Постанова

від 21.11.2013 по справі 812/8675/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року Справа № 812/8675/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю сторін:

представника позивача: Колотович Н.О.

представника відповідача: Калініна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Брама" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500,-

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Брама" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення - рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500 прийнято на підставі акту перевірки від 27.09.13 року № 25/154/35959316 «Про результати документальної позапланової невиїзної пеевірки правомірності нарахування ТОВ «Східна Брама» залишку відємного значення з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року». Відповідно до акту перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення вимог п.198.6 ст.198, п. 201.2 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Східна Брама» завищено відємне значення з ПДВ в березні 2011 року в сумі 27821 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року. Податковий орган в акті перевірки посилається на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми по податковим накладним, що заповнені всупереч вимог чинного законодавства, а сааме податкові накладні від 09.02.11 , виписані ТОВ «Автоцентр БИЗОН» на загальну суму податку на додану вартість 33333,34 грн. Позивач не погоджується зі встановленими у акті перевірки порушеннями податкового законодавства, оскільки зазначені податкові накладні заповнені повністю з додержанням вимог Наказу ДПА України від 21.12.10 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». Таким чином, позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, тому просить у судовому порядку його скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

В письмових запереченнях представник відповідача зазначив наступне.

Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Луганській області на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Східна Брама" (код за ЄДРПОУ 35959316) з питань правомірності нарахування у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року (вх. № 9050831147 від 16.08.2013 року) залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 308392 грн., який сформовано за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у попередніх звітних (податкових) періодах.

В податковій декларації з ПДВ за липень 2013 р. ТОВ „Східна Брама" має такі показники:

рядок 18-6610 грн.;

рядок 21-315002грн.;

рядок 24 - 308392 грн.

А рядок 24 згідно Додатку 2 до декларації складається з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів,а саме:

березні 2011 р. - 27821 грн.;

вересень 2012 р. - 212526 грн.;

травень 2013 р. - 68045 грн.

Порушень по залишкам від'ємного значення за вересень 2012 р. та травень 2013 р. в ході проведення перевірки не встановлено.

Було встановлено включення ТОВ „Східна Брама" до складу податкового кредиту за березень 2011 р. податкових накладних заповнених з порушенням, а саме № 17 від 09.02.2011 року та № 30 від 16.02.2011 року, виданих ТОВ «Автоцентр БИЗОН».

В зазначених податкових накладних невірно заповнено поле для індивідуального податкового номера продавця/покупця та місцезнаходження податкова адреса) продавця.

Також допущено порушення заповнення графи 3 «Номенклатура постачання товарів/послуг продавця».

В податкових накладних в графі 3 „Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" вказано постачання товару - Погрузчик фронтальний (ковш 3,0-4,5 м.куб, г/п 5т.), але з графи 5 „Кількість (об'єм, обсяг)" вбачається здійснення попередньої оплати за частку кількості товару пропорційно сумі сплати. Таким чином, в вищевказаних податкових накладних в графі З „Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" не вказано здійснення попередньої оплати за Погрузчик фронтальний (ковш 3,0-4,5 м.куб, г/п 5т.).

Таким чином, вказані податкові накладні безумовно містять помилки щодо заповнення. Отримавши такі податкові накладні ТОВ «Східна Брама» мало б скористатися нормами одинадцятого абзацу п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України:„... в разі порушення продавцем товарів/послуг порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту... "

ТОВ „Східна Брама" цим правом не скористалося. Ігноруючи таку можливість, ТОВ „Східна Брама" в порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ було завищено від'ємне значення з ПДВ в березні 2011 року на 27821 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 27821 гривня.

Враховуючи те, що згідно вимог Наказу Міндоходів України від 18.07.2013 року №282 документально перевірялися тільки данні декларації за липень 2013 р., зокрема залишок від'ємного значення, зазначений у рядку 1 Додатка 2 до декларації (який виник у березні 2011 р. та рахується по декларації у сумі 27821 грн.) як суму ймовірного згортання позитивних нарахувань в майбутніх періодах, що має призвести до зменшення сум надходжень до бюджету, в чому й полягає ризик втрат бюджету в майбутньому, то за результатами перевірки, з метою упередження вищезазначеного ризику втрат, складено податкове повідомлення-рішення (В4) на зменшення суми від'ємного значення за період березень 2011 р. у розмірі 27821 гривня.

З огляду на таке, на думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, а тому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини за яких проводиться документальна позапланова перевірка передбачені п. 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України.

Відповідно до положень п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Східна Брама» зареєстроване у якості юридичної особи 13.06.2008 року виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області (а.с.11).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником податку на додану вартість з 22.09.2008, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.12).

У період з 18.09.2013 по 24.09.2013 року Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Східна Брама» залишку відємного значення з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.09.13 року № 25/154/35959316 (а.с.29-35).

За висновком перевірки встановлено, що на порушення вимог п.198.6 ст. 198, п. 201.2 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Східна Брама» завищено від`ємне значення з ПДВ в березні 2011 року на 27821 грн., що призвело до завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 27821 гривня.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено включення ТОВ «Східна Брама» до складу податкового кредиту за березень 2011 року податкових накладних, що заповнені всупереч вимог Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 (номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість покупця/продавця та формат адреси), на загальну суму ПДВ 33333,34 грн., а саме № 17 від 09.02.2011 року та № 30 від 16.02.2011 року, виданих ТОВ «Автоцентр БИЗОН». В результаті порушення п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, підприємством було завищено суму податкового кредиту в березні 2011 року на 33333,34 грн. Це в свою чергу призвело до завищення від`ємного значення різниці податкових зобов`язань та податкового кредиту поточного звітного періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту.

На підставі акта перевірки від 27.09.13 року № 25/154/35959316 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Східна Брама» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27821 грн. (а.с.26).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає правомірність нарахування позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 27821 грн., який сформовано за рахунок від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у попередніх звітних (податкових) періодах.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до п.187.1. ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абзацу 5 ст. 188 Кодексу у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно з п. 198.3, ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини на підставі договору купівлі-продажу № Б 105 від 12.05.2010 року (а.с.92-94) протягом лютого 2011 року з ТОВ «Автоцентр Бизон», від якого отримав податкові накладні № 30 від 16.02.2011 року (а.с.38) та № 17 від 09.02.2011 року (а.с.39) на загальну суму 200000 грн., з яких сума ПДВ 33333,34 грн.

З урахуванням вказаних податкових накладних позивачем було сформовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду і яке на час проведення перевірки склало 27821 грн.

Під час дослідження зазначених податкових накладних судом встановлено, що в них при заповненні поля для індивідуального податкового номера продавця/покупця та місцезнаходження (податкова адреса) продавця не в повному обсязі дотримано вимоги п.п.24 та 27 «Памятки про адміністративні процедури виписування, видачі та отримання податкових накладних», зокрема індивідуальний податковий номер платника податку заповнено починаючи з першої клітинки, а не з останньої, адреса продавця також вказана в іншому порядку.

Крім того, в податкових накладних в графі 3 „Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" вказано постачання товару - Погрузчик фронтальний (ковш 3,0-4,5 м.куб, г/п 5т.), але з графи 5 „Кількість (об'єм, обсяг)" вбачається здійснення попередньої оплати за частку кількості товару пропорційно сумі сплати. Таким чином, в вищевказаних податкових накладних в графі З „Номенклатура постачання товарів/послуг продавця" не вказано здійснення попередньої оплати за Погрузчик фронтальний (ковш 3,0-4,5 м.куб, г/п 5т.), що є порушенням Порядку заповнення податкових накладних" від 21.12.2010 N 969, який був чинний на момент видання податкових накладних ТОВ «Автоцентр Бизон».

Всі інші реквізити податкових накладних, які є обов'язковими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України заповнені належним чином, і сторонами цей факт не спростовується.

Однак, саме зазначені вище порушення за твердженням податкового органу є порушенням вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому такі податкові накладні не дають права позивачу на віднесення сум податку на додану вартість, зазначеного у них, до податкового кредиту, а також формування з його урахуванням від`ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Так, на підставі пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами по справі, всі обов'язкові реквізити податкових накладних в них зазначені.

В цілому зазначені податкові накладні заповнені з урахуванням вимог законодавства, проте допущення при їх заповненні вищезазначених помилок не призводить до висновку про те, що вони не є податковими документами та не повинні врховуватися у податковому обліку.

Суд вважає, що технічна помилка (описка), допущена при заповненні ТОВ «Автоцентр Бизон» податкових накладних № 30 від 16.02.2011 року та № 17 від 09.02.2011 року не вплинула на правильність показників цих накладних та, відповідно, розрахунки з бюджетом, та є формальним підходом до розуміння положень Порядку заповнення податкових накладних від 21.12.2010 N 969 та Податкового кодексу України.

Отже, якщо у податковій накладній наявні всі обов'язкові реквізити визначені статтею 201 Податкового кодексу України, крім того, якщо податкова накладна відповідає іншим обов'язковим вимогам, зокрема: складена особою, яка зареєстрована як платник податків, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і так далі, то така податкова накладна вважається дійсною. Інші незначні помилки не можуть призвести до невизнання права на податковий кредит по такій податковій накладній.

Відповідачем не оспорюється факт того, що ТОВ «Автоцентр Бизон» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Описка у реквізитах відповідної накладної не може розцінюватися як належна і обґрунтована підстава для прийняття оскаржуваного рішення (оскільки така не передбачена законом), на відміну від встановлення: 1) наявності чи відсутності відповідної податкової накладної в натурі (згідно вимог положень п.198.6. ст.198 ПКУ) з наступним після цього з'ясуванням питання її реєстрації у відповідності реєстрі. Адже в силу положень п. 201.10 ст. 201 ПКУ виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Зазначене судом вище у сукупності на час проведення перевірки і складання акту податковою службою не враховано, що потягло за собою прийняття необґрунтованого, безпідставного рішення, яке підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення - рішення.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 280 грн. підтверджується квитанцією від 14.10.2013 року (а.с.2).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 листопада 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Брама" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення форми "В4" від 30.09.13 №0001041500 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Луганській області форми "В4" від 30.09.13 №0001041500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Східна Брама" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 27 821 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Брама" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 280 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року.

Суддя О.П. Островська