Постанова

від 25.11.2013 по справі 812/9222/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2013 року Справа № 812/9222/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О. А.

при секретарі судового засідання - Вороніній Г.М.,

за участю сторін:

від позивача - Капуста О.П., Гніда І.Ю.,

від відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Шахта «Перевальська» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання звільнити активи з податкової застави та подати заяви про припинення обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Шахта «Перевальська» з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання звільнити всі активи, які перебувають у податковій заставі, з податкової застави та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України (Мінвеглепром) від 11 грудня 2007 року № 550 діяльність підприємства припинена шляхом ліквідації, утворена ліквідаційна комісія. Тобто, ліквідація ДП «ш. «Перевальська» здійснюється відповідно до п.п. 1) ч. 1 ст. 110 ЦК України, за ініціативою органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Порядок ліквідації позивача відбувається саме відповідно до ст. 110-112 ЦК України.

28 грудня 2010 року в газеті «Наша газета» № 145 було надруковано оголошення про ліквідацію ДП «ш. «Перевальська» та строк прийому заяв та претензій кредиторів.

Відповідно до ст. 112 ЦКУ у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується,коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Використання майна платника податків для погашення податкового боргу можливе лише при відсутності заборгованості, яка погашається в першу та другу чергу.

Недостатність грошових коштів для задоволення грошових вимог кредиторів позивача підтверджується бухгалтерською довідкою від 01.11.2013.

Підприємство зверталось до відповідача з проханням звільнити майно з податкової застави, проте відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення майна з податкової застави посилаючись на пункт 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначив, що наявність податкової застави унеможливлює законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення вимог кредиторів другої черги (у тому числі із заробітної плати). Тому погашення зазначених першочергових вимог здійснюється ліквідаційною комісією, що виключає право податкового органу проводити реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі.

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахта «Перевальська» знаходиться на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Луганській області (а.с. 8)

Діяльність товариства була припинена шляхом ліквідації відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 11 грудня 2007 року № 550 та створено ліквідаційну комісію. Термін 15 січня 2008 року. В термін до 10 лютого 2008 року вжити заходів щодо зупинення права податкової застави на майно шахти, яке необхідне для виконання робіт з ліквідації. Провести інвентаризацію основних фондів і товарно - матеріальних цінностей та передати їх ДП «Луганськвеглереструктуризація» відповідно до Проекту ліквідації підприємства, подати Мінвуглепрому на затвердження передавальний баланс (а.с. 15)

Відповідно до наказу Мінвуглепром від 15.12.2010 № 529 внесено зміни в Наказ від 11.12.2007 № 550 - «п.п. 1.4. провести інвентаризацію основних фондів і товарно - матеріальних цінностей станом на 01 березня 2011 року та передати їх ДП Луганськвеглереструктуризація» відповідно до Проекту ліквідації підприємства, подати Мінвуглепрому на затвердження передавальний баланс. Термін - 20 березня 2011 року». (а.с. 17)

Відповідно до Наказу Мінвуглепром від 19.04.2011 № 74 внесено зміни в Наказ від 11.12.2007 № 550 - затверджено новий склад ліквідаційної комісії. (а.с. 18)

Наказом Мінвуглепром від 04.11.2011 № 686 внесено зміни в Наказ від 11.12.2007 № 550 - продовжено строк ліквідації шахти до 01.07.2012 (а.с. 19)

Наказом Мінвуглепром від 30.07.2012 № 547 внесено зміни в Наказ від 11.12.2007 № 550 - продовжено строк ліквідації шахти до 01.07.2013 (а.с. 20)

Наказом Мінвуглепром від 13.09.2012 № 672 внесено зміни в Наказ від 11.12.2007 № 550 - продовжено строк ліквідації шахти до 01.07.2014 (а.с. 21)

Тобто, ДП «ш. «Перевальська» в стані припинення підприємницької діяльності.

Ліквідаційна процедура ДП «ш. «Перевальська» здійснюється в порядку статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, статей 59-61 Господарського кодексу України.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (пункт 1 статті 111 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття рішення про припинення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу).

Суд зазначає, що проміжний ліквідаційний баланс станом на 31 грудня 2012 року був затверджений заступником Міністра енергетики та вугільної промисловості України. До нього увійшли заявлені та визнані вимоги кредиторів (вимоги управління пенсійного фонду України і державної податкової інспекції по сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, вимоги працівників, що пов'язані із трудовими відносинами та інше). (а.с. 60)

Відповідно до Статуту ДП «ш. «Перевалська», затвердженого Міністром палива та енергетики 03.03.2004 підприємство є юридичною особою, права та обов'язки юридичної особи набуває з дня його реєстрації. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки. Майно підприємства є державною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського відання. (п.п. 3.1, 3.8, 4.2)

З довідки відповідача станом на 03.07.2013 сума податкового боргу позивача складає 20500435,44 грн., в тому числі пеня - 767539,73 грн., штрафна санкція - 2517198,01 грн. (а.с. 62)

У зв'язку з виникненням податкового боргу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України відповідачем вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ДП «ш. «Перевальська».

Відповідно до акта опису майна від 18.02.2011 № 5300/240 податковим керуючим проведено опис майна позивача на загальну суму 13603887,00 грн. (а.с. 23 - 40)

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.06.2013 № 40912692 активи платника податків згідно з актами опису майна від 18.02.2011 № 5300/240 знаходяться у податковій заставі. (а.с. 54 - 55)

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача листами від 31.07.2012 № 01-209, від 29.04.2013 № 01-267, 01-268, 01-269, 01-270, в яких просив звільнити майно, описане податковим керуючим актом опису майна від 18.02.2011 № 5300/240 з податкової застави з метою погашення кредиторських вимог та на виконання вимог статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, статей 59-61 Господарського кодексу України. (а.с. 41 - 46)

Листом від 16.05.2013 року № 13613/190 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення майна з податкової застави, посилаючись на пункт 93.1 статті 93 Податкового кодексу України. (а.с. 47)

Суд зазначає, що положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Рішенням Конституційного суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 (справа № 1-9/2005) встановлено, що сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут як спосіб забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

З наведеної норми вбачається, що зміст даного способу забезпечення полягає у наданні повноважень органу стягнення за певних умов здійснити погашення грошового зобов'язання платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до оголошення опублікованого у газеті «Наша газета» від 28.12.2010 № 145 повідомляється про припинення ДП «ш. «Перевальська», заяви кредиторів про претензії до підприємства приймаються комісією з ліквідації підприємства (а.с. 22)

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, визначений статтею 97 Податкового кодексу України. Норми цієї статті за суб'єктним складом є спеціальними по відношенню до загальних норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 97.1 статті 97 Податкового кодексу України під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Ліквідація позивача відповідає цим ознакам, а отже норми вказаної статті розповсюджуються на нього.

Підпунктом 97.4.1 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України закріплено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно платника податків, який ліквідується, є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

З наведеного слідує, що на відміну від інших платників податків, особою, відповідальною за погашення податкового боргу (у тому числі шляхом реалізації майна боржника) є ліквідаційна комісія, а не податковий орган, як це зазначено у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже, з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення власника чи уповноваженого ним органу про ліквідацію або припинення платника податків, податковий орган не може погашати податковий борг такого платника за рахунок його майна, що знаходиться у податковій заставі. Таким чином, у даному випадку втрачається визначений підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України правовий зміст податкової застави, яким є забезпечення можливості контролюючого органу здійснити продаж майна платника податків у погашення його податкового боргу.

Суд зазначає, окрім зміни особи, яка є відповідальною за погашення податкового боргу платника податків, що ліквідується, з реєстрацією рішення про ліквідацію особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлюється спеціальна черговість погашення вимог кредиторів, у тому числі щодо податкового боргу.

Так, згідно з пунктом 97.2 статті 97 Податкового кодексу України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до частин 1, 2 статі 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП серії АЄ № 869893 внесено запис, що ДП «шахта «Перевальска» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. (а.с. 63)

Як передбачено нормою статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Отже, за рахунок майна платника податків, що ліквідується, погашення податкового боргу відбувається у третю чергу. Використати майно платника податків для погашення податкового боргу можливо лише при відсутності заборгованості, яка погашається у першу та другу чергу.

Суд зазначає, що вимоги другої черги залишаються непогашеними, їх наявність відображена у проміжному ліквідаційному балансі. В другу та третю чергу погашаються вимоги кредиторів, наявність яких у позивача підтверджується реєстром кредиторських вимог згідно поданих заяв ДП «ш. «Перевальська» станом на 01.11.2013 та складає 52599,00 грн. (а.с. 52)

Залишок грошових коштів на рахунках ДП «ш. «Перевальська» станом на 01.11.2013 становить 1465,35 грн., що підтверджується довідкою від 01.11.2013 (а.с. 53)

Таким чином, саме після погашення вимог зазначених кредиторів за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені вимоги відповідача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що знаходиться у податковій заставі, здійснюється погашення податкового боргу. Згідно з наведеною нормою орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Додаткових умов щодо черговості погашення вимог інших кредиторів перед погашенням податкового боргу дана стаття не містить.

Таким чином, судом встановлено, що має місце колізія між нормами пункту 97.2 статті 97 Податкового кодексу України, за якими майно позивача має використовуватися у визначеній Цивільним кодексом України черговості, та пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, згідно з яким за рахунок майна позивача відбувається погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що дана колізія підлягає вирішенню на користь спеціальної норми, яка стосується продажу майна саме платника податків, який ліквідується - стаття 97 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що податкова застава забезпечує сплату саме податкового боргу, що не відповідає визначеній законодавством черговості погашення вимог кредиторів, її чинність також не відповідає статті 97 Податкового кодексу України та статтям 111, 112 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом визначено, що встановлення статтею 97 Податкового кодексу України окремого порядку погашення податкового боргу платників податків, що ліквідуються за рішенням власника або уповноваженого ним органу, вимагає усунення перешкод у розпорядженні майном такого платника податків у вигляді податкової застави.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у статті 93 Податкового кодексу України такої підстави для припинення податкової застави, як прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків, оскільки приписи статті 97 Податкового кодексу України є спеціальними та підлягають переважному застосуванню до позивача у порівнянні з іншими нормами Податкового кодексу України. Натомість стаття 93 Податкового кодексу України є загальною та стосується припинення податкової застави невизначеного кола платників податків. Суд зазначає, що зазначеною статтею не встановлюється заборона запровадження іншого порядку погашення податкового боргу для окремих платників податку, зокрема які ліквідуються.

Такий порядок встановлений статтею 97 Податкового кодексу України, яка передбачає конкретну особу, яка вправі здійснювати продаж майна платника податків з метою задоволення вимог кредиторів та встановлює черговість погашення таких вимог, у тому числі податкового боргу. Існуючі обмеження у вигляді податкової застави перешкоджають реалізації такого порядку, чим унеможливлюють законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати).

Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 2 статі 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року по справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що статті 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року по справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього, держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права, та обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на відсутність у Податковому кодексі України способу забезпечення виконання приписів статті 97 цього Кодексу та одночасно обов'язок суду встановити ефективний на практиці спосіб захисту права позивача, з урахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність застосування у даному випадку механізму, передбаченому Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830 (надалі - Порядок № 830).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Позивач у заявлених позовних вимогах просить зобов'язати відповідача подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень. Суд зазначає, що такий спосіб захисту відповідає пункту 24 зазначеного Порядку № 830, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судом встанволено, що позивачем доведені обставини та надані належні докази щодо необхідності звільнення відповідачем всіх активів позивача з податкової застави та подання до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень в порядку частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, що не спростовано відповідачем, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахта «Перевальська» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання звільнити активи з податкової застави та подати заяви про припинення обтяжень задовольнити повністю.

Зобов'язати Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Луганській області звільнити з податкової застави всі активи Державного підприємства «Шахта «Перевальська», які знаходяться у податковій заставі, та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення публічного обтяження - податкової застави всіх активів Державного підприємства «Шахта «Перевальська» (94301, Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Технічна, 1, код ЄДРПОУ 26497452).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахта «Перевальська» (94301, Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Технічна, 1, код ЄДРПОУ 26497452) витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.А. Дибова