Постанова

від 18.11.2013 по справі 812/7681/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 року Справа № 812/7681/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_2

представників відповідача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у

м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області -

Протасенко С.О., Гальченко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000031720, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000031720.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 березня 2013 року за № 0000031720 Ленінська ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області було прийняте податкове повідомлення - рішення про визначення ФОП ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця у розмірі 12600 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 3150 грн. 14 коп., застосованих за порушення пп. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, пп. 44.5 ст. 44, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12. 2010 року.

Неправомірним є прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення на підставі висновків актів перевірок № 153/17-200/12/НОМЕР_2 від 01.03.2012 та № 286/17-200/12/НОМЕР_2 від 25.04.2013 щодо нібито відсутності операцій із придбання послуг із переведення вантажу позивачем у TOB «ЛБФ «Укрпромгруп» на підставі договору перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні ТР-3/1 від 01.08.2011р., укладений між ФОП ОСОБА_5 та TOB «ЛБФ «Укрпромгруп».

На даний час Господарським судом Луганської області розглянуто справу № 913/1094/13 від 29.04.2013р. щодо визнання недійсним договору надання послуг № ТР-3/1 від 01.08.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та TOB «ЛБФ «Укрпромгруп». В судовому процесі по справі № 913/1094/13 від 29.04.2013р. Господарським судом Луганської області встановлено факт відповідності положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам правочину з продажу TOB «ЛБФ «Укрпромгруп» позивачеві послуг із перевезення вантажу. Рішення Господарського суду Луганської області № 913/1094/13 від 29.04.2013р. набрало чинності з 17.05.2013р. На 4 стр. вказаного рішення встановлено факт реального виконання сторонами умов договору перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні ТР-3/1 від 01.08.2011р.

На думку позивача, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року за № 0000031720 відповідач порушив ч. 2 ст. 19 Конституції України, тому що діяв не на підставі законів України, так як жодним законом України не дозволено посадовій особі податкового органу приймати податкове повідомлення рішення при відсутності доведених у встановлений спосіб порушень податкового законодавства.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 березня 2013 року № 0000031720 про визначення ФОП ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця у розмірі 12600 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 3150 грн. 14 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні не визнали позовні вимоги в повному обсязі, надали суду свої письмові заперечення, в яких зазначено, що за результатами перевірки сума валового доходу, отримана ОСОБА_5 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., фактично складається з надходжень в безготівковій формі -4837634,68 грн. (100,00%), які надійшли на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в ПАТ "Креді Агріколь банк", м. Київ МФО 300614 в сумі 198416,66 грн.(4,1%) та на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в ПАТ "Креді Агріколь банк", м. Київ МФО 300614 в сумі 4639218,02 грн.(95,9%).

Розбіжності між даними декларації та результатами перевірки в сумі 62375,00 грн. виникли за рахунок неналежного ведення обліку доходів та витрат у перевіряємому періоді.

В ході перевірки встановлено, що в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. ФОП ОСОБА_5 мала взаємовідносини з TOB «ЛБФ «Укрпромгрупп», який був постачальником послуг з транспортно-експедиційних послуг на адресу ОСОБА_5 (Договір на перевезення вантажів між ОСОБА_5 та TOB «ЛБФ «Укрпромгрупп» до перевірки не надано).

Відсутність підтверджуючих документів між ОСОБА_5 та TOB «ЛБФ «Укрпромгрупп» не спричинила реального характеру, таким чином, необґрунтовано занижено валовий дохід за 2012 р. на 62375,00 грн., в т.ч. за травень 2012 р. на 60000,00 грн. та за листопад 2012 р. на 2375,00 грн., чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-\/І - із змінами та доповненнями.

ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБФ»Укрпромгрупп», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 30.08.2011року. У акті від 21.10.2011р. № 803/23/37177924, зазначено наступне.

Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між TOB «ЛБФ «Укрпромгрупп» та іншими суб'єктами фінансово-господарської діяльності не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Внаслідок взаємовідносин ОСОБА_5 з ПП «КФ «Чіп-інфо»», який був постачальником з транспортно-експедиційних послуг, існує відсутність підтверджуючих документів між ОСОБА_5 та ПП «КФ «Чіп-інфо» не спричинила реального настання правових наслідків.

ПП «КФ «Чіп-інфо» за жовтень - листопад 2011 р. було надано податкові накладні ОСОБА_5 на загальну суму 23800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3966,70 грн. (в т.ч. жовтень 2011 р. на загальну суму 11850,00 грн., у т.ч. ПДВ 1975,00 грн., листопад 2011 р. на загальну суму 11950,00 грн., у т.ч. ПДВ 1991,67 грн.).

ДПІ у м. Херсоні складено акт від 04.01.2012 № 1 /15-2/35120148 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "КФ "ЧІП - ІНФО" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

В ході проведеного аналізу поданої до ДПІ у м. Херсоні ПП „ КФ „ЧІП - ІНФО" встановлено, що останній раз підприємством подано декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року. В період з листопада 2010 року по березень 2011 року декларації з податку на додану вартість підприємством не надавались. В період з березня по жовтень підприємство, в деклараціях з податку на додану вартість, звітувало про відсутність діяльності. В жовтні 2011 року підприємством взагалі не подано звітність до ДПІ у м.Херсоні.

На думку відповідача ОСОБА_5 безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, отриманих від:

- TOB «ЛБФ «Укрпромгрупп» код 37177924 за перевіряємий період у розмірі 11925,00 грн., в тому числі за серпень 2011 р. - 7291,67 грн., вересень 2011р.- 4633,33 грн.

- ПП КФ «Чін-інфо» код 35120148 за перевіряємий період у розмірі 3966,67 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. - 1975,00 грн., листопад 2011 р. - 1991,67 грн.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 просили суд відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця та перебуває на обліку в Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в якості платника податків, що не заперечують сторони по справі.

Відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 153/17-200/12/НОМЕР_2 від 01.03.2012 (а.с.2+

В ході перевірки встановлено, що в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року ФОП ОСОБА_5 мала взаємовідносини з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп», код ЄДРПОУ 37177924. ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» було постачальником послуг з транспортно - експедиційних послуг на аадресу ФОП ОСОБА_5 договір на перевезення вантажів між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» до перевірки не надано.

В ході перевірки встановлено, що в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року ФОП ОСОБА_5 мала взаємовідносини з ПП «КФ «Чіп - інфо», код ЄДРПОУ 35120148. ПП «КФ «Чіп - інфо» було постачальником послуг з транспортно - експедиційних послуг на аадресу ФОП ОСОБА_5 договір на перевезення вантажів між ФОП ОСОБА_5 та ПП «КФ «Чіп - інфо» до перевірки не надано.

У висновках акту № 153/17-200/12/НОМЕР_2 від 01.03.2012 відповідачем зазначено, що плановою виїзною документальною перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року встановлено порушення :

- п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 95350,00 грн., у т.ч. з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп» (код 37177924) на загальну суму 71550,00 грн., з ПП «КФ «ЧІП - Інфо» (код 35120148) на загальну суму 23800,00 грн.;

- неналежне ведення обліку доходів та витрат у перевіряємому періоді, чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.5 ст. 44, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року привело до перекручення даних податкових декларації про майновий стан та доходи, отримані у 2011 році та 2012 році, а саме : заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 77875,00 грн., за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на суму 1583,33 грн.

На підставі акту перевірки № 153/17-200/12/НОМЕР_2 від 01.03.2012 Ленінською ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2013 року за № 0000031720 про визначення ФОП ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця у розмірі 12600 грн. 55 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 3150 грн. 14 коп., застосованих за порушення пп. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, пп. 44.5 ст. 44, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12. 2010 року (а.с.6).

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням - рішенням від 06 березня 2013 року за № 0000031720 оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Луганській області, Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2013 року за № 0000031720 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (а.с.11-13).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення - рішення від 06 березня 2013 року за № 0000031720 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (а.с.170-174).

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп» (код 37177924) укладено договір № ТР-3/1 про перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні (а.с.135).

Виконання зазначеного договору сторонами підтверджується платіжними дорученнями, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками - фактурами, податковими накладними (а.с.136-147).

На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 року встановлено, що 01.10.2011 року між ФОП ОСОБА_5 та ПП «Комерційна фірма «Чіп - Інфо» укладено договір перевезення вантажу № ТР-7. Відповідно до активів виконаних робіт від 27.10.2011 року і від 29.11.2011 року ПП «Комерційна фірма «Чіп - Інфо» надані транспортні послуги позивачу на суму 11850,00 грн. та 11950,00 грн., відповідно. На оплату вказаних послуг були виставлені рахунки від 27.10.2011 року та від 29.11.2011 року.

На виконання вказаного правочину були надані послуги перевезення ПП «Комерційна фірма «Чіп - Інфо».

Вказаний правочин не визнано недійсним або фіктивним Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 року (а.с.159).

Господарським судом Луганської області розглянуто справу № 913/1094/13 від 29.04.2013р. щодо визнання недійсним договору надання послуг № ТР-3/1 від 01.08.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та TOB «ЛБФ «Укрпромгруп».

Рішенням Господарського суду Луганської області встановлено факт відповідності положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам правочину з продажу TOB «ЛБФ «Укрпромгруп» позивачеві послуг із перевезення вантажу. Також, встановлено факт реального виконання сторонами умов договору перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні ТР-3/1 від 01.08.2011р. (а.с.7-9).

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач - Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі -ПК України).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не заперечуються.

Щодо посилань відповідача на п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 95350,00 грн., у т.ч. з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп» (код 37177924) на загальну суму 71550,00 грн., з ПП «КФ «ЧІП - Інфо» (код 35120148) на загальну суму 23800,00 грн., та щодо неналежного ведення обліку доходів та витрат у перевіряємому періоді, чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.5 ст. 44, пп. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Інші оподатковувані доходи, що були нараховані (виплачені, надані) платникам податку, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, що декларується згідно з цим підпунктом.

Перерахунок податку із задекларованої річної загальної суми оподатковуваних доходів здійснюється в окремому додатку до податкової декларації у такому порядку:

задекларована річна загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на фактично нараховані (утримані) протягом звітного року податковими агентами суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та на суму наданої платнику податку податкової соціальної пільги (за її наявності);

із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків, решта суми - за ставкою у розмірі 17 відсотків.

Нарахований податок із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом податкового (звітного) року на доходи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, які задекларовані платником податку. Позитивна різниця податку підлягає сплаті платником податку до відповідного бюджету в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється

Відповідно до статті 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Рішеннями господарського суду Херсонської області та Господарського суду Луганської області встановлено факт реального виконання умов договорів, укладених ОСОБА_5 з ПП «Комерційна фірма «Чіп - Інфо» та TOB «ЛБФ «Укрпромгруп», а отже підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

На підставі рішень господарського суду Херсонської області та Господарського суду Луганської області, наданих первинних документів вбачається реальність угод та наявність господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження належного ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на суму 1583,33 грн., а отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 березня 2013 року № 0000031720 в частині визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи - підприємця у розмірі 11016,67 грн. (12600-1583,33 = 11016,67) та відповідно штрафних санкцій на суму 2754,31 грн. ( 1583,33 * 25% = 395,83; 3150,14-395,83=2754,31).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 березня 2013 року № 0000031720 в частині визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи - підприємця у розмірі 11016,67 грн. та штрафних санкцій на суму 2754,31 грн.

З квитанції № 00228 від 02.09.2013 року вбачається, що позивачем за подачу адміністративного позову майнового характеру було сплачено судовий збір у сумі 160,00 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір у сумі 80,00 грн. (вісімдесят гривень).

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000031720, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 березня 2013 року № 0000031720 в частині визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи - підприємця у розмірі 11016,67 грн. та штрафних санкцій на суму 2754,31 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір у сумі 80,00 грн. (вісімдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова