Постанова

від 15.01.2007 по справі 20/258пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/258пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.01.2007 р.                                                                                 справа №20/258пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка  С.В.

суддівКолядко  Т.М., Скакуна  О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:Ковальов С.В.-за довір.,

від відповідача:Котуз Т.Д.-за довір.,

від третьої особи:Шевчук В.І.-паспорт

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від31.10.2006 року

по справі№20/258пн

за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м.Донецьк

доСадівничого товариство "Лідія" Путь Ілліча с.Широка Балка, Першотравневий район, Донецька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачагромадянин Шевчук В.І. м.Донецьк

прознесення домобудівлі, розташованої на осі газопроводу високого тиску та усунення перешкод у здійсненні технічного обслуговування газопроводу

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" м.Донецьк подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. по справі №20/258пн.

Цим рішенням господарський суд Донецької області (суддя Донець О.Є.) в задоволенні позову відмовив.

Позивач наполягає на скасуванні рішення в зв"язку з тим, що воно суперечить вимогам закону та не відповідає фактичним обставинам справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив:

28.05.1997 р. рішенням № 172/2 виконавчого комітету Кіровської районної ради  народних депутатів м.Донецька, зареєстроване Садівниче товариство „Лідія”, основною задачею якого є організація індивідуального та колективного садівництва та використання його для виробництва фруктів, ягід, овочевої та іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для праці та відпочинку членів товариства, про що свідчать довідки Донецького обласного управління статистики та Статут товариства.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 27.12.2000 р. № 571/2 зазначеному товариству передано у колективну власність земельну ділянку площею 7,3462 га із земель, раніше наданих шахті „Лідіївка”, земельну ділянку площею 20,7299 га –у постійне користування для ведення садівництва на індивідуальних ділянках, передбачених до передачі у приватну власність, земельну ділянку площею 0,1803 га у тимчасове довгострокове користування строком на 15 років для ведення садівництва.

З наявної в матеріалах справи копії членської книжки громадянина Шевчука В.І. вбачається, що третя особа є членом Садівничого товариства „Лідія”, користується земельною ділянкою № 14 та сплачує цільові внески з серпня 1990 р.

У судовому засіданні та у письмових поясненнях від 17.10.06 р. третя особа зазначила, що у 1989 р. нею була написана заява про надання земельної ділянки, що нею використовувалася надана відповідачем земельна ділянка № 14, що у 1991-1992 рр. третьою особою придбалися будівельні матеріали для будівництва садового будинку, що це було узгоджено з відповідачем, що право власності на збудований на ділянці № 14 будинок не оформлювалося третьою особою у встановленому порядку, що про наявність під будинком газової труби ніхто третю особу не попереджував та що згідно із наявними у третьої особи документами зазначена труба проходить нижче ділянки №14.         

Про відсутність у третьої особи документів про право власності на садовий будинок,  розташований на ділянці №14 свідчить і лист №01/14-2336 від 26.02.06р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Однак, відсутні й документи про право власності відповідача на зазначене майно.

Згідно із довідкою відповідача, садовий будинок на ділянці №14 збудовано членом товариства Шевчуком В.І. та на балансі товариства цей будинок не знаходиться.

Суть позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, полягає у вимогах про зобов'язання відповідача усунути порушення п.п.4.3.7, 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання України та ст.ст.96, 112 Земельного кодексу України шляхом зносу будівлі, збудованої на осі газопроводу високого тиску, що проходить по ділянці №14, розташованій на території Садівничого товариства „Лідія”

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем у порушення приписів вищевказаних Правил та Кодексу одним з членів Садівничого товариства „Лідія” здійснено будівництво будівлі на ділянці № 14безпосередньо на осі газопроводу високого тиску, що відповідач не реагує на відповідні вимоги позивача стосовно усунення цих порушень та своїми протиправними діями порушує законні права та інтереси позивача.

 Пункт 4.3.7. "Правил безпеки систем газопостачання України" встновлюються обов"язки обхідника під час обходу підземних газопроводів. При цьому позивач не пояснив в позовній заяві, яким чином відповідач, який не є обхідником, міг порушити вимоги цього пункту та яким чином можуть бути усунути порушення вимог цього пункту.

Пункт 4.3.15. "Правил безпеки систем газопостачання України" передбачає, що уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 м з обох боків від осі газопроводу, в межах який не допускаються складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.

При цьому позивач не надав доказів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції ( за його вимогою) доказів, які підтверджують факт проходження газопроводу по території відповідача, крім того не надані докази виділення смуг уздовж траси газопроводу.

В матеріалах справи є "проект організації території Управлінням по землекористуванню та землеустройству (а.с.85), на якому не відображено існування газопроводу та охоронної зони на території відповідача. Службою експлуатації вуличних газопроводів високого тиску та газорозподільчих пунктів підтверджено, що на зйомці існуючи газопроводи відображені вірно.

Листом від 19.06.2006р. №01-7-569-3 (а.с.15) Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області повідомило, що газопровід проходить в іншому місті, а не через земельну ділянку Шевчука В.І. (третя особа).

Рішенням від 27.12.2000р. №571/2 Виконком Донецької міської ради (а.с.69) передав садівницькому товариству "Лідія", розташованому у Кіровському районі у колективну власність  земельну ділянку, зайняту дорогами, вулицями, охоронною зоною ЛЕП та ділянками загального користування площею 73462 га, раніше наданих шахті Лідіївка. Цим рішенням не відображено, що існує газопровід та його охоронна зона.

Позивач не довів суду, що під будівництво газопроводу та під його експлуатацію (під охоронну зону) була надана земельна ділянка саме в тому місті, де знаходиться земельна ділянка відповідача та третьої особи (або, що взагалі надавалася).

Позивач наполягає на тому, що відповідачем порушені вимоги ст.96 Земельного кодексу України щодо дотримання правил добросусідства та обмежень, пов"язаних з встановленням земельних сервитутів та охоронних зон, а також стаття 112 Земельного кодексу України, яка передбачає створення охоронних зон навколо земель транспорту (газопроводу). При цьому, як вже відмічено, позивач не довів того факту, що встановлена охоронна зона газопроводу, а також, що будь-які обмеження щодо користування землею були встановлені відповідачу.

Стаття 111 Земельного кодексу України встановлює, що право на земельну ділянку може бути обмежено договором або законом шляхом встановлення, в числі іншого забов"язань, обмежень або умов. При цьому обмеженно використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором. Встановлення таких обмежень позивачем не доведено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позивач не довів позовні вимоги, тому господарський суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Позивач заявив апеляційному суду клопотання про призначення судової інженерно- технічної експертизи. Це клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав:

-відповідно до ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтує  неможливість їх подання суду першої інстанції  причин, що не залежали від нього.

-висновок експертизи є додатковим доказом, а позивач не обгрунтував, в зв"язку з чим він не заявляв клопотання про призначення судової експертизи суду першої інстанції.

-клопотання заявлено після вимоги апеляційного суду надати докази існування газопроводу на території відповідача. Такі документи надані не були,  а суду було вказано, що необхідні документи є в матеріалах справи.

-апеляційний суд вважає, що для вирішення спору, в даному випадку, необхідно вирішити правові питання, для яких не потрібні спеціальні познання, тому підстави для призначення експертизи, встановлені статтею 41 ГПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2006р. по справі №20/258пн без змін.

Головуючий          Мирошниченко  С.В.

Судді:          Колядко  Т.М.

          Скакун  О.А.

          Надруковано: 6 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

                                                                                                                                                                   1.третій особі

          1 у справу

          1 ДАГС

                                                                                                                                                1.госп.суду