Постанова

від 19.11.2013 по справі 42/655

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 42/655

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача - Кравчик С.М. (представник за довіреністю)

від відповідача - Матвієнко А.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.01.2010 р.

у справі №42/655 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6"

про стягнення 92715,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №230365 від 28.02.2000 р. у розмірі 76102,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7431,91 грн. інфляційних втрат, 1699,03 грн. 3% річних, 7481,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію згідно умов Договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №230365 від 28.02.2000 р., спожиту за період з 01.11.2008 р. по 01.11.2009 р., внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. у справі №42/655 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 76102,94 грн. боргу, 7431,91 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1699,03 грн. - 3% річних з простроченої суми, 1000,00 грн. пені, 862,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 219,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в інший частині відмовлено.

Житлово-будівельний кооператив "Кристал-6", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі №42/655 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на те, що судом не встановлено обсяг наданих відповідачу послуг та метод її визначення. Також скаржник зазначив, що позивач застосував у розрахунку заборгованості нечинні тарифи на теплову енергію. Крім того, скаржник вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» застосування до відповідача штрафних санкцій заборонено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Шипка В.В., суддів Борисенко І.В., Євсікова О.О.) від 05.03.2010 р. прийнято апеляційну скаргу ЖБК "Кристал-6" до провадження та призначено розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Шипка В.В., суддів Борисенко І.В., Євсікова О.О.) від 20.04.2010 р. провадження у справі №42/655 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями по адміністративних справах Шевченківського районного суду міста Києва №2а-3475/09 (2а-673/10) за позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА та №2а-57/09 за позовом Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. №02-15/453, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №42/655, у зв'язку з припиненням повноважень судді Борисенко І.В. (судді доповідача у справі).

Згідно повторного автоматичного розподілу, проведеного 03.07.2012 р., справу №42/655 призначено судді доповідачу Іонніковій І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 06.07.2012 р. прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. у справі №42/655 до свого провадження. Справу №42/655 залишено в стані зупинення провадження.

16.01.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та надано докази про усунення обставин, що зумовили його зупинення.

16.01.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування АЕК "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 29.01.2013 р. поновлено апеляційне провадження у справі №42/655, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.02.2013 р.

13.02.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що в Шевченківському районному суді м. Києва знаходиться адміністративна справа за позовом Хельвас Валерія Пантелеймоновича до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання скасувати рішення, яка є пов'язаною зі справою №42/655, додано витяг з реєстру судових рішень - ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.04.2012 р. у справі №К/9991/12928/12. При цьому, позивач зазначив, що предметом розгляду вказаної справи є оскарження, зокрема, розпорядження КМДА №643 від 30.05.2007 р.

13.02.2013 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) провадження у справі №42/655 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями за адміністративною справою за позовом Хельвас Валерія Пантелеймоновича до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання скасувати рішення, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва. Зобов'язано сторони негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №42/655.

09.10.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло повідомлення про розгляд адміністративної справи №2610/10996/12 за позовом Хельвас Валерія Пантелеймоновича до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання скасувати рішення та надано відповідні докази.

Розпорядженням секретаря судової колегії Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Гаврилюк О.М.) поновлено апеляційне провадження у справі №42/655, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2013 р.

Розпорядженням секретаря судової колегії Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 р. змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі №42/655 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2010 року у справі №42/655 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

28 лютого 2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-6", як абонентом, було укладено договір №23-0365 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належного відповідачу будинку по вул. Приозерній, 10-Г у м. Києві в обсязі 1763 Гкал/рік, відповідач - щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.2.1. Договору при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенрегоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору (п.2.3.1, п.2.3.2 Договору).

Виходячи зі змісту п. 4 додатку №1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Відповідно до п.2 Додатку №4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п.2 цього Договору документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 Додатку №4 до Договору).

Виходячи зі змісту п.5.1 Договору, звернення-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку (опалення) та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (гаряче водопостачання).

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 76102,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 7431,91 грн. інфляційних втрат 1699,03 грн. 3% річних, 7481,25 грн. пені, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати теплової енергії за договором №230365 від 28.02.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних в матеріалах справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України „Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги").

Як вбачається з наявних в матеріалах справи роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2013 р. у справі №2610/10996/2012 (провадження №2-а/761/23/2013), у задоволенні позовів до Київської міської державної адміністрації про визнання дій щодо підвищення тарифів такими, що порушують вимоги закону, визнання розпоряджень КМДА №№1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., №№141,142,143,144 від 12.02.2007 р., №№640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 р. незаконними та нечинними з моменту прийняття відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 р. у справі №2610/10996/12 постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2013 р. у справі №2610/10996/2012 залишено без змін.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно застосовані тарифи, встановлені вищевказаними розпорядженнями при обчисленні вартості спожитої відповідачем теплової енергії за договором №230365 від 28.02.2000 р.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за Договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76102,94 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 7431,91 грн. інфляційних втрат, 1699,03 грн. 3% річних, 7481,25 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №230365 від 28.02.2000 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.5 Додатку №4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України, враховуючи те, що відповідач у встановлений договором №230365 від 28.02.2000 р. строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пеню, інфляційних втрат, три відсотки річних.

Колегія суддів вважає розрахунок сум пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, заявлених до стягнення, вірним.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, з урахуванням розміру прострочених сум, пояснень представника щодо стану оплати мешканцями належного йому будинку за надані комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, місцевий господарський суд, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення пені до 1000 грн. на підставі статті 233 Господарського Кодексу України, а також пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-6" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2010 р. у справі №42/655 - без змін.

2. Матеріали справи №42/655 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун