Постанова

від 19.11.2013 по справі 5023/2941/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 13» листопада 2013 р. Справа №5023/2941/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Тараненко А.І., за довіреністю від 25.06.2013 року №08.6-186/12406;

відповідача - Настенко О.М., за довіреністю від 14.10.2013 року;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп», м.Харків (вх.№3161Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп», м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Sinton», м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бринцев О.В., суддя Макаренко О.В., суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Sinton» перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-104 від 06.07.2007 року у сумі 9534000 (дев'ять мільйонів п'ятсот тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №805/15/08.1/10-104 від 06.07.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №2179, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп», а саме: нежитлові будівлі літ. Б-2 площею 724,1 кв.м., літ. В-1 площею 278,0 кв.м., літ. Г-1 площею 185,5 кв.м., літ. Д-1 площею 62,4 кв.м., літ. Ж-1 площею 37,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16; нежитлові будівлі та приміщення: літ. Е-1 площею 73,8 кв.м., літ. И-1 площею 288,8 кв.м., літ. К-1 площею 28,9 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №1-13, площею 360,1 кв.м., першого поверху №1-3, 5, 7-26, І, площею 382,7 кв.м., другого поверху №1, 3-21, II, площею 365,1 кв.м., загальною площею 1107,9 кв.м. в літ. А-3, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16 шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. Б-2 площею 724,1 кв.м., літ. В-1 площею 278,0 кв.м., літ. Г-1 площею 185,5 кв.м., літ. Д-1 площею 62,4 кв.м., літ. Ж-1 площею 37,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16; нежитлові будівлі та приміщення: літ. Е-1 площею 73,8 кв.м., літ. И-1 площею 288,8 кв.м., літ. К-1 площею 28,9 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №1-13, площею 360,1 кв.м., першого поверху №1-3, 5, 7-26, І, площею 382,7 кв.м., другого поверху №1, 3-21, II, площею 365,1 кв.м., загальною площею 1107,9 кв.м. в літ. А-3, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 64380,00 грн. судового збору.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/12 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні від 12.09.2013 року невірно застосував норми матеріального права, а саме, приписи ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення вартості предмету іпотеки. Суд визначив початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі 9534000,00 грн. на підставі висновку про незалежну оцінку суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Енергомакс» станом на 04.06.2013 року. Враховуючи те, що відповідач не погоджувався із висновками оцінки, здійсненої ПП «Енергомакс», судом призначалася у даній справі судова будівельно-технічна експертиза з метою визначення вартості предмета іпотеки. Однак, призначення та проведення експертизи здійснювалося із грубим порушенням норм чинного законодавства України. Так, судом необґрунтовано виносилися ухвали про поновлення провадження у справі за клопотанням експерта, які розглядалися в судовому засіданні без виклику сторін. Вчинення таких дій судом першої інстанції свідчить про порушення приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та вказує на обмеження сторін у наданих їм процесуальних правах. У зв'язку із зазначеними порушеннями судом першої інстанції судову будівельно-технічну експертизу проведено не було, а вартість предмета іпотеки визначено згідно оцінки здійсненої ПП «Енергомакс» без дослідження того факту, чи є така оцінка належною і дійсно відповідає обставинам справи.

Крім того, апелянт вказує, що господарський суд Харківської області порушив норми процесуального права, прийнявши письмову заяву позивача про заміну предмету позову після початку розгляду справи по суті, і в оскаржуваному рішенні задовольнив саме змінену позовну вимогу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

06.11.2013 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10522), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що місцевим господарським судом 19.12.2012 року було винесено ухвалу про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. При цьому обов'язки по оплаті витрат на проведення експертизи покладено на сторін спору у рівних частках. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено. В подальшому провадження у справі поновлювалося у зв'язку із необхідністю розгляду клопотання експерта щодо надання відповідної технічної документації, забезпечення експерту безперешкодного обстеження будівель та споруд. Також, судом було зобов'язано сторін здійснити оплату експертного дослідження. Однак, відповідач не виконав жодної з вимог господарського суду першої інстанції, а саме не здійснив оплату та не забезпечив безперешкодного обстеження предмету іпотеки, що в свою чергу стало причиною для повернення матеріалів справи з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса без виконання. Враховуючи те, що дії відповідача унеможливили проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення ринкової вартості предмета іпотеки, а також, що відповідно до положень ст.ст. 37, 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки обов'язково має бути зазначена ринкова вартість заставного майна, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суб'єкта оціночної діяльності, який на замовлення банку провів відповідне дослідження та підготував висновок щодо ринкової вартості предмета іпотеки, який долучено до матеріалів справи 10.06.2013 року.

Таким чином, на думку позивача, підстави вважати, що судом першої інстанції було порушено права відповідача на справедливу оцінку предмета іпотеки - відсутні. При цьому, як вказує позивач, твердження апелянта про реальну вартість іпотечного майна у сумі 15000000,00 грн. є необґрунтованими і не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову після початку розгляду справи по суті, позивач зазначає, що в силу приписів п. 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.11.2011 року за №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново (втому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу). Місцевим господарським судом було винесено 25.06.2013 року ухвалу про призначення колегіального розгляду справи, а отже розгляд справи по суті починається спочатку. Заява про зміну предмету позову була подана після призначення колегіального розгляду справи та до початку, в такому випадку, слухання справи по суті. Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції мав усі законні підстави для винесення відповідної ухвали про прийняття заяви про зміну предмету позову та ухвалення в подальшому рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

У судовому засіданні 06.11.2013 року оголошувалася перерва.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідатора ТОВ «Sinton», через канцелярію суду 11.11.2013 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10678), в якому вказує, що доводи заявника апеляційної скарги є неаргументованими та такими, що не спростовують законних та обґрунтованих висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, в зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. При цьому, ліквідатор ТОВ «Sinton» просить розгляд апеляційної скарги здійснити без його участі.

13.11.2013 року розгляд справи продовжено після оголошеної перерви та представник відповідача пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просить її задовольнити. Представник позивача проти позиції відповідача заперечує з підстав, викладених у його відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 06.07.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Sinton» (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача) укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-104.

Відповідно до п.п. 1.1 договору кредитної лінії кредитор (ПАТ «Укрсоцбанк», позивач) зобов'язався надавати позичальнику (третя особа) грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Надання кредиту буде здійснюватися в національній валюті окремими частинами («транш»), а у сукупності «транші», зі сплатою 17,0 процентів річних в гривнях, 13,0 процентів річних в доларах США, 12,0 процентів річних в Євро та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору («тарифи») в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 1650000,00 грн. та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 03.07.2008 року.

14.08.2007 року було укладено додаткову угоду №4, якою сторони дійшли згоди про надання кредиту в гривні, доларах США та євро з встановленням максимального ліміту заборгованості в межах 7000000,00 грн. зі сплатою 16% річних в гривнях, 12% річних в доларах США, 11% річних в євро та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.07.2010 року.

Додатковою угодою №11 від 09.06.2008 року сторони дійшли згоди про зміну відсоткової ставки за користування кредитними ресурсами зі сплатою 17,5% річних в гривнях, 13,5% річних в євро.

17.04.2009 року було укладено додаткову угоду №12, якою сторони дійшли згоди про збільшення відсоткової ставки за користування кредитними ресурсами в гривні до 24% річних.

Додатковою угодою №16 від 11.06.2010 року сторони погодили надання кредиту в гривні з встановленням максимального ліміту заборгованості в межах 10000000,00 грн. зі сплатою 24% річних в гривнях, 13,5% річних в доларах США, 13,5% річних в євро з урахуванням існуючої заборгованості в доларах США та євро та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2011 року.

26.08.2011 року було укладено додаткову угоду №17, якою сторони дійшли згоди про повернення кредитної заборгованості 01 листопада 2011 року.

Відповідності до п.п. 1.1.1., 3.3.5., 3.3.7. кредитного договору, з урахуванням додаткових угод до нього, позичальник зобов'язався забезпечити сплату кредитору процентів та комісії в порядку та в строки, визначені пунктами 2.6., 2.8., 2.11. договору та тарифами; забезпечити повернення кредитору в повному обсязі кредиту в строки, визначені п.п. 1.1.1., 2.4. договору.

Кредитним договором, а саме, п.п. 1.1.1., 3.3.5., 3.3.7., з урахуванням додаткових угод до нього, визначено, що позичальник зобов'язаний забезпечити сплату кредитору процентів та комісії в порядку та в строки, визначені пунктами 2.6., 2.8., 2.11. договору та тарифами; забезпечити повернення кредитору в повному обсязі кредиту в строки, визначені п.п. 1.1.1., 2.4. договору.

Крім того, відповідно до умов п.п. 4.1.-4.6. кредитного договору, з урахуванням додаткових угод до нього, позичальник взяв на себе зобов'язання по сплаті неустойки (штрафу, пені) у разі невиконання кредитних зобов'язань у визначений термін - 01 листопада 2011 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статей 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, статтею ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем взяті на себе зобов'язання за договором відновлюваної кредитної лінії №805/6/18/7-104 від 06.07.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього, виконані, а саме, надано позичальникові грошові кошти в сумі та в межах максимального ліміту заборгованості 10000000,00 грн., що підтверджується виписками руху коштів по позичковим рахункам отримання кредитних коштів та меморіальними ордерами.

Проте, позичальник (третя особа) свої зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії з урахуванням додаткових договорів до нього належним чином не виконав.

18.11.2011 року на адресу третьої особи (позичальника) за вих.№401.1-05/67-13715 була направлена претензія з вимогою повного погашення простроченої заборгованості по кредиту. Вказана претензія отримана боржником 22.11.2011 року, однак зобов'язання щодо повернення кредиту виконано не було.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору у нього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 15.06.2012 року становить 12698823,92 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 8990260,06 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 13537,32 євро, по курсу НБУ 135798,10 грн.; прострочена заборгованість по кредиту 20672,69 дол. США по курсу НБУ - 165226,47 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 3206279,93 грн.; пеня

по простроченим відсоткам та кредиту - 3215197,63 грн.; штраф по простроченому кредиту - 176534,40 грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком та не спростовується сторонами.

Відповідно до умов кредитного договору, а саме, п. 1.3. в редакції додаткової угоди № 16 від 11.06.2010 року, в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп» (відповідач по справі) 11.05.2010 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №2197 зі змінами від 11.06.2010 року за реєстровим №2812 та від 29.08.2010 року за реєстровим №4248.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки в іпотеку банку відповідачем як майновим поручителем було передано в забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за кредитним договором №805/6/18/7-104 від 06.07.2007 року наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі літ. Б-2 площею 724,1 кв.м., літ. В-1 площею 278,0 кв.м., літ. Г-1 площею 185,5 кв.м., літ. Д-1 площею 62,4 кв.м., літ. Ж-1 площею 37,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16; нежитлові будівлі та приміщення: літ. Е-1 площею 73,8 кв.м., літ. И-1 площею 288,8 кв.м., літ. К-1 площею 28,9 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №1-13, площею 360,1 кв.м., першого поверху №1-3, 5, 7-26, І, площею 382,7 кв.м., другого поверху №1, 3-21, II, площею 365,1 кв.м., загальною площею 1107,9 кв.м. в літ. А-3, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 03.03.2008 року, зареєстроване КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 06.03.2008 року на підставі Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №№ 18010294, 18010186, реєстраційні номери - 22339187, 22338653, номер запису 132 в книзі 1.

Пунктом 1.2. іпотечного договору сторони погодили, що загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 8984527,20 грн., а загальна балансова вартість - 1133531,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із невиконанням третьою особою основного зобов'язання, позивач направляв відповідачу повідомлення від 15.02.2012 року вих.№086-02/770, в якому попереджав, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником кредитного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки.

В подальшому, 13.07.2012 року позивач звертався до відповідача та третьої особи з актами звірки розрахунків заборгованості за кредитним договором, що становить станом на 15.06.2012 року - 12698823,92 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, відносно ТОВ «Sinton» порушено провадження у справі про банкрутство. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Sinton» у справі №5023/4995/12 про банкрутство позичальника, до якого включено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 13183898,04 грн., з яких: 12272067,39 грн. - до 1 черги, 26071,76 грн. - до 4 черги, 885758,89 грн. - до 6 черги.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Sinton» становить 13183898,04, що підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2013 року по справі №5023/4995/12, не спростовано сторонами і непогашена станом на момент розгляду справи.

Пунктом 4.1. іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання та додаткових угод до нього, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.6. іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в однин із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 6.3 договору іпотеки сторони погодили можливість звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на нього в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Аналіз норм статей 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає можливість дійти висновку, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Отже, приймаючи рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно враховувати норми статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема, вказати початкову ціну продажу предмету іпотеки, не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по кредитному договору.

З метою визначення початкової вартості предмета іпотеки судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та призначено ухвалою від 19.12.2012 року відповідну експертизу, проведення якої долучено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Обов'язки по оплаті витрат на проведення експертизи було покладено на сторін спору у рівних частках. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

26.12.2012 року на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2012 року матеріали справи було направлено до експертної установи.

15.01.2013 року ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на адресу суду було направлено клопотання №59 про надання додаткових матеріалів, які необхідні для проведення експертизи. Також, інститут направив на адресу сторін спору рахунки на оплату експертизи та копії вказаних рахунків на адресу суду до відома.

В подальшому, після отримання судом матеріалів справи з метою розгляду поставленого експертом питання у клопотанні №59 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

У судове засідання господарського суду Харківської області, яке мало місце 04.03.2013 року, з'явились представники як позивача, так і відповідача. При цьому обидві сторони не заперечували проти задоволення клопотання судового експерта. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом судового засідання від 04.03.2013 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.03.2013 року клопотання судового експерта №59 від 11.01.2013 року задоволено. Зобов'язано учасників судового процесу надати документи щодо предмета іпотеки; забезпечити належні умови праці, безперешкодне обстеження будівель та споруд по вул. Батумській, 16 в м.Харкові у присутності сторін за справою в строки, визначені експертом; здійснити попередню оплату, необхідну для експертизи. Провадження у справі зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» було оплачено половину вартості експертного дослідження, про що суду надано відповідні докази. 05.03.2013 року позивач через канцелярію суду подав витребувану ухвалою суду від 04.03.2013 року технічну документацію на предмет іпотеки, а 07.03.2013 року місцевим господарським судом справа №5023/2941/12 направлена до експертної установи.

Від ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса 01.04.2013 року на адресу суду надійшло клопотання №2078 про призначення обстеження, необхідного для проведення експертизи, яке буде проводитись 14.05.2013 року у першій половині дня (з 09:00 год. до 12:00 год.).

Таким чином, враховуючи необхідність розгляду клопотання експерта, ухвалою суду першої інстанції від 12.04.2013 року провадження у справі поновлено. З результатами розгляду клопотання експерта №2078 ухвалено, зокрема, забезпечити прибуття, належні умови праці та безперешкодне обстеження будівель та споруд по вул. Батумській, 16, в м.Харкові у присутності сторін за справою в строки, визначені експертом. Крім того, вказаною ухвалою зобов'язано учасників судового процесу здійснити попередню оплату, необхідну для проведення експертизи, оскільки станом на момент винесення ухвали від 12.04.2013 року оплата у повному обсязі проведена не була, провадження у справі зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.

Відповідач був обізнаний про те, що клопотання експерта №2078 про призначення обстеження, необхідного для проведення експертизи, задоволено, також був обізнаний, що обстеження предмета іпотеки буде проводитися 14.05.2013 року у першій половині дня (з 09:00 год. до 12:00 год.), оскільки в матеріалах справи наявне клопотання про отримання відповідної ухвали суду від уповноваженого представника. Крім того, обізнаність відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи апеляційними скаргами на ухвалу від 12.04.2013 року.

Проте, від ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надати висновок експерта у зв'язку із незабезпеченням безперешкодного обстеження будівель та споруд по вул. Батумській, 16, в м.Харкові та неповною оплатою за проведення експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп» у своїй апеляційній скарзі вказував, що призначення та проведення експертизи здійснювалося із грубим порушенням норм чинного законодавства України. Так, судом необґрунтовано виносилися ухвали про поновлення провадження у справі за клопотанням експерта, які розглядалися в судовому засіданні без виклику сторін. Вчинення таких дій судом першої інстанції свідчить про порушення приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та вказує на обмеження сторін у наданих їм процесуальних правах.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи скаржника, оскільки матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції при призначенні та проведенні судової експертизи діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а саме, щодо положень Господарського процесуального кодексу України, постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року та інформаційного листа №01-8/2651 від 27.11.2006 року.

Судом сторонам були створені належні умови для того, щоб прийняти участь у розгляді клопотань судового експерта, для надання необхідних документів, ознайомлення з матеріалами справи, підготовки для обстеження предмета іпотеки, що є необхідністю для проведення судової експертизи з метою встановлення ринкової вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Натомість, недобросовісні дії, а в даному випадку бездіяльність, яка полягала у незабезпеченні безперешкодного обстеження будівель та споруд по вул. Батумській, 16, в м.Харкові, неповна оплата за проведення експертизи саме відповідача - ТОВ «ОСК «Темп», призвели до неможливості надати висновок експерта від ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання оцінки майна - предмета іпотеки, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема, подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Відповідач, ТОВ «ОСК «Темп», не погоджуючись з ціною предмета іпотеки, встановленою у договорі, заявив клопотання про призначення експертизи. Бездіяльність відповідача призвела до неможливості надати висновок по призначеній судовій експертизі. Проте, ПАТ «Укрсоцбанк» надало до суду висновок суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Енергомакс», який діє на підставі Статуту, Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №12021/11, виданого ФДМ України 09.06.2011 року, станом на 04.06.2013 року, згідно якого ринкова вартість спірного майна становить 9534000,00 грн. без урахування ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі 9534000,00 грн. на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Енергомакс». Правові підстави не приймати даний висновок у суду відсутні.

ТОВ «ОСК «Темп» в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтувало належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що ціна продажу предмету іпотеки становить майже 15000000,00 грн., а не той розмір, який визначено судом першої інстанції.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що позивачем була цілком дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач та третя особа були повідомлені про необхідність погашення заборгованості і намір позивача звернути стягнення на предмет іпотеки. В самому іпотечному договорі є відповідне застереження про можливість задоволення вимог позивача за кредитним договором шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі позивачу в рахунок виконання зобов'язання права власності на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог банку.

Щодо посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом норми процесуального права, які полягають у прийнятті письмової заяви позивача про заміну предмету позову після початку розгляду справи по суті і задоволення її, колегія суддів зазначає наступне.

У червні 2012 року позивач - ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - ТОВ «ОСК «Темп» на його користь 12698823,92 грн. заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-104 від 06.07.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 8984527,20 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

07.06.2013 року позивач звернувся до суду із уточненням до позовної заяви, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ «ОСК «Темп», на його користь 12698823,92 грн. заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №805/6/18/7-104 від 06.07.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 9534000,00 грн. Тобто, визначити початкову ціну продажу предмету іпотеки - ринкову вартість об'єкта іпотеки, зазначену у висновку про незалежну оцінку проведену ПП «Енергомакс» станом на 04.06.2013 року.

Ухвалою суду від 25.06.2013 року для розгляду справи №5023/2941/12 призначено судову колегію. В судовому засіданні 25.06.2013 року справа по суті не розглядалася, а була відкладена у зв'язку із нез'явленням представників сторін та з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

17.07.2013 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову. У вказаній заяві позивач просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Sinton» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за №805/6/18/7-104 у сумі 9534000,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №805/15/08.1/10-104 від 06.07.2013 року шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк». Визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Пунктом 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №18 від 26.12.2011 року передбачено, що заново розгляд справи починається, зокрема, у разі зміни складу суду (в тому числі з одноособового на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).

Таким чином, враховуючи призначення у даній справі ухвалою суду для розгляду справи по суті судову колегію, а звернення до суду з заявою про зміну предмету позову відбулося до початку розгляду справи по суті колегією суддів, Харківський апеляційний господарський суд вважає, що в суд першої інстанції на законних підставах прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову та прийняв, в подальшому, рішення, яким її задовольнив, що свідчить про відсутність порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/13 має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпійський спортивний клуб «Темп» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року по справі №5023/2941/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.