Постанова

від 12.11.2013 по справі 810/4133/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4133/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «СБ Мега-Секьюріті» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СБ Мега-Секьюріті» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року приватне підприємство «СБ Мега-Секьюріті» (далі - Позивач, ПП «СБ Мега-Секьюріті») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач, Бориспільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 року №0000152210.

Постановою Київського окружного адміністративного суду 05.09.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, надані Позивачем, оформлені неналежним чином, а тому не можуть бути підтвердженням факту реальності виконання господарських операцій, а тому ПП «СБ Мега-Секьюріті» не мало право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні 2013 року працівниками Бориспільської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «СБ Мега-Секьюріті» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 568 742,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.05.2013 року №315/22-1/32247106. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 25.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152210, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 853 113,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 568 742,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 284 371,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

У 2012 році Позивач мав на підставі цивільно-правових договорів господарські відносини з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», на підставі яких ПП «СБ Мега-Секьюріті» сформувало податковий кредит на суму 2 568 742,00 грн.

Надаючи оцінку реальності виконання укладених із зазначеними контрагентами договорів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між Позивачем та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» були укладені договори: від 01.01.2012 року про надання рекламних послуг (проведення рекламної кампанії), від 01.01.2012 року про надання юридичних послуг, від 01.01.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, від 01.02.2012 року про надання послуг по пошуку та підбору персоналу.

Реальність зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: звітів (т. 1 а.с. 61, 69, 81), актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 1 а.с. 48, 51, 58, 63, 71, 74, 75, 83), податкових накладних (т. 1 а.с. 49, 52, 59, 64, 72, 77, 84), витратних статей (т. 3 а.с. 205-222). Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т. 2 а.с. 192-203).

Між Позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» були укладені договори: від 01.05.2012 року про надання послуг по пошуку та підбору персоналу, від 01.03.2012 року про надання юридичних послуг, від 01.05.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, від 01.03.2012 року про надання рекламних послуг (проведення рекламної кампанії).

Реальність зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: звітів (т. 1 а.с. 88, 90, 95, 100, 106, 111, 116, 121, 126), актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 1 а.с. 92, 97, 102, 108, 113, 118, 123, 128, 133, 138, 143, 152, 153, 160, 165, 170), податкових накладних (т. 1 а.с. 93, 98, 103, 109, 114, 119, 124, 129, 134, 139, 144, 154, 156, 161, 166, 171), витратних статей (т. 3 а.с. 99-115). Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т. 2 а.с. 137-138).

Між Позивачем та ТОВ «Горизонталь» були укладені договори: від 01.03.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, від 01.05.2012 року про надання рекламних послуг (проведення рекламної кампанії), від 01.05.2012 року про надання юридичних послуг, від 01.03.2012 року про надання послуг по пошуку та підбору персоналу.

Реальність зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: звітів (т. 1 а.с. 175, 180, 185, 190, 194, 195, 212, 217, 223, 228, 233, 238), актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 1 а.с. 177, 182, 187, 192, 198, 199, 205, 208, 214, 219, 225, 230, 235, 240), податкових накладних (т. 1 а.с. 178, 183, 188, 193, 206, 209, 215, 220, 226, 231, 236, 241), витратних статей (т. 3 а.с. 133-152).

Між Позивачем та ТОВ «Фірма «Асіа» були укладені договори: від 01.10.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, від 01.10.2012 року про надання послуг по пошуку та підбору персоналу.

Реальність зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: звітів (т. 2 а.с. 4, 9, 16, 21), актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 2 а.с. 6, 11, 18, 24), податкових накладних (т. 2 а.с. 7, 12, 19, 22), витратних статей (т. 3 а.с. 67-75).

Між Позивачем та ТОВ «Ю.О.Екектронікс-1» були укладені договори: від 01.08.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, від 01.08.2012 року про надання послуг по пошуку та підбору персоналу, від 01.08.2012 року про надання юридичних послуг.

Реальність зазначених договорів, на думку Позивача, підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: звітів (т. 2 а.с. 28, 35, 38, 43, 52, 57, 61), актів здачі-прийняття наданих послуг (т. 2 а.с. 30, 37, 40, 45, 54, 60, 63), податкових накладних (т. 2 а.с. 31, 33, 41, 46, 55 ,58, 64, 72 ,77, 82), витратних статей (т. 3 а.с. 76-98). Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т. 2 а.с. 179-191).

Крім того, факт виконання договорів про надання рекламних послуг (проведення рекламної кампанії) підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фотозвітів (т. 3 а.с. 50-61, 116-132, 153-160, 198-204).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між ПП «СБ Мега-Секьюріті» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» правочинів, а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Київський окружний адміністративний суд з огляду на положення ст. ст. 198, 201 ПК України, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту з ПДВ відбувалося за нікчемними правочинами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції враховується, що укладення зазначених договорів було здійснено з метою ведення Позивачем господарської діяльності.

Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що основною підставою для висновків про нікчемність укладених з ТОВ «СБ Мега-Секьюріті» договорів, податковий орган зазначив неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів останнього.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що факт взаємовідносин з недобросовісним платником податків не може бути підставою для накладення відповідальності на добросовісного контрагента. Крім того, відсутність трудових ресурсів та необоротних активів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання робіт (надання послуг) інших осіб.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки є протиправними, а тому не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали реальний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства. При цьому факт оплати послуг сторонами не заперечується.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених ПП «СБ Мега-Секьюріті» з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Фірма «Асіа», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ПП «СБ Мега-Секьюріті» у Відповідача не було.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне його скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «СБ Мега-Секьюріті» - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СБ Мега-Секьюріті» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000152210, винесене Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.