Постанова

від 06.03.2009 по справі 2-а-2441/08

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-2441/08/1170

                                 Справа №

2-а-2441/08/1170

                                   Категорія

2.19.5

КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2009 року Кіровоградський окружний

адміністративний суд у складі судді Ясенової Т.І., розглянувши у порядку

письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління

Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , як особі

що  відноситься до категорії осіб  зі статусом 

дитина війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до

управління Пенсійного фонду України в   Новоукраїнському  районі Кіровоградської області, в якому

просить зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині

війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733

грн. 30 коп., а також доплатити невиплачену суму за 2008 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на

те, що вона, як дитина війни, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” з 01 січня                  

2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 %

мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем їй не

виплачувалась. Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №3235-IV, дію ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік. Пуктом 12 статті 71 Закону

України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р. №489-V, дію

ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  №6-рп/2007 визнано  неконституційним п.12 ст.71 Закону України

„Про державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” . Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України

„Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції згідно якої,

дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4

статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії

підвищуються на                  10

відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням

Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.41

розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Позивач в судове засідання не з'явився, подавши до суду

заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує

в повному обсязі.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився,

подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, виклавши свою

позицію у письмових запереченнях.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України - сторона, яка бере

участь у справі має право заявити 

клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання

заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи

здійснюється у порядку письмового провадження.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України, письмове провадження -

розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої інстанції без виклику

осіб, які беруть участь у справі та проведення судового розгляду на основі

наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі,

заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності суд вважає можливим

здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування заперечень

представник відповідача посилається на те, що            рішенням Конституційного Суду

України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано неконституційним п.12 ст.71 Закону

України “Про Державний бюджет України на              2007 рік”, яким було припинено

дію ст.6  Закону України „Про соціальний

захист дітей війни”. З урахуванням факту відсутності відповідних рішень

Верховної Ради України та розпоряджень Пенсійного фонду України стосовно

відновлення дії  зазначених законодавчих

актів України, у редакції, чинній до внесення змін до них, територіальні управління

не мають законних підстав проводити перерахунок пенсії окремій  категорії громадян, ”Дітям війни”, відповідно

до вимог Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування”. Таким чином,  відсутній

механізм  реалізації  положень ст.6 Закону України ”Про соціальний

захист дітей війни”.

З 01 січня 2008 року механізм

реалізації положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”

врегульовано шляхом внесення Законом України „Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” змін до

цієї статті, згідно з якими  дітям війни

(крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,

виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, учасникам війни пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії

підвищується на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, і складає 47 грн., тому дітям війни з 01 січня 2008 року

виплачувалось щомісячно 47 грн.,                          з 01 квітня 2008 року

- 48 грн. 10 коп., а з 01 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп.    

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні

вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України ”Про соціальний захист

дітей війни” від 18.11.2004р. №  2195-IV,

дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час

закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше           18 років.

Позивач, ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  відноситься до категорії осіб  із статусом 

дитина війни.

Таким чином, на позивача повністю розповсюджуються всі

пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ”Про соціальний

захист дітей війни”.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в

управлінні Пенсійного фонду України в Новоукраїнському  районі Кіровоградської області і отримує

пенсію за віком, що підтверджується довідкою №496/05 від 11.02.2009р.

Згідно даних управлінням Пенсійного фонду України в

Новоукраїнському  районі Кіровоградської

області позивачу, щомісячно, починаючи з січня 2008 року, нараховувалась та

виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом дитини війни в наступних

розмірах: січень - березень 2008р. - по 47 грн.; квітень - червень 2008р. - по

48 грн. 10 коп.; липень - вересень - по 48 грн. 20 коп.;   жовтень 

2008р. - 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни”                              

№ 2195-IV  дітям війни пенсії або

щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком.

Згідно зі ст.7 Закону України ”Про соціальний захист

дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених

цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний

бюджет України на                 2006

рік” від 20.12.2005р. №3235-IV, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни” зупинено на 2006 рік.

Законом України „Про внесення змін до Закону України

„Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року  №3367-IV 

п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено

в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” 

запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету

у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за

погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006

року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних

нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про

Державний бюджет України на      2006

рік” в зазначеній частині не реалізовані.

Положення Закону України „Про Державний бюджет України

на 2006 рік” рішеннями Конституційного Суду України  неконституційними не визнавались.

Відповідно до п.12 ст. 71  та ст.111 Закону України „Про Державний

бюджет України на 2007 рік”  від

19.12.2006 року №489-V, дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей

війни” зупинено на 2007 рік.    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.

№ 6-рп/07 у справі                 № 1-29/2007 положення Закону України „Про

Державний бюджет України на 2007 рік” щодо 

призупинення дії положення статті 6 Закону України ”Про соціальний

захист дітей війни” визнані неконституційними.

Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення

Конституційного Суду України,  зазначене

рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді

ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень

статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції

України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення,

що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду

України N6-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, і на період до

09 липня 2007 року не поширюється.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9

КАС України, органи державної влади, органи місцевого  самоврядування, їхні посадові чи службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно

законом про Державний Бюджет визначаються будь-які видатки держави на

загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п.п. 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України

Управління пенсійного фонду,  як головний

розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх

затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий

бюджет.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що

управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні

зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення,

які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не

знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на

користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної

допомоги за період                     до

09.07.2007 року.  

Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України „Про

Державний бюджет України на         2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007

року           №107-VI, ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції згідно

якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII

визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008

року №10-рп/2008      пп.2 п.41 розділу

II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Отже, з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом

„Діти війни” поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного

грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що

підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування на

користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної

допомоги починаючи з             22

травня  2008 року підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача

недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за

період  з 01 січня 2008 року до  22 травня 2008 року  задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція

України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти

приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні

права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових

законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та

обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний

захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим

Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими

актами.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають

право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної,

часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття

з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,

передбачених законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням

бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення

спірних правовідносин                 

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути

поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами

державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань судом не приймається до уваги.  

У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав

людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань,

оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як

на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений

державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові

елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією,

держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний

матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний

правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується

наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України

завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,

коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах

про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, посилання відповідача на

неврегульованість питання                     

обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не

приймається судом  до уваги, оскільки ст.

6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,

що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії

за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним

законодавством України.

Відповідно до статті 64 Конституції

України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути

обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України

звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і

громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів

неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює

спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в

частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат

особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення

таких виплат або відмови в  задоволенні

позову.

Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний

фонд України, затвердженого  постановою

Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 Пенсійний фонд України є

центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і

координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної

політики, одним з  основних завдань якого

є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій,

допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються

за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через

утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній

Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, управління в районах,

містах і районах у містах.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, вважає, що

вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем

грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому

нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та

нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції

суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та  питання 

щодо  здійснення перерахунку пенсії

відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав

необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в

Новоукраїнському  районі Кіровоградської

області, здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, позивачу, як особі,

що має статус дитини війни, починаючи з 09 липня 2007 року по                  31 грудня 2007 року, а також

починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” та здійснити її виплату.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся

до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише

01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист

дітей війни”. Таким чином, виходячи з наведеного, суд, не вбачає пропущення

позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання

доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист

дітей війни”.

Керуючись  ст.ст.

86,  94, 

159-163, 167 КАС України, суд, -      

                      ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в

Новоукраїнському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок

підвищення до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, ОСОБА_1починаючи з

09 липня 2007 року по  31 грудня      2007 року, а також починаючи з  22 травня 2008 року, відповідно до ст.6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити її виплату.

В задоволенні 

решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1, здійснені нею та

документально підтверджені  судові

витрати, в сумі 3 (три) грн. 40 коп. 

з  Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського

апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний

адміністративний суд шляхом подання в 

10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення постанови  у повному обсязі  відповідно до ст. 160 КАС України - з

дня  складення в повному обсязі,  заяви про апеляційне  оскарження і 

поданням після цього протягом  20

днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Суддя Кіровоградського

   окружного   адміністративного суду                                       Т.І.

Ясенова