Постанова

від 12.11.2013 по справі 2а-11295/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11295/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Безименної Н.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00000662280 від 12.04.2012 року та №0000672280 від 12.04.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» (далі - позивач або ТОВ «Колор Систем») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00000662280 від 12.04.2012 року та №0000672280 від 12.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 79, на підставі пп. 78.1.11, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Колор Систем» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лоу Консалт» за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року.

23 березня 2012 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №00000662280 від 12.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 255958,00 грн., в тому числі в сумі 204766,00 грн. - за основним платежем, 51192,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000672280 від 12.04.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств на загальну суму 319946,00грн., в тому числі в сумі 255957,00 грн. - за основним платежем, 63989,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки 23.03.2012 року № 365/23-12/31905435, згідно яких ТОВ «Колор Систем» порушено пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податкове зобов'язання за період, що перевірявся всього в сумі 204766,00 грн., а також встановлено порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого, на думку відповідача, позивачем було занижено податок на прибуток підприємств у сумі 255957,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз.11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз.2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу-Консалт» були укладені наступні договори: договір надання юридично-консультаційних послуг № 05/01-10; договір про надання консультаційної послуги від 01.09.2010 року; договір надання посередницьких послуг від 01.09.2010 року; договір надання посередницьких послуг від 01.10.2010 року; договір про надання консультаційної послуги від 01.10.2010 року.

На підставі вищезазначених договорів між позивачем та його контрагентом було укладено акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та виписано позивачу податкові накладні.

Колегія суддів критично оцінює надані позивачем акти приймання - здачі виконаних робіт, оскільки із їх змісту не зрозуміло які саме послуги, були надані та підтвердження використання позивачем даних послуг в його господарській діяльності.

Водночас, позивачем не було надано первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності. З наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів.

Акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) не містять переліку послуг отриманих від виконавця, а містять лише загальну характеристику наданих послуг та не містять конкретного їх переліку.

Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка громадянки ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «Лоу Консалт» (а.с. 94), проведеного в рамках кримінальної справи, встановлено, що остання, фінансово-господарську діяльність не здійснювала, про те, що вона являється засновником та директором ТОВ «Лоу Консалт» вона дізналась від слідчого.

Колегія суддів зазначає, що бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та валових витрат виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Таким чином, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом ТОВ «Лоу Консалт», а надані ним лише податкові накладні, не є тими первинними документами, за змістом закону, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку та не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні виписані позивачу його контрагентом ТОВ «Лоу Консалт» не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

У разі відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Даний висновок судової колегії узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України викладеною в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч наведеним вимогам, надав суду належні докази на підтвердження правомірності своїх дій які спростовують доводи позивача.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000662280 від 12.04.2012 року та №0000672280 від 12.04.2012 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.