Постанова

від 26.12.2006 по справі 11-8/406-05-10894

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11-8/406-05-10894

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" грудня 2006 р. Справа № 11-8/406-05-10894

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                              Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Савицького Я.Ф.,

(склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №160 від 26.12.2006р.)

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представника від позивача –Пака О.І. за довіреністю б/н від 15.02.06р.

/відповідач про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином (див. повідомлення про вручення поштового відправлення № 202523 від 11.12.06р.), але в судове засідання не з'явився/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства /далі –ПП/„Водопровід”, Одеська область,        м. Кілія

на рішення господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2006 року

по справі № 11-8/406-05-10894

за позовом скаржника

до Кілійської міської ради Одеської області

про стягнення 55 226,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2005 року ПП „Водопровід” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом /з урахуванням уточнень, якими збільшив суму позову/ до Кілійської міської ради Одеської області про стягнення з останньої заборгованості за надані послуги з водопостачання у розмірі 74 430,19 грн., у тому числі дотації на суму 61902,72 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги ПП „Водопровід” в частині стягнення з відповідача заборгованості по водопостачанню задоволені судом першої інстанції частково в сумі 11 593,91 грн. з мотивів їх обґрунтованості та підтвердження матеріалами справи з посиланням на приписи ст. 901 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України. А у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Кілійської міської ради Одеської області дотацій у розмірі 61 902,72 грн. місцевим господарським судом відмовлено  через недоведеність обставин, з якими  ч. 1 ст. 192, ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” пов'язують надання дотацій.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ПП „Водопровід” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить означене вище рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті дотацій та прийняти нове, яким задовольнити  і решту позовних вимог з відшкодуванням за рахунок відповідача понесених судових витрат.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті дотацій в сумі 58 271,04 грн., оскільки у відповідності з вимогами ч.4 ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” Кілійська міська рада Одеської області зобов'язана сплатити різницю між економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг та затвердженою ціною.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги розрахунок економічно обґрунтованих витрат скаржника на виробництво послуг з водопостачання за один рік.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представника скаржника судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПП „Водопровід” за замовленням Кілійської міської ради Одеської області з 2004 р. на підставі договорів на постачання холодної води № 113 від 27.01.2004 р., № 34 від 03.01.2005 р., № 07 від 03.01.2006 р. виконувало роботи з водопостачання по міським мережам до комунальних об'єктів м. Кілія /Міська рада, дитячий садочок „Ромашка”, дитячий садочок „Дельфін”, дитячий садочок „Берізка”, клуб „Маяк”, міська баня/, а замовник повинен був оплатити надавачу послуг за водозабезпечення зазначених об'єктів, у відповідності до п.1.1 зазначених договорів, згідно яких ПП „Водопровід” відпускає воду по міській мережі вказаним об'єктам, а абоненти сплачують йому вартість використаної води не пізніше 20 числа звітного місяця за ціною, встановленою Кілійською міською радою та у відповідності з виставленими постачальником рахунками /п.п. 4.1. 4.2 вказаних вище договорів/.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 зазначених договорів, облік води, використаної абонентами, здійснюється за показанням лічильників. Показання лічильників знімаються контролером ПП „Водопровід” раз на місяць у присутності представника абонента.

Як вбачається з реєстрів водоспоживання за 2004-2006 р.р., які підписані обома сторонами, ПП „Водопровід” в період дії договорів з квітня 2004 р. по травень 2006 р. поставив на об'єкти відповідача воду на загальну суму 14 972,42 грн., об'ємом 20 233 м3 за ціною 0,74 грн. за 1 м3.  Вартість використаної води встановлено Кілійською міською радою, як передбачено п.п. 4.1. 4.2 вказаних вище договорів рішенням №398 від 25.03.04р..

Кілійській міській раді Одеської області позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату спожитої води, які останньою оплачені частково в сумі 3378,09 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість за надані послуги з водопостачання перед позивачем, яка склала 11 594,33 грн.

Відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Отже, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги ПП „Водопровід” в частині стягнення з відповідача заборгованості по водопостачанню в сумі 11 593,91 грн., правильно дійшов висновку про наявність заборгованості перед позивачем, а відтак порушення умов укладених між учасниками спірних правовідносин договорів про надання послуг та приписів означених положень Цивільного та Господарського кодексів.

Позивач же вважає, що оскільки Кілійською міською радою  рішенням №398 від 25.03.04р. встановлено тариф на водопостачання для вище перелічених об'єктів на рівні, що нижче тарифу, який діє для інших споживачів та встановлений рішенням цієї ж ради № 271 від 6.12.00р. на рівні 0,74 грн. за 1куб.м. для населення  та 3,62 грн. –для підприємств, вона повинна відшкодувати різницю у вартості послуг.

Частиною 6 ст. 191 Господарського кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Закон України „Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.2004 р. визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, в тому числі й врегульовує порядок надання дотацій за надання послуг з водопостачання.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року.

Частинами 4, 5 ст. 31 згаданого закону встановлено, що у разі затвердження цін /тарифів/ на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям /виробникам/ різницю між затвердженим розміром цін /тарифів/ та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін /тарифів/ на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Враховуючи ту обставину, що наведені приписи спеціального закону, що врегульовують спірні правовідносини щодо відшкодування з місцевого бюджету за рахунок органів місцевого самоврядування різниці між затвердженими тарифами та економічним обґрунтуванням витрат на затрати з надання послуг згідно перехідних положень цього закону діють тільки з 01.01.2005р., а існуючі договори на подачу холодної води, які були укладені між ПП „Водопровід” та Кілійською міською радою, укладались на підставі рішення № 398 від 25.03.2004р., тобто до набрання чинності означених норм закону, на які посилається скаржник, то колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, статтею 58 Конституції України, встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

До того ж, у п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 вказано, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

З огляду на викладе не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо не взяття до уваги місцевим господарським судом розрахунку економічно обґрунтованих витрат скаржника на виробництво послуг з водопостачання, так як плановий тариф на очищену воду з 01.12.2000 р. для ПП „Водопровід”, на який посилається скаржник, затверджений 06.12.2000 р. Кілійською міською радою не є затвердженим відповідачем розрахунком економічно обґрунтованих витрат на виробництво очищеної води, який оформлюється як того вимагають положення ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, що набрав чинності значно пізніше.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 р. підлягає залишенню без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі № 11-8/406-05-10894 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Водопровід” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   Я.Ф. Савицький