Постанова

від 19.11.2013 по справі 5010/1184/2012-14/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 5010/1184/2012-14/88

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Надвірнянської районної ради, м.Надвірна,

Івано - Франківська область №1-201/514/200 від 14.10.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 року

у справі № 5010/1184/2012-14/88

за позовом: Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, Івано - Франківська область

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім

"Галичина", м.Івано-Франківськ

про стягнення в сумі 136 584,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Клим'юк Б.М.;

від відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 р. у справі № 5010/1184/2012-14/88, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року, у задоволенні позову Надвірнянської районної ради, м. Надвірна, Івано-Франківська область до ТОВ Агроторговий дім "Галичина", м.Івано-Франківськ про стягнення 136 584,00 грн. зайво сплачених коштів по перевезенню пасажирів відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2013 року у справі №5010/1184/2012-14/88 частково задоволено касаційну скаргу Надвірнянської районної ради, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 р., а справу №5010/1184/2012-14/88, направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківського області від 30.09.2013 року у справі №5010/1184/2012-14/88 (суддя Скапровська І.М.), прийнятим за результатами нового розгляду, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач - Надвірнянська районна рада, не погоджуючись із прийняти рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається, зокрема, на те, що актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господасрької діяльності Надвірнянської районної ради за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. № 06-21/10 від 16.07.2012 р. встановлено, що саме ТОВ Агроторговий дім "Галичина" в розрахунках завищено вартість 1 км пробігу автомобіля Шеврове-Епіка на 100 км. Апелянт вважає, що даний акт є належним доказом згідно ст. 36 ГПК України.

Відповідач - ТзОВ "Агроторговий дім "Галичина" правом, наданим статтею 96 ГПК України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Львівський апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалою від 28.10.2013 року призначив до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2013 року.

12.11.2013 року в судовому засіданні, оголошено перерву до 19.11.2013 року.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи. Враховуючи те, що явка уповноваженого представника відповідача обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив таку задоволити, оскаржуване рішення скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 року у справі №5010/1184/2012-14/88 залишити без змін, виходячи з наступного.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 р. у даній справі, в постанові від 06.06.2013 року зазначив, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення приписів ст.36 ГПК України, покладаючи в основу зазначених рішень договори про надання послуг з перевезення пасажирів легковим транспортом №15-А/45 від 26.06.2008р., №15-А/16 від 04.01.2009р., №15-А/25 від 01.04.2009р., №15-А/8 від 21.01.2010р., №15-А/25 від 01.04.2010р., №15-А/36 від 01.07.2010р., оригінали або належним чином завірені копії яких відсутні в матеріалах справи, не надали правової оцінки вказаним договорам.

З урахуванням, зокрема, наведеного, Вищий господарський суд України вказав господарському суду про необхідність вжиття передбачених законом заходів під час нового розгляду справи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Статтею 111- 12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача 26.09.2013 року, на виконання вимог, викладених в ухвалі місцевого господарського суду від 08.08.2013 року у даній справі, подав суду належним чином завірені копії договорів про надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення, а саме: №15-А/45 від 26.06.2008р., №15-А/16 від 04.01.2009р., №15-А/25 від 01.04.2009р., №15-А/8 від 21.01.2010р., №15-А/25 від 01.04.2010р., №15-А/36 від 01.07.2010р.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, між Надвірнянською районною радою (замовник) та ТОВ Агроторговий дім "Галичина" (виконавець) 26.06.2008 р. укладено договір перевезення пасажирів легковим транспортом на замовлення № 15-А/45, відповідно до умов якого виконавець за попередньою домовленістю із замовником, зобов'язується перевозити осіб у межах території України, а замовник - оплачувати виконавцю надані послуги за ціною, встановленою даним договором. Загальна вартість договору становила 98 000 грн.

Згідно п.п. 2.2 та 4.2 договору, виконавець надає технічно справний і пристосований до перевезення пасажирів транспортний засіб Шевроле-Епіка із розрахунку оплати послуг за 1 км пробігу - 5, 70 грн.

За результатами проведеної процедури державних закупівель 04.01.2009 р. між тими ж сторонами укладено договір № 15-А/16 про надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення, загальною вартістю 49 000 грн. терміном дії до 31.03.2009 р.

Також, 01.04.2009 р. між Надвірнянською районною радою та ТОВ Агроторговий дім "Галичина" укладено договір про надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення № 15-А/25 загальною вартістю 135 680 грн. терміном дії до 31.12.2009 р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів перевезення, виконавець (відповідач) за попередньою домовленістю з замовником (позивачем) зобов'язався перевозити пасажирів у межах території України, а позивач - оплачувати надані послуги за ціною встановленою в договорі, а саме - 5, 70 грн. за 1 км пробігу.

За результатами проведеної процедури закупівлі, між Надвірнянською районною радою та переможцем ТОВ Агроторговий дім "Галичина" 21.01.2010 р. укладено договір про надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення № 15-А/8 загальною вартістю 49 935 грн. терміном дії до 31.03.2010 р.

01.04.2010 р. та 01.07.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено аналогічні договори № 15-А/25 та № 15-А/36 вартістю 49 900 грн. та 133 160 грн., терміном дії до 30.06.2010 р. та до 31.12.2010 р. відповідно.

Згідно п.п. 2.2 та 4.2 вищезазначених договорів, відповідач надає технічно справний і пристосований до перевезення пасажирів транспортний засіб Шевроле-Епіка із розрахунку оплати послуг за 1 км. пробігу - 6, 658 грн.

Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Надвірнянської районної ради за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., в результаті якої виявлено порушення щодо завищення цін зі сторони ТОВ Агроторговий дім "Галичина" за наданням послуг перевезення пасажирів по вищезгаданих договорах, а саме за ціною вищою від ціни, яка існувала на ринку перевезень, на загальну суму 136 584 грн. (акт № 06-21/10 від 16.07.2012 р.).

09.08.2012 р. Надвірнянська районна рада звернулась до ТОВ Агроторговий дім "Галичина" з претензією № 2-221/368/200 про відшкодування збиткиів на загальну суму 136 584 грн., які виникли внаслідок надання послуг з перевезення пасажирів по вищезазначених договорах за період з 26.06.2008 р. по 31.12.2010 р.

Згідно ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель", у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Під час здійснення закупівель за скороченою процедурою з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції у строк не раніше ніж через п'ять днів з дня публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, але не пізніше ніж через 14 днів з дня акцепту.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В даному випадку підписання позивачем договорів про надання послуг з перевезення пасажирів за встановленими цінами слід вважати вчинення ним дії щодо погодження всіх його умов. Відсутні докази того, що позивач заперечував би щодо якості чи ціни наданих послуг.

Акт ревізії № 06-21/10 від 16.07.2012 р. не можна вважати допустимим доказом у справі, оскільки обставини вказані в акті не підтверджені належними доказами, зокрема, фактичні ціни вартості наданих послуг, зазначених в акті ревізії, з урахуванням конкретних періодів не перевищують середньорегіональні ціни на вказані послуги (за ті самі періоди). Даний факт також відображений в аудиторському висновку від 15.10.2012 р., де зазначається про відсутність зі сторони відповідача будь-яких порушень норм чинного законодавства при розрахунку вартості наданих послуг по перевезенню пасажирів.

Висновок Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області щодо завищення цін на суму 136 584 грн. не підтверджений будь-якими документами. Крім цього, акт не містить розрахунків, з яких виходила ДФІ, визначаючи завищену вартість послуг, тобто, нарахована сума збитків документально не підтверджена.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею ЦК України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ч. 3 ст. 189 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином, складений акт ревізії не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором, оскільки сторонами при укладенні договорів було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов з огляду на те, що останні містять всі істотні умови, в тому числі ціну послуг, з врахуванням вартості за 1 км пробігу, договори підписані сторонами та скріплені їхніми печатками. Претензій щодо виконання умов договору позивач не заявляв.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно положень ст.ст. 224, 225, 226 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Судом встановлено, що позивачем не наведено належних доказів в підтвердження того, що відповідачем було завдано збитків саме в заявленій сумі, не підтверджено наявність вини відповідача та не відображено яким чином нараховані такі збитки. В той час в акті ревізії, на який посилається позивач, вказано на порушення, які виникли внаслідок неправильного розрахунку вартості наданих послуг по договорах перевезення пасажирів легковим автотранспортом, проте жодним чином не доведено вини відповідача в наданні послуги за завищеними цінами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи, з дотриманням норм чинного законодавства. Більше того, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення виконано вказівки Вищого господарського суду України, а тому підстави для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, Івано - Франківська область №1-201/514/200 від 14.10.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2013 р. у справі № 5010/1184/2012-14/88 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено: 22.11.2013 року.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.