Постанова

від 09.01.2007 по справі 16/329/05-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/329/05-НР

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" січня 2007 р. Справа № 16/329/05-НР

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Дворенова О.І., по дов.

Від відповідача: не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївобленерго”. м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2006 року

по справі № 16/329/05-НР          

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Миколаївобленерго”. м. Миколаїв

до Акціонерного товариства закритого типу „Спорттовари”, м. Первомайськ, Миколаївської області

про стягнення 1 544,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” (далі - Позивач) у листопаді 2005 р. звернулось у місцевий господарський суд з позовом до АТЗТ „Спорттовари” (далі - Відповідач) про стягнення з останнього 1 544 грн. 40 коп. плати за перевищення договірних величин спожитої електроенергії у лютому 2004 р. на підставі укладеного договору № 56/211 від 24.01.2001 р. на користування електричною енергією для непромислових споживачів.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

Попередніми судовими рішеннями місцевого господарського суду і апеляційного господарського суду позов був задоволений у повному обсязі в зв'язку, як вважали суди, з його обґрунтованістю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2006 р. попередні судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не дали належної оцінки всім фактичним обставинам справи, що мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті з прийняттям обґрунтованого і законного судового рішення. Крім того, як зазначено у цій постанові ВГСУ, фактично ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” намагається застосувати до відповідача іншу, ніж пеня, санкцію за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, що протирічить ст. 26 Закону України „Про  електроенергетику”.

Останнім рішенням суду від 01.11.2006 р. (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто 155 грн. основного боргу і з цієї суми у пропорційному відношенні стягнуті судові витрати в сумі 22 грн. з огляду на обґрунтованість позовних вимог, але суд зменшив пред'явлену до стягнення суму санкцій 1 544,40 грн. на підставі статті 233 Господарського кодексу (ГК) України , оскільки прострочка в оплаті рахунку склала лише 5 днів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Позивач (ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго”) подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на ті ж підстави, що і у позові, тобто на обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу Позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, проаналізувавши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин справи судом першої інстанції і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування оскарженого рішення суду, а у позові слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.  

Суд першої інстанції не виконав вимоги суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 20.09.2006 р. по цій справі і не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи і, зокрема, укладеному між сторонами (позивачем і відповідачем) договору № 216 від 24.01.2001 на користування електроенергією, яким Позивач обґрунтував свої позовні вимоги про стягнення з Відповідача 1 544,40  грн. за перевищення договірної величини спожитої електроенергії в лютому 2004 р. за розрахунковий період.

Відповідно до пункту 1 додатку № 1 (а.с. 10) до вказаного договору договірні величини споживання електроенергії встановлюються на рівні граничних величин споживання електроенергії, розрахованих  згідно Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 з подальшими змінами, у тому числі зі змінами, внесеними постановою КМУ від 09.04.2002 р. № 475.

Цим Порядком, і, зокрема, у пунктах 2, 4, 5, 7, 11 передбачено, що граничні величини споживання електроенергії та потужності доводяться Мінпаливенерго до місцевих органів виконавчої влади та місцевих  енергопостачальних організацій за 25 діб до початку місяця. Останні визначають граничні величини споживання електроенергії і доводять їх до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини (а не про якійсь інші) є невід'ємною частиною договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини споживання.

Як вбачається із матеріалів справи і не доведено Позивачем, що граничні величини споживання електроенергії як договірні величини до Відповідача на період (лютий місяць 2004 р.), за який стягуються санкції в сумі позову, не доводились, а тому у Позивача відсутні підстави для стягнення таких санкцій за перевищення договірних величин.

А визначена в пункті 4 додатку № 1 до договору № 216 від 24.01.2001 р. на користування електроенергією, укладеного між сторонами, договірна величина електричної енергії на розрахунковий  період не може бути такою, оскільки не відповідає вищевказаному Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Крім того, зі змісту цього пункту додатку № 1 до договору № 216 не можна зробити висновок, що взагалі була встановлена Відповідачу договірна величина споживання електроенергії на який-небудь період.

Проаналізувавши вищезазначені обставини, суд апеляційної  інстанції вважає, що Позивач незаконно скоригував Відповідачу договірну величину спожитої електроенергії у лютому 2004 р.

Крім того, згідно підпункту 3.1 пункту 3 зазначеного договору Споживач (відповідач) зобов'язується знімати показання розрахункових електролічильників і надавати звіт про спожиту електроенергію електропостачальній  організації (позивачу) згідно календарного графіку 07 числа щомісячно. Таким чином, сторони по договору встановили розрахунковий період спожитої електроенергії з 07 числа поточного місяця до 07 числа наступного за ним місяця.   

Отже, в даному випадку розрахунковий період спожитої електроенергії Відповідачем був з 07 лютого 2004 р. по 07 березня 2004 р., а згідно пункту 3.2 вказаного договору сторони встановили щомісячні платежі за спожиту електроенергію до 10 числа, не вказавши при цьому якого місяця.

Відповідач сплатив за спожиту електроенергію в лютому 2004 р. 19.02.2004 р. в сумі 464,80 грн., що підтверджується матеріалами справи і не заперечується Позивачем, а тому нарахування на Відповідача п'ятикратної вартості за несплату спожитої електроенергії у вказаному періоді (лютий 2004 р.) є також незаконним, оскільки не відповідає укладеному між сторонами договору.

Також слід зазначити, що за прострочку  оплати в установлений строк спожитої електроенергії підпунктом 3.3 пункту 3 укладеного між сторонами договору на користування електроенергією передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Аналізуючи викладені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції постановлене по неповно і всебічно дослідженим фактичним обставинам справи, яким дана неналежна правова оцінка, в зв'язку з чим судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з відмовою ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” у позові у повному обсязі.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” на рішення господарського суду Миколаївської області  від 01.11.2006 р. у справі № 16/329/05-НР задовольнити частково.

Зазначене рішення суду скасувати.

У позові ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов