свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, передбачені ст. 12 Закону.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, стосовно того, що у листі № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року допущено технічну помилку у зазначенні дати проведення виконавчих дій, оскільки відповідачем не надано доказів того, що ним було повідомлено позивача про іншу дату проведення виконавчих дій, або прийнято документ про виправлення описки (помилки) у листі № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року.

На підставі викладеного суд зазначає, що відповідач не мав права проводити виконавчі дії стосовно огляду майна боржника, складання акту опису та арешту без попередження боржника про дату проведення цих дій.

Однак, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» посадовими особами 01.11.2013 року було складено акт опису й арешту майна, а саме автобусу DAF, р/н АК7408АА.

Суд також зазначає, що дії стосовно огляду, опису й арешту рухомого майна боржника були проведені посадовими особами відповідача також не за адресою, вказаною у листі № 03/2-21/6/30008 від 28.10.2013 року: м. Сімферополь, вул. Крилова, 182 а, а за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 93, що відображено в акті опису й арешту майна.

Згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам.

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

Судом встановлено, що посадовою особою Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим рухоме майно, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА передано на зберігання не боржнику, а іншій особі - торгуючий організації.

Оскільки суд вважає, що дії відповідача стосовно опису та арешту вказаного нерухомого майна були проведені з порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що дії відповідача стосовно передачі рухомого майна - автобусу DAF , р/н АК7408ААна зберігання торгуючій організації також протиправні.

Також суд вважає, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржнику не було надано право щодо зберігання арештованого майна.

Проаналізувавши матеріали виконавчого провадження та вимоги Закону України про виконавче провадження, суд встановив, що дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим стосовно складання акту від 01.11.2013 року опису та арешту майна боржника, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА, фактичної передачі вказаного рухомого майна на зберігання торгуючій організації є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 20.11.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, у повному обсязі постанову складено 25.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо складання акту від 01.11.2013 року опису та арешту майна боржника, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА.

3. Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо передачі рухомого майна Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина», а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА на зберігання торгуючій організації.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Транспортна компанія «Ірина» (ЄДРПОУ 34523590) витрати зі сплати судового збору в сумі 68,82 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Алексєєва Т.В.