Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-14010/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14010/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" до Івано-Франківської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Івано-Франківської митниці (далі - відповідач-1), Державної митної служби України (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 02.10.2012 р. №100, №101 та рішення про результати розгляду скарги від 26.09.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Івано-Франківською митницею проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" за період з 05.05.2009 р. по 05.05.2012 р. За результатами перевірки відповідачем-1 складено Акт перевірки від 27.06.2012 р. №0008/12/20600000/0034078038.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 81, 186, 189 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, чинного на момент митного оформлення товарів (далі - Митний кодекс 2002 року), що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 24111,30 грн., з них ввізне мито - 735,71 грн., ПДВ - 23375,59 грн.;

- ст.ст. 205, 206 Митного кодексу України 2002 року, положення Додатку B.3 до Конвенції про тимчасове ввезення від 26.06.2000 та наказу Державної митної служби України від 28 березня 2000 року № 173 "Про затвердження Порядку щодо застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення)", що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 338430,24 грн.;

- неправильно класифіковано відходи проводів, кабельні мережі згідно з вимогами УКТЗЕД, які повинні класифікуватись не як відходи міді за кодом згідно з УКТЗЕД 7404009900 (ставка ввізного мита 0%), а як брак готових кабельних мереж чи напівготових кабельних мереж за кодом згідно з УКТЗЕД 8544300098 (ставка ввізного мита 2%), що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 53046,18 грн., з яких 44205,12 грн. - ввізне мито, а 8841,06 грн. - ПДВ;

- вимог товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.01 № 2371-ІП "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями), з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.10 № 1561, які вступили в дію з 14.01.11, зокрема Пояснень до розділів VII, XV, XVI, до товарних позицій 4016, 7318, 8208, 8537,8479 УКТЗЕД при здійсненні митного оформлення товарів за кодом згідно з УКТЗЕД 8479908000 (ставка ввізного мита 0%), що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 511,55 грн., з яких 426,27 грн. - ввізне мито, а 85,28 грн. - ПДВ;

- п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 № 1766, в частині надання документів для підтвердження транспортних витрат та порушення вимог пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України в редакції 2002 року, в частині, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 6857,39 грн., з яких 6454,09 грн. - ПДВ, а 403,30 грн. - ввізне мито.

На підставі вказаного Акту перевірки 18.07.2012 відповідачем-1 було прийнято такі податкові повідомлення форми "Р":

- № 44, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 64310,87 грн., в т.ч. за основним платежем - 45770,40 грн. та за штрафними санкціями - 18540,47 грн.;

- № 45, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 776957,94 грн., в т.ч. за основним платежем - 377186,26 грн. та за штрафними санкціями - 399771,68 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями, подав до Державної митної служби України скаргу від 30.07.2012 №712, яка у своєму рішенні про результати розгляду скарги від 26.09.2012 р. №11.1/2-15.1/10723 підтримала позицію відповідача-1 та не погодилася з аргументами позивача, однак, в той же час, звернула увагу на те, що відповідачем-1 донарахування було здійснено з порушенням строків давності, встановлених Податковим кодексом України, та зобов'язала відповідача-1 направити нові податкові повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням Рішення відповідача-2 відповідач-1 прийняв наступні податкові повідомлення форми "Р" від 02.10.2012 р.:

- № 100, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 63979,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 45549,15 грн. та за штрафними санкціями - 18429,85 грн.;

- № 101, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 763230,80 грн., в т.ч. за основним платежем - 371187,84 грн. та за штрафними санкціями - 392042,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2008 року між Компанією „Тайко Елкторнікс Чехія с.р.о." (Чеська Республіка), як замовником, та ТОВ „Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед", як виконавцем, був укладений Контракт про переробку давальницької сировини №2-2008/AUT (надалі - Контракт №2-2008/AUT), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується переробити давальницьку сировину замовника та виготовити з сировини автомобільне електротехнічне обладнання, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію вільну від будь-яких дефектів та оплатити вартість роботи , виконаної виконавцем, в строки та на умовах визначених цим контрактом.

Між Компанією „Тайко Електорнікс Чехія с.р.о." (Чеська Республіка), як постачальником, та ТОВ „Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед", як замовником, був укладений Контракт про тимчасовий ввіз №1-2008/AUT-ТІ від 25.05.2008 р. (надалі - Контракт №1-2008/ AUT-ТІ), предметом якого є операції по ввезенню багатообертової тари, з наступним її вивезенням призначеної для транспортування давальницької сировини та виробів з неї. З даного Контракту №1-2008/AUT-ТІ вбачається, що оскільки, постачальник багатообертової тари є одночасно замовником і постачальником давальницької сировини відповідно до контракту про переробку давальницької сировини з Товариством за № 2-2008/AUT від 20.02.2008 р., то давальницька сировина поставляється у зворотній тарі. Багатообертова тара є власністю постачальника.

Давальницька сировина переміщувалася на митну територію України в паперових коробках, на паперових, дерев'яних та пластмасових котушках, на дерев'яних палетах.

В період, який підлягав перевірці позивачем не здійснювалися митні оформлення упаковки, в якій переміщувалася давальницька сировина згідно Контракту №2-2008/AUT, що підтверджується даними у графах 35, 38 у оформлених позивачем ВМД типу ІМ 51 про однакову вагу "нетто" "брутто" та даними графи 40 у оформлених ВМД типу ЕК0, у якій зазначаються реквізити ВМД, згідно яких товари ввозилися в митному режимі тимчасового ввезення.

Між позивачем, як продавцем, та ТОВ „Віза-Вторма", як покупцем, були укладені договори купівлі вторинної сировини №17/03/10 від 01.03.2010 р., №02/01/11 від 04.01.2011 р. та №03/01/2012 від 03.01.2012 р., на виконання умов якого у періоді, що підлягав перевірці, позивачем поставлено та реалізовано ТОВ „Віза-Вторма" використану тару (макулатуру, відходи з поліетилену, ламані дерев'яні відходи) загальною вартістю 116142,20 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття податкових повідомлень від 02.10.2012 р. №100, №101 та рішення про результати розгляду скарги від 26.09.2012 р., з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до ст.81 Митного кодексу України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з вимогами Графи 31 Підрозділу 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. №307, у ВМД зазначаються точні відомості про товар, які є в наявності, зокрема, відомості, необхідні для класифікації товару (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 ВМД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 186 Митного кодексу України 2002 року, декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст.189 Митного кодексу України 2002 року, ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Статтею 206 Митного кодексу України 2002 року була передбачена можливість отримання дозволу на тимчасове ввезення на митну територію України упаковки без розкриття змісту цього поняття.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-УІ, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, частиною третьої даної статті встановлено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України (аналогічна норма містились і у статті 7 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІУ).

Стаття 2 Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), що ратифікована Законом України від 24.03.2004 р. № 1661-ІУ та набула чинності для України 22.09.2004 р., передбачає, що відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Додатку В.3 до Конвенції (Додаток щодо контейнерів, піддонів, упаковки, зразків та інших товарів, що ввозяться в рамках торгової операції) термін «упаковка» означає всі вироби та матеріали, які служать або призначені служити у тому стані, в якому вони ввозяться, для упаковування, захисту, розміщення і кріплення або розділення товарів, за винятком пакувальних матеріалів, таких як солома, папір, скловолокно, стружка тощо, у разі, якщо товари ввозяться навалом.

При цьому, в коментарях Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) до Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 25.09.1973 в Рекомендаціях до Спеціального додатку G «Тимчасовий ввіз» зазначається, що положення Додатка В.3 до Конвенції застосовується до упаковки, яка придатна для повторного використання, а також зазначено, що папір в аркушах не відноситься до упаковочних матеріалів і не може бути придатним для повторного використання.

Відповідно до статті 3 Конвенції про створення Ради митного співробітництва, що набула чинності для України 10.11.1992, до функцій Ради митного співробітництва (первинна назва ВМО) належить, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, укладених у результаті роботи Ради.

Оскільки Конвенція про тимчасове ввезення, як зазначено в її преамбулі, укладена під егідою Ради митного співробітництва, коментарі цієї організації, спрямовані на однакове тлумачення та застосування її положень, набувають для договірних сторін пріоритетного значення при вирішенні спірних ситуацій.

Таким чином, для цілей застосування умовного повного звільнення від оподаткування поняття «упаковка» має розглядатись у розумінні Конвенції, а отже під нього не підпадають пакувальні матеріали, не призначені для повторного використання.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що позивач був зобов'язаний провести належним чином митне оформлення зазначеної вище пакувальної тари, зі справлянням усіх належних податків та зборів, а тому відповідачі правомірно дійшли висновку, про заниження податкового зобов'язання на загальну суму 24111,30 грн. (ввізне мито - 735,71 грн., ПДВ - 23375,59 грн.), яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 40 Митного кодексу України 2002 року було встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч.1 ст. 43 Митного кодексу України 2002 року, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі ввезення товарів на митну територію України митний контроль закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України 2002 року митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

Для того, щоб здійснювати розпорядження без митного контролю товарами, пропущеними через митний кордон України, вони мають знаходитись у вільному обігу на митній території України.

Серед митних режимів, вичерпний перелік яких встановлювався ст. 185 Митного Кодексу України, ввезення товарів на митну територію України для вільного обігу передбачали лише режими «імпорт» та «реімпорт».

Враховуючи, що пакувальна тара, в якій ввозилась на митну територію України давальницька сировина, відповідно до умов Контракту № 1-2008/АUТ-ТІ була власністю нерезидента, не перебувала у вільному обігу на митній території України, розпорядження нею повинно було здійснюватись виключно після її митного оформлення у митному режимі «імпорт» зі сплатою всіх обов'язкових митних платежів.

Давальницька сировина переміщувалась позивачем у режимі «переробка на митній території України».

Відповідно до ст. 229 Митного Кодексу України 2002 року, переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Згідно з ч.1 ст. 186 Митного Кодексу України 2002 року, декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

На підставі Контракту №1-2008/АUТ-ТІ позивачем за період, що підлягав перевірці, у митному режимі тимчасового ввезення товарів з умовним повним звільненням від оподаткування здійснено митне оформлення по 1063 ВМД типу ІМ 31. При цьому, у жодній з оформлених ВМД типу ІМ 31 на підставі Контракту №1-2008/АUТ-ТІ за період, що підлягав перевірці, не заявлено, що в митному режимі тимчасового ввезення переміщується "багатообертова тара".

Митне оформлення такої тари позивач здійснював по ВМД ІМ 31, заявляючи у графі 37 ВМД процедуру переміщення 3100 GЕ00, що згідно з Класифікатором особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 12.12.2007 № 1048, відповідає тимчасовому ввезенню (вивезенню) контейнерів, піддонів, упаковок, етикеток і марок акцизного збору відповідно до положень Додатку В.З до Конвенції про тимчасове ввезення, та заявляючи у графі 38 ВМД код пільги відповідно до Класифікатора від обкладення товарів увізним митом та податком на додану вартість "098/000/098".

У розділі 1 "Тимчасовий ввіз" Спеціального додатка G Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, укладеної 18 травня 1973 року у місті Кіото (набрала чинності 25 вересня 1974 року), визначено, що дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися стосовно товарів, перерахованих у додатках до "Конвенції про тимчасове ввезення" (Стамбульська Конвенція) від 26 червня 1990 року, в тому числі: контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції", згадані у додатку В.3. При цьому у коментарях Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції в Рекомендаціях до Спеціального додатку G "Тимчасовий ввіз" зазначено, що положення Додатку В.3 до "Конвенції про тимчасове ввезення" застосовується до упаковки, яка придатна для повторного використання, а також зазначено, що папір в аркушах не відноситься до упаковочних матеріалів і не може бути придатним для повторного використання.

В межах Контракту №1-2008/АUТ-ТІ позивачем ввозилися: "котушки пластмасові білого кольору, призначені для транспортування проводів", код згідно з УКТЗЕД 3923409000, "піддони плоскі дерев'яні для пакування продукції"", код згідно з УКТЗЕД 4415202000, "ящик пластмасовий, призначений для зберігання нарізаних коаксіальних проводів, без кришки", код згідно з УКТЗЕД 3923100000, "кришки пластмасові прямокутної форми, призначені для закривання ящиків", код згідно з УКТЗЕД3923509000, "пластикова прокладка в листах для перекладання та закривання продукції в пластмасових ящиках", код згідно з УКТЗЕД3926909100, новий, такий, що не був у використанні "папір для пакування продукції в аркушах, розміри: 575x375мм, 375x275мм" за кодами згідно з УКТЗЕД 4805309000, 4823200000, 4823908000. Також встановлено, що "коробок з гофрованого картону", які призначені для пакування готової продукції, код згідно з УКТЗЕД 4819100000, фактично ввозяться новими, такими, що не були у використанні, в розгорнутому вигляді і призначені для упакування готових виробів з подальшим заклеюванням "скотчем".

Відповідно до умов Конвенції (стаття 1, 2) не підлягають поміщенню в митний режим тимчасового ввезення товари: "папір для пакування продукції в аркушах", код згідно з УКТЗЕД 4805309000, "папір для пакування продукції розміром 375x2755мм", код згідно зУКТЗЕД 4823200000, "папір для пакування продукції розміром 375x275мм", код згідно з УКТЗЕД 4823908000, "коробки з гофрованого картону", код згідно з УКТЗЕД 4819100000, оскільки вони ввезені позивачем для упакування готової продукції новими, не бувшими у використанні і за своєю придатністю не є упаковкою для вторинного використання, про що засвідчує відсутність зворотнього її ввезення на митну територію України для переміщення давальницької сировини. При цьому в рекомендаціях Конвенції зазначається, що положення Додатка В.3 до Конвенції не застосовується до паперу, який не відноситься до упаковочних матеріалів і тим самим не є упаковкою для повторного використання.

За період, що підлягав перевірці, позивачем не здійснювалися митні оформлення упаковки, в якій переміщувалася давальницька сировина згідно з Контрактом №1-2008/АUТ-ТІ. Про відсутність таких митних оформлень засвідчують дані в графах 35, 38 у оформлених Товариством ВМД типу ІМ 51 про однакову вагу "нетто" та "брутто" та дані графи 40 у оформлених Товариством ВМД типу ЕК0, у якій зазначаються реквізити ВМД, відповідно до яких товари ввозилися в митному режимі тимчасового ввезення.

Крім того, в самому Контракті №1-2008/АUТ-ТІ та у додатках до нього відсутня технологічна операція як один із етапів технологічного процесу виготовлення продукції - упакування продукції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що коробки з гофрованого картону та паперу для пакування в аркушах не є тарою зворотною у розумінні тари багаторазового використання, а є умовою пакування готової продукції на експорт згідно із зовнішньоекономічним договором на переробку давальницької сировини, а тому відповідачі правомірно дійшли висновку про порушення позивачем вимог статей 23, 205, 206 Митного кодексу України редакції 2002 року, пункту 2 статті Закону України "Про Єдиний митний тариф", Додатку В.3 (Додаток щодо контейнерів, піддонів, упаковки, зразків та інших товарів, що ввозяться в рамках торгової операції) до Конвенції про тимчасове ввезення, Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної митної служби України від 28 березня 2000 року № 173, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 338430,24 грн..

Під час переробки давальницької сировини на підприємстві утворюються відходи трьох видів, а саме відходи проводів, кабельних мереж (митне оформлення яких здійснювалось позивачем з декларуванням коду згідно з УКТЗЕД 7404009900 як відходи міді); відходи пошкоджених контактів (відходи заліза) та відходи пластмаси (полімерів вінілхлориду).

При виробничому процесі монтажу кабельної продукції (Контракт №2-2008/AUT) проходить відбраковка чи перевірка виробу у випадку виявлення серійної помилки, що дає підстави вважати вироби, що не пройшли тестування, не відходами міді, а браком готових чи напівготових кабельних мереж.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до вимог УКТЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-111.

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТЗЕД, затверджені наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 № 1561.

Відповідно до Примітки 8 (а) до розділу XV «Недорогоцінні метали та вироби з них», термін «відходи і брухт» означає металеві відходи і брухт, одержані у процесі виробництва або механічного оброблення металів, і металеві вироби, які остаточно не придатні для використання за призначенням унаслідок поломки, розрізів, зношення або інших причин.

Поясненнями до товарної позиції УКТЗЕД 7404 визначено, що положення Пояснень до товарної позиції 7204 стосовно відходів і брухту, поширюються з внесенням відповідних змін і на цю товарну позицію, крім мідної окалини і мідних залишків.

Поясненнями до товарної позиції УКТЗЕД 7404 визначено, що до цієї товарної позиції не включаються вироби, які після ремонту чи реконструкції або без них можуть бути використані для виконання ними колишніх функцій чи пристосовані для інших цілей; також не включаються вироби, що можуть бути перероблені в інші товари без того, щоб їх спочатку відновили як первинний метал. Отже, до цієї товарної позиції не включаються, наприклад, сталеві конструкції, придатні для використання після заміни зношених частин; зношені трамвайні рейки, які можна використовувати як копальні стійки або переробити в інші вироби шляхом вторинного прокатування; сталеві напилки, придатні для повторного використання після очищення і виправлення.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8544, ця позиція включає проводи ізольовані (включаючи емальовані чи анодовані), кабелі (включаючи коаксіальні) та інші ізольовані електричні провідники із з'єднувальними деталями або без них; кабелі волокно-оптичні, складені з волокон з індивідуальними оболонками, незалежно від того, зібрані вони чи ні з електричними провідниками або з'єднувальними пристроями. До цієї товарної позиції також відносяться провід, кабель навіть якщо вони відрізані за довжиною або оснащені з'єднувальними деталями (наприклад, штепсельні вилки та розетки, наконечники, гнізда, муфти або клеми) з одного чи обох кінців. До цієї товарної позиції також включаються проводи і т.д. описаних вище типів і складених у комплекти (наприклад, багатожильні кабелі для приєднання свічок запалювання автомобілів до розподільника).

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що зазначені вище відходи проводів, бракованих напівготових виробів чи готових кабельних мереж, повинні класифікуватись за кодом 8544300098 УКТЗЕД (ставка ввізного мита 2%), а тому відповідачі прийшли правомірно дійшли висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання на загальну суму 53046,18 грн. (44205,12 грн. - ввізне мито, а 8841,06 грн. - ПДВ).

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за №443/2247 при здійсненні митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД зазначається код товару за УКТЗЕД, а в графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Зокрема, в графі 47 ВМД при нарахуванні ввізного мита зазначається основа нарахування, розмір ставки мита, нарахована сума та спосіб платежу. При нарахуванні податку на додану вартість згідно Податкового кодексу України в якості основи нарахування зазначається митна вартість товару збільшена на суму ввізного мита.

Розмір ставки ввізного мита визначається Законом України "Про Митний тариф України" для кожного товару, в залежності від коду такого товару згідно з вимогами УКТЗЕД.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невірне заповнення графи 33 у ВМД №206050000/2012/200270 від 01.02.12 р., № 206050000/2012/202615 від 27.04.12, № 206050000/2012/201600 від 23.03.12 призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додану вартість на загальну суму 511,55 грн., з яких 426,27 грн. - ввізне мито, а 85,28 грн. - ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст. 260 Митного кодексу України 2002 року, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (стаття 267 Кодексу).

Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинною на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що довідка підприємства-перевізника, що подається декларантом для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, обов'язково повинна містити реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства

З довідок підприємства-перевізника ОСОБА_4 вбачається, що вони не відповідають вимогам вищезазначеного порядку, оскільки в них відсутні реквізити товаротранспортних документів, на підставі яких здійснювались перевезення товарів. У зв'язку з цим на підставі вказаних довідок не можливо здійснити ідентифікацію наданої перевізником послуги з перевезення вантажу по відповідній ВМД.

В такому випадку, при визначенні витрат на транспортування товарів повинні прийматись до уваги відомості, зазначені в інших документах, подача декларантом яких передбачена пунктом 8 Порядку, зокрема, у рахунках-фактурах або інших документах, які наявні у підприємства та підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Згідно зі ст. 267 Митного кодексу України, витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості лише за умови виділення ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акти приймання-виконання робіт, надані ТОВ „Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед", не підтверджують заявлені відомості щодо витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України, а тому відповідачі правомірно дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 № 1766, пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України в редакції 2002 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 6857,39 грн., з яких 6454,09 грн. - ПДВ, а 403,30 грн. - ввізне мито.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачами податкових повідомлень від 02.10.2012 р. №100, №101 та Рішення про результати розгляду скарги від 26.09.2012 р. №11.1/2-15.1/10723

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 22.11.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.