Постанова

від 21.11.2013 по справі 901/1521/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 901/1521/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Градової О.Г.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Мангуплі Валерій Володимирович, довіреність б/н від 20.11.13р. - ПП "Гостіний двір";

представник відповідача: не з'явився - ТОВ "Альфа охорона";

представники третіх осіб: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Гостіний двір" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А. ) від 02 липня 2013 року у справі №901/1521/13-г

за позовом приватного підприємства "Гостіний двір"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона"

треті особи: ОСОБА_4

ОСОБА_5

Мисовська сільська рада

ОСОБА_6

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Гостіний двір" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" просить суд забов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" усунути перешкоди в користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "Гостіний двір" нерухомим майном - базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована у АДРЕСА_3, шляхом звільнення території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" від працівників товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.07.2013р. у справі №901/1521/13-г у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що спосіб захисту порушеного права позивача не відповідає способам захисту порушених прав, передбачених діючим законодавством України та власником майна "Трансфоматора, 01" є фізична особа ОСОБА_6, а не є позивач. Також, суд посилався на те, що позивачем не було представлено жодних доказів, які б свідчили про перешкоди або втручання в користування ним своїм майном з боку відповідача, а знаходження останнього на території ТОВ "Гостіний двір" пов'язане тільки з виконанням ТОВ "Альфа охорона" обов'язків передбачених договором з надання охоронних послуг від 30.04.2013р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Гостіний двір" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про перешкоди, які здійснюються відповідачем в користуванні позивачем своїм майном, а саме знаходження на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" працівників ТОВ "Альфа охорона", які не допускають позивача на територію бази. Також, позивач зазначає, що нерухоме майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить йому на праві власності та гр. ОСОБА_3 не має жодного відношення до цього майна, а відтак не вправі був укладати договір із ТОВ "Альфа охорона" на охорону вказаної бази.

Крім того, позивач вказує на те, що відмовляючи в позові з причин невірно обраного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції не вказав яким саме способом підлягає захисту порушене право останнього.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2013 року у справі №901/1521/13-г приватному підприємству "Гостіний двір" поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року у справі №901/1521/13-г, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Котлярова О. Л.

30 вересня 2013 року на адресу суду від третьої особи - Мисовської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, а також у виконання вимог суду викладених в ухвалі від 19.09.2013р., надано суду витребувані документи.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2013 року, суддю Проценко О. І., в зв'язку з відпусткою, замінено у складі колегії на суддю Градову О. Г.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги у справі №901/1521/13-г почався заново, а саме з 03 жовтня 2013 року (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

07 жовтня 2013 року на адресу суду від Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області надійшла інформація щодо адреси місце проживання гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 07 жовтня 2013 року від Головного управління Державної міграційної служби в Запорізької області надійшла інформація щодо адреси місце проживання гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

14 листопада 2013 року, на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів, частина яких була витребувана ухвалою суду від 19.09.2013р.

21 листопада 2013 року Мисівська сільська рада спрямувала на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні, 21 листопада 2013 року, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспрюваного рішення суду першої інстанції, а також надав суду письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив проте, що директор ТОВ "Альфа охорона" був притягнений до відповідальності за укладення договорів на охорону об'єкту бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" без існування правовстановлюючих документів.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує за мотивами викладеними у відзиві від 14.11.2013р., а саме зазначає проте, що працівники ТОВ "Альфа охорона" поставно знаходяться на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", в зв'язку з укладеним договором з надання охоронних послуг від 30.04.2013р. та укладаючи вказаний договір ОСОБА_5 діяв в інтересах ОСОБА_4 з ціллю збереження предмету іпотеки за договором б/н від 19.10.2006р. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не було представлено жодних доказів здійснення заміни замків на воротах чи інших входах до бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" саме ТОВ "Альфа охорона".

Також, відповідач надав суду решта документів, які були витребувані ухвалою суду від 19.09.2013р.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 14.11.2013р.

Враховуючи, що явка третіх осіб в засідання суду обов'язковою не визнавалася, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників останніх.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Приватне підприємство "Гостіний двір" є власником нерухомого майна - 64/100 бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована у АДРЕСА_3, на підставі свідоцтва про право власності від 18.07.2006р. (а. с. 19, том 1). Останні 36/100 бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" знаходяться у власності ОСОБА_6 (яка є директором ПП "Гостіний двір"), на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.2012р. (а. с. 20, том 1).

Земельна ділянка, на якій розташована база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.11.2012р., зареєстрованого у відділу Держкомзему Ленінського району АР Крим 12.11.2012р. № 012278584002041 (а. с. 21, том 1).

Позивач вважає, що він позбавлений можливості користуватися своїм майном, у зв'язку з тим, що територія бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" закрита, на території бази знаходяться представники відповідача та здійснюють перешкоди позивачу в доступі до бази.

Також, за твердженням позивача, відповідач самостійно, без будь-яких правових підстав зрізав замки на воротах бази відпочинку, виставив охорону та не пропускає робітників позивача та директора, а також не надає аргументованих пояснень та документів на підставі чого він знаходиться на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", при цьому, будь-яких договорів на надання охоронних послуг позивач та ОСОБА_6 з відповідачем не укладали.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні приватним підприємстовм "Гостіний двір" нерухомим майном - базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташована у АДРЕСА_3, шляхом звільнення території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" від працівників товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" та зобов'язання відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" усунути перешкоди в користуванні приватним підприємством "Гостінний Двір" нерухомим майном у вигляді "Трансформатора, 01", розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (територіальної підстанції) , що забезпечує електроенергією базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", надати керівництву приватного підприємства "Гостінний Двір" вільний доступ на підстанцію.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїи майном.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном власник повинен звертатися до особи, яка чинить такі перешкоди.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Проте, на жаль, стаття 391 Цивільного кодексу України не встановлює ознаку протиправності дій особи. У судовій практиці відзначається про необхідність наявності протиправності у діях особи-відповідача. Так, у пункті 7 інформайційного листа ВАСУ "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 зазначається, що для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Таким чином, в силу вимог частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, які свідчать про здійснення відповідачем перешкод в користуванні належним йому майном.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не представив суду відповідних доказів здійснення відповідачем таких дій, з огляду на наступне.

Так, позивач посилається на акти огляду території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 01.05.2013р., 01.07.2013р., 21.07.2013р., 27.07.2013р. в яких зафіксований той факт, що на території бази знаходяться працівники ТОВ "Альфа охорона", які встановили на воротах нові замки та не допускають будь - яких осіб на територію бази, в тому числі і позивача (а. с. 52, 103, том 1).

Проте, зазначені акти свідчать лише про констатацію факту знаходження працівників ТОВ "Альфа охорона" на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", жодних доказів того, що саме відповідачем були встановлені нові замки на вхідних воротах бази чи здійсненні інші дії, які спрямовані на перешкоду позивачу користуватися своїм майном, останнім надано не було.

Крім того, у матеріалах справи міститься припис Мисівської сільської ради вих. №467/02-16 від 30.05.2013р., відповідно до якого сільська рада зобов'язала саме приватне підприємство "Гостіний двір" демонтувати в строк до 30.05.2013р. встановлені приватним підприємством "Гостіний двір" огорожі навколо земельної ділянки, переданої позивачу на підставі Договору оренди від 12.11.2011, а також демонтувати огорожі,що були встановлені приватним підприємством "Гостіний двір" навколо земельної ділянки, яка є комунальною власністю Мисівської сільської рада (а.с. 104, том 1).

При цьому, в матеріалах справи наявний договір з надання охоронних послуг від 30.04.2013р., який укладений між гр. ОСОБА_5 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" (виконавець), згідно з пунктом 1.1 якого, предметом даного договору є забезпечення товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" охорони території об'єкту, що розташований у АДРЕСА_3.

Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець бере на себе відповідальність за забезпечення:

- контролю проходження відвідувачів до приміщень об'єкту охорони, а також їх вихід з території об'єкту;

- переміщення матеріальних цінностей відповідно до порядку, який встановив Замовник;

- фізичної охорони об'єкту;

- оперативного реагування у разі виявлення на об'єкті охорони обставин, які можуть нанести або наносять будь - які збитки.

Тобто, як вірно встановив місцевий господарський суд, знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа охорона" на території бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" пов'язане з виконанням останнім своїх зобов'язань за цим договором.

При цьому, судова колегія зазначає, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права оскільки в даному випадку, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що саме громадянин ОСОБА_5 здійсненні дії направлені на заволодіння об'єктом нерухомості базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки останній без належних на це підстав уклав договір відносно майна, яке належить на праві власності позивачу.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, оскільки в даному випадку, обставини справи, свідчать саме про невизнання права власності позивача з боку громадянина ОСОБА_5, який ніби то з ціллю збереження предмету іпотеки за договором кредиту б/н від 19.10.2006р., стороною якого він також не є, уклав договір про надання охоронних послуг з ТОВ "Альфа охорона".

Таким чином, виходячи із того, що особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

При цьому, обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони допускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

В даному випадку, відповідач довів правомірність своїх дій, а саме знаходження на об'єкті бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", на підставі договору про надання охоронних послуг від 30.04.2013р., який на даний час є чинним.

Водночас, судова колегія відзначає, що громадянину ОСОБА_5 не належить право розпоряджатися спірним об'єктом нерухомості, а відтак останній не праві укладати будь - які договори, що стосуються цього майна, в тому числі і договір про надання охоронних послуг від 30.04.2013р., а тому позивач вправі звернутися до суду із відповідним позовом про оскарження цього договору, та саме такий спосіб захисту порушеного права призведе до його відновлення.

Крім того, судова колегія прийшла до висновку, що в даному випадку існує спір про право, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на доведенні ним належності останньому права власності на об'єкт нерухомості бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", та яке є порушене шляхом укладення договору охоронних послуг від 30.04.2013р. ОСОБА_5 і ТОВ "Альфа охорона".

Таким чином, фактично спірне майно вибуло з володіння позивача, що останній усно підтвердив в судовому засіданні, а тому належним способом захисту порушеного право можливе шляхом подання позову про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, судова колегія зазначає, що під незаконним володінням чужим майном розуміється будь - яке фактичне володіння річчю, якщо воно немає правової підстави, чи правова підстава якого відпала або правова підстава якого є недійсним.

Тобто, в даному випадку, гр. ОСОБА_5 вважаючи, що у нього наявне право на спірний об'єкт, уклав договір про надання охоронних послуг, без достатньої правової підстави на володіння цим об'єктом.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що під час вирішення спору, місцевий господарським судом правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гостіний двір" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року у справі №901/1521/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Г. Градова

О.Л. Котлярова