Постанова

від 22.01.2014 по справі 801/10428/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/10428/13-а

22.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 20.11.13 у справі № 801/10428/13-а

за позовом Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина" (вул. Севастопольська, 94, кім. 720 "б"; а\с 158, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. 60 років Жовтня, 21, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Приватне підприємство "Транспортна компанія "Ірина" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту опису й арешту майна боржника, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА, визнання протиправними дії відповідача щодо фактичної передачі рухомого майна боржника, автобусу DAF, д/н АК7408АА, на зберігання іншій особі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо складання акту від 01.11.2013 опису та арешту майна боржника, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА, визнано протиправними дії Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо передачі рухомого майна Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина", а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА на зберігання торгуючій організації, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина" (ЄДРПОУ 34523590) витрати зі сплати судового збору в сумі 68,82 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків викладених в постанові Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим обставинам справи.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не мав права проводити виконавчі дії стосовно огляду майна боржника, складання акту опису та арешту без попередження боржника про дату проведення цих дій, а також передаючи майно не зберігання торгуючій організації, відповідач діяв протиправно, оскільки в порушення Закону України «Про виконавче провадження», боржнику не було надано право щодо зберігання арештованого майна.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на їх невідповідність нормам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим знаходиться зведене виконавче провадження №48/12 з примусового виконання виконавчих документів стосовно Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина", а саме: наказу Господарського суду АР Крим від 24.07.2009 по справі №21/013-09 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 964369,62 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 02.11.2010 по справі №5002-33/4197-10 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 15814,15 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 04.03.2011 по справі № 5002-25/5937-10 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 4997,42 грн., наказу Господарського суду АР Крим від 21.09.2011 по справі № 5002-8/2301-11 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 15088,84 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 28.22.2011 по справі № 5002-5/4564-11 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 11263,45 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 28.11.2011 по справі № 5002-5/4564-11 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 348,63 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 15.05.2012 по справі № 5002-18/1026-2012 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 7856,52 грн.; наказу Господарського суду від 05.05.2011 по справі № 5002-34/834-2011 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 863848,94 грн.;наказу Господарського суду від 25.10.2011 по справі № 5002-12/2529-11 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 59593,76 грн.; наказу Господарського суду АР Крим від 15.10.2012 по справі № 5002-9/2975-2012 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 48699,65 грн.; наказу Господарського суду від 18.06.2013 по справі № 901/1252/13 про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 56620,12 грн.; виконавчого листа Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2013 по справі № 801/6035/13-а про стягнення з ПП "Транспортна компанія "Ірина" заборгованості у сумі 13504,29 грн.

Судом встановлено, що Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим листом від 28.10.2013 №03/2-21/6/30008 направив боржнику вимогу стосовно зобов'язання позивача надати рухоме майно у вигляді автобусів до огляду, перевірки дотримання правил відповідального зберігання, а також для складання акту опису і арешту автобусів, які не були арештовані, та призначено огляд на 30.11.2013 на 11:00, за адресою: місто Сімферополь, вул.Крилова, 182 а.

30.10.2013 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим Трофименко Д.П. було складено Акт, згідно якого на момент проведення виконавчих дій позивачем не було надано для огляду транспортні засоби, які були вказані у листі від 28.10.2013 №03/2-21/6/30008, яким відповідач попереджував боржника про проведення виконавчих дій.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки в листі Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції листом від 28.10.2013 №03/2-21/6/30008 було зазначено дату проведення виконавчих дій 30.11.2013, а відповідачем проведені виконавчі дії 30.10.2013, таким чином відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права позивача стосовно можливості прийняття ним участі у провадженні виконавчих дій, надання усних та письмових пояснень, висловлювання своїх доводів та міркувань з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, передбачені ст. 12 Закону.

Крім того суд першої інстанції зазначає, що дії стосовно огляду, опису й арешту рухомого майна боржника були проведені посадовими особами відповідача також не за адресою, вказаною у листі від 28.10.2013 №03/2-21/6/30008: м. Сімферополь, вул.Крилова, 182 а, а за адресою: м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 93, що відображено в акті опису й арешту майна.

Однак, судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, та зазначеному обов'язку кореспондує право державного виконавця накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача щодо складання акту опису й арешту майна боржника від 01.11.2013, а саме: автобусу DAF, р/н АК7408АА, проте в адміністративному позові відсутні вимоги щодо визнання протиправними дій Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим по складанню Акту державного виконавця від 30.10.2013, а також відсутні зауваження щодо проведення відповідачем виконавчих дій 30.10.2013 замість 30.11.2013 та не за адресою, зазначеною у листі відповідача від 28.10.2013 №03/2-21/6/30008.

Матеріали справи свідчать, що Акт опису й арешту складено 01.11.2013 у проміжок часу з 16 години 15 хвилин до 17 години 00 хвилин старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ Бандяєвим В.Ю., який діяв у складі робочої групи, створеної відповідно до розпорядження начальника Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ Авлахова І.А. для здійснення заходів примусового виконання рішень, які складаються в проведенні опису транспортних засобів та накладенні на них арешту, призначені на 01.11.2013, у зв'язку із наявністю обставин, які можуть ускладнити виконання рішення.

Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було повідомлено боржника про час та місце проведення опису, вилучення та передачі майна, тим самим порушено право боржника на присутність під час проведення виконавчих дій, закріплене ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, судова колегія звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, за яких державний виконавець повинен письмово повідомити боржника про день і час виконавчих дій, як то примусове виселення або вселення, проте зазначений нормативно-правовий акт не містить обов'язку державного виконавця повідомляти боржника про здійснення виконавчих дій щодо проведення опису рухомого майна боржника та накладання на нього арешту.

Крім того, акт опису й арешту майна боржника від 01.11.2013 складено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, із залученням двох понятих, акт містить всі необхідні реквізити та заповнений належним чином, як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Відповідачем, з урахуванням вимог статей 31, 57 Закону України «Про виконавче провадження», не пізніше наступного робочого дня направлено копію Акту опису та арешту майна від 01.11.2013 на адресу боржника, вказана обставина безперечно підтверджується листом Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 04.11.2013 за вих.№03-21/6/6714 (арк.с.7).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Вказане дозволяє зробити висновок, що державний виконавець наділений правом самостійно обирати особу, якій підлягає передачі арештоване майно на відповідальне зберігання, а тому посилання позивача на п. 4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, яким передбачено обов'язок державного виконавця передати арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику тільки в разі проведення опису і арешту майна, яке здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, є безпідставним.

Варто зазначити, що адресою проведення виконавчих дій, згідно Акту опису й арешту майна від 01.11.2013 є м.Сімферополь, с. Грес (арк.с.35), а не м. Сімферополь, вул.Кечкеметська, 93, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що Приватним підприємством "Транспортна компанія "Ірина" в повному обсязі реалізоване право на оскарження дій державного виконавця у судовому порядку, передбачене статтями 12, 82 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом звернення із адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Не приймаються до уваги посилання позивача на те, що діями відповідача порушено право боржника, як власника арештованого майна, володіти та користуватися автобусом DAF, р/н АК7408АА, оскільки державному виконавцю надано законне право під час проведення опису та арешту майна боржника оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, наприклад торгуючій організації, про що й було зазначено в акті опису та арешту майна від 01.11.2013.

Отже, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено в якості обов'язкових умов правомірності дій і рішень державного виконавця участь боржника при складанні акту опису та арешту майна, а також передачу арештованого майна на відповідальне зберігання саме боржнику, більше того, статтями 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження» надано державному виконавцю право визначити майно, що підлягає арешту, особу, якій арештоване майно передається на відповідальне зберігання та безпосередньо не передбачають обов'язковості участі боржника у складанні акту опису та арешту майна, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, є істотними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на визначене, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи при ухваленні рішення про задоволення адміністративного позову, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 20.11.13 у справі № 801/10428/13-а - скасувати.

3.Прийняти нове рішення по справі.

«У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Транспортна компанія "Ірина" відмовити.»

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова