Рішення

від 21.11.2013 по справі 911/3491/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 911/3491/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна»

про стягнення 563 510,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Глазков Є.С. (довіреність б/н від 14.01.2013 року)

від відповідача: не з'явився

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

06.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 09.08.2013 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна» (далі-відповідач) про стягнення 563 510,50 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №15/10 від 15.10.2011 року, зокрема щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 563 510,50 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2013 року порушено провадження у справі № 911/3491/13 та призначено розгляд справи на 10.10.2013 року.

У судове засідання 10.10.2013 року представник позивача у справі, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

10.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача були подані витребувані матеріали по справі № 911/3491/13 (вих.. № 21428).

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2013 року, у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 07.11.2013 року.

16.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові докази по справі № 911/3491/13 (вих. № 21775).

У судове засідання 07.11.2013 р. представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

07.11. 2013 року представник позивача подав заяву про заяву про забезпечення позову і накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 року було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

За клопотанням позивача б/н від 07.11.2013 року відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 07.11.2013 року було відкладено розгляд справи 21.11.2013 року.

19.11.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог б/н від 13.11.2013 року (вих. №24060). Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

У зазначеній заяві, у зв'язку з проведення уточненого розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 553 923, 11 грн., 3 % річних у сумі 8287, 18 грн. та інфляційні у сумі 923, 74 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні 21.11.2013 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

15.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №15/10 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору. Асортимент товару, що поставляється, його опис та ціни вказані в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору № 15/10 від 15.10.2013 року.

Згідно п. 1.2 договору поставка здійснюється партіями, які формуються на підставі замовлень покупця і обумовлюються сторонами для кожної поставки окремо, у відповідності до п. 3.2. договору

Договором, п. 2.1 ціни на товар встановлюються в гривнях на умовах франко-склад покупця. В ціну включені всі витрати продавця, які стосуються товару, до моменту передачі його продавцю.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями в межах суми 30 000 000, 00 (тридцять мільйонів) грн. (зазначено п. 1.3 договору) і в межах строку дії договору.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата за поставлений продавцем товар, здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу. Покупець зобов'язаний сплатити за отриманий товар в повному обсязі не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з дня поставки на склад покупця.

Договором, п. 2.5 зазначено, що всі платежі проводяться в гривнях банківським переказом на рахунок продавця.

Даний договір, згідно п. 7.1, вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 року.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД» у період з 28.12.2012 року по 01.08.2013 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна» товар на загальну суму 1 451 801,19 грн. Поставлений товар було оплачено відповідачем частково в сумі 896 113,44 грн.

Неоплаченим залишився товар, поставлений за наступними видатковими накладними:

№ 1066 від 28.03.2013 року на суму 28 055, 66 грн.;

№ 1019 від 26.03.2013 року на суму 6 622, 85 грн.;

№ 900 від 13.03.2013 року на суму 24 407,03 грн.;

№ 6721 від 29.11.2012 року на суму 3 405,89 грн.;

№ 6720 від 29.11.2012 року на суму 27 385,52 грн.;

№ 6719 від 29.11.2013 року на суму 58 198,58 грн.;

№ 6326 від 06.11.2012 року на суму 101 723,00 грн.;

№ 6322 від 06.11.2012 року на суму 113 206,84 грн.;

№ 4033 від 18.10.2012 року на суму 44 902,74 грн.;

№ 4028 від 18.10.2012 року на суму 11 071,44 грн.;

№ 4027 від 18.10.2013 року на суму 31 674,50 грн.;

№ 4026 від 18.10.2012 року на суму 45 366,16 грн.;

№ 3814 від 05.10.2012 року на суму 1 850,69 грн.;

№ 3807 від 05.10.2012 року на суму 24 259,45 грн.;

№ 3741 від 02.10.2012 року на суму 8 552,64 грн.;

№ 3689 від 28.09.2012 року на суму 25 004,76 грн.

Копії зазначених видаткових накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засідання.

Господарським судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами договору № 15/10 та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором встановлено, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару (п. 2.4 договору) , шляхом банківського переказу на рахунок продавця (п. 2.5. договору).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, виходячи з умов договору та здійснених поставок товару, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у наступні строки:

За видатковою накладною № 1066 від 28.03.2013 року - у строк до 29.06.2013 року;

За видатковою накладною № 1019 від 26.03.2013 року - у строк до 27.06.2013 року;

За видатковою накладною № 900 від 13.03.2013 року - у строк до 11.06.2013 року;

За видатковою накладною № 6721 від 29.11.2012 року - у строк до 28.02.2013 року;

За видатковою накладною № 6720 від 29.11.2012 року - у строк до 28.02.2013 року;

За видатковою накладною № 6719 від 29.11.2013 року - у строк до 28.02.2013 року;

За видатковою накладною № 6326 від 06.11.2012 року - у строк до 05.02.2013 року;

За видатковою накладною № 6322 від 06.11.2012 року - у строк до 05.02.2013 року;

За видатковою накладною № 4033 від 18.10.2012 року - у строк до 17.01.2013 року;

За видатковою накладною № 4028 від 18.10.2012 року - у строк до 17.01.2013 року;

За видатковою накладною № 4027 від 18.10.2013 року - у строк до 17.01.2013 року;

За видатковою накладною № 4026 від 18.10.2012 року - у строк до 17.01.2013 року;

За видатковою накладною № 3814 від 05.10.2012 року - у строк до 04.01.2013 року;

За видатковою накладною № 3807 від 05.10.2012 року - у строк до 04.01.2013 року;

За видатковою накладною № 3741 від 02.10.2012 року - у строк до 04.01.2013 року;

За видатковою накладною № 3689 від 28.09.2012 року - у строк до 28.12.2012 року.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 555 687, 75 грн.

Як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог (вих. № 24060) позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 553 923, 11 грн.

За розрахунком суду сума основного боргу становить 555 687, 75 грн.

Однак, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 553 923, 11 грн. основного боргу, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог(п.2 с. 83 Господарського процесуального кодексу України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі 553 923, 11 грн. основного боргу.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань відповідно до видаткових накладних за договором № 15/10 від 15.10.2011 року щодо оплати отриманого товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 553 923, 11 грн. підлягає задоволенню в повному розмірі.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 8 287,19 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар, є правомірною.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 8 287,19 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 923,74 грн. нарахованих на суму заборгованості за кожною окремою накладною за період з грудня 2012 року по серпень 2013 року.

Однак, у зв'язку з тим, що позивач здійснював розрахунок боргу з урахуванням інфляції лише за три місяці (грудень 2012 року, січень 2013 року, травень 2013 року), тобто за періоди в яких індекс інфляції більше одиниці, розрахунок позивача є невірним.

Що стосується інфляційних втрат, то господарський суд звертає увагу на наступне.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Поняття дефляції наведене в "Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у "Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція - зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду україни від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», в якому зазначено сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97 р].

За даними Державної служби статистики індексів інфляції за грудень 2012 року та 2013 рік, величини індексів інфляції складають (у відсотках до попереднього місяця):

- Грудень 2012 року - 100,2;

- Січень 2013 року - 100,2;

- Лютий 2013 року - 99,9;

- Березень 2013 року - 100,0;

- Квітень 2013 року - 100,0;

- Травень 2013 року - 100,1;

- Червень 2013 року - 100,0;

- Липень 2013 року - 99,9;

- Серпень 2013 року - 99,3.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір суми боргу з урахуванням індексу інфляції складає - 3 324, 54 грн., тобто інфляційні втрати у заявлений період відсутні.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 28.12.2012 - 30.08.2013 553923.11 0.994 -3323.54 550599.57 Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції суд відмовляє.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись, законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 562 210,29 грн., з яких 553 923, 11 грн. основного боргу та 8 287, 18 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог, а саме, в частині стягнення 923,74 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна» в розмірі 11 270, 21 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестселер Україна» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова 5, код ЄРДПОУ 3456227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельта ЛТД» (03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24, 2-й поверх, код ЄРДПОУ 19350562) 553 923 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 11 коп. основного боргу, 8 287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 18 коп. 3 % річних та 11 270 (одинадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 21 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 25.11.2013 року