Постанова

від 20.11.2013 по справі 926/744/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 926/744/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради за № 01102-18-5323 від 25.09.2013 р. (вх. № 05-05/2087/13 від 03.10.2013 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року

у справі № 926/744/13 (суддя А.Д.Паскарь),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», м. Чернівці,

До відповідача: Чернівецької міської ради, м. Чернівці,

Про: 1) Визнати незаконним та скасувати пп. 2.1, 2.2., 2.З., 2.4 п. 2 рішення Чернівецької міської ради від 25 квітня 2013 року № 841 щодо: - припинення права постійного користування Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» на земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях 46-В, загальною площею 5,8973 га, наданої для виробничих потреб у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи; - визнання таким, що втратило чинність п.1 додатку 1 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 вересня 1995 року № 689/11 «Про надання земельних ділянок» в частині надання Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях 46-В, загальною площею 7,1540 га у постійне користування для виробничих потреб; - визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування на землею, виданий Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» 11 жовтня 1995 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 502; - зарахування до земель запасу міста земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях 46-В, загальною площею 5,8973 га. 2) Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів і конструкцій», як правонаступника прав та обов'язків Державного підприємства «Завод залізобетонних виробів і конструкцій», впродовж 3 місяців з дня отримання витягу з даного рішення, оформити в установленому законом порядку право оренди або право власності на земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях, 46-В. 3) Визнати незаконним та скасувати п. 3.1. п. 3, п. 4, п. 5 рішення Чернівецької міської ради від 25 квітня 2013 року № 841 в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів і конструкцій».

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: Дроздик О.В. - п/к за довіреністю б/н від 29.07.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника позивача в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 03.10.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 926/744/13 господарського суду Чернівецької області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року прийнято апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, за № 01102-18-5323 від 25.09.2013 р. (вх. № 05-05/2087/13 від 03.10.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 30.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 73-74).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р., розгляд справи відкладено на 20.11.2013 р., про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами).

Від апелянта/відповідача в судове засідання представник, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був, належним чином, повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 р. у справі № 926/744/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» до Чернівецької міської ради відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 82-83), доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, ухвалою від 07.10.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, за № 01102-18-5323 від 25.09.2013 р. (вх. № 05-05/2087/13 від 03.10.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 30.10.2013 року.

Вищевказану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду було направлено сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано: Позивачем - 12.10.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06851358 (а.с. 74), Апелянтом/відповідачем - 09.10.2013 р. рекомендованою кореспонденцією за № 06851340 (а.с. 73).

У зв'язку із поданням, через канцелярію суду, апелянтом/відповідачем телеграми № 79 від 28.10.2013 р. (вх. № 05-14/396/13 від 28.10.2013 р. (а.с. 81) з клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 р.

У вищевказаній ухвалі суду, участь повноважних представників судом не визнавалася обов'язковою (а. с. 108-109).

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників апелянта бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/744/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 року у справі № 926/744/13 (суддя А.Д.Паскарь) вирішено: позов задовольнити частково (пункт перший резолютивної частини ). Визнати незаконними та скасувати пункти 2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4 та 5 рішення XXXV сесії Чернівецької міської ради від 25 квітня 2013 року № 841 в частині, що стосується ТДВ "Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій" (пункт другий резолютивної частини). Пунктом третім резолютивної частини рішення вирішено: в решті позову відмовити. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код 04062216) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій" (м. Чернівці, Галицький шлях, 46-В, ідентифікаційний код 05425661) судовий збір в сумі 1147,00 грн. (пункт четвертий резолютивної частини рішення ). Пунктом п'ятим зазначеного рішення вирішено: повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій" (м. Чернівці, Галицький шлях, 46-В, ідентифікаційний код 05425661) з Державного бюджету зайво сплачений за платіжним дорученням від 09.07.2013 № 211 судовий збір в сумі 573,50 грн. (а. с. 64-67).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Чернівецька міська рада) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 р. у справі № 926/744/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» до Чернівецької міської ради відмовити повністю (а. с. 75-77).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як висновки суду покладені в обґрунтування винесеного рішення не відповідають обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Вважає, що у зв'язку із реорганізацією державного підприємства «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» шляхом його перетворення у Відкрите акціонерне товариство «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» (тобто зміна організаційно-правової форми), що підтверджується листом відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради від 12.03.2013 р. за № 11-353, спірна земельна ділянка переходить Чернівецькій міській раді. Крім того, також зазначає в апеляційній скарзі, що Відкрите акціонерне товариство «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» також було реорганізовано в Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», що підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб-підприємців від 19.08.2013 р. № 17028356. однак, місцевим судом не було взято до уваги, що згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, одним із підстав припинення права користування земельною ділянкою є: припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Крім того, в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом не взято до уваги той факт, що спірний Державний акт на право постійного користування землею видано 11.10.1995 р. державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій», однак, Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» утворено і набуло статусу юридичної особи пізніше. Відтак, на думку апелянта, рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, на яке зі слався місцевий суд, до даних правовідносин, на думку апелянта застосуванню не підлягає, оскільки, Товариству з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» спірна земельна ділянка не надавалась за законодавством, яке діяло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ.

Як встановлено колегією суддів, апелянт/відповідач: Чернівецька міська рада є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 04062216, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи № 05425661, місцезнаходження: п. і. 58007, м. Чернівці, Садгірський р-н, вул. Галицький шлях, будинок 46В, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 19.08.2013 р. (а. с. 52-56) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 438032 (а. с. 89).

Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», створене в результаті перетворення Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» (скорочене найменування: ВАТ «ЧЗЗВК») на Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «ЧЗЗВК» від 27.10.2010 р. Зазначене Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «ЧЗЗВК», заснованого шляхом перетворення державного підприємства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» у Відкрите акціонерне товариство згідно рішення Фонду державного майна України № 26-АТ від 09.10.1995 р. та відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» (п. 1.1 Статуту ТДВ «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій») (а. с. 35-37, 90-103).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11.10.1995 р. Чернівецькою міською радою народних депутатів району Чернівецької області, видано Державний акт серії І-ЧВ № 000316 Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» на право постійного користування 7,1546 гектарів землі, в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб, відповідно до рішення Чернівецької міської ради народних депутатів від 26.09.1995 р. за № 689/22 (11-16).

Державний акт на право приватної власності на землю - документ , виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку . Містить інформацію про власника земельної ділянки; підстави набуття права власності на земельну ділянку; місце розташування, площу, кадастровий номер земельної ділянки. Також у ньому зазначається опис суміжних землекористувачів, обмеження та обтяження у використанні ділянки. Складається на підставі документації із землеустрою .

Колегією суддів встановлено, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000316 зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 502, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, з моменту державної реєстрації (ст. 210 ЦК України), доказів про те що вищевказаний Акт визнаний недійсним, скасованим в матеріалах справи не має, такі докази сторонами господарському суду не представлялися, в матеріалах справи - відсутні.

Як вбачається з Плану зовнішніх меж землекористування (а. с. 13-14) до Державного Акту на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка знаходиться по вул. Галицький шлях, 46 «В».

Згідно рішення Фонду державного майна України від 09.10.1995 № 26-АТ та Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» Державне підприємство «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій», яке стало правонаступником свого попередника.

Вищевказане підтверджується пунктом 1.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», державна реєстрація якого проведена Виконкомом Чернівецької міської ради народних депутатів «Реєстраційна палата м. Чернівці» 16.10.1995 р. 920-р за № 05425661 (а. с. 23-25).

Пунктом 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» визначено, що Товариство є правонаступником державного підприємства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» (а. с. 23-27).

З матеріалів справи вбачається, що Статут Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», неодноразово, викладався у новій редакції, державна реєстрація яких проводилась у встановленому законом порядку, і вищезгадані положення викладались у відповідних розділах Статуту (а. с. 26-28, 29-31, 32-34).

Так, Протоколом від 22.01.2011 р. установчими Зборами Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» було прийнято рішення затвердити Статут Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій» (а. с. 35-37, 90-103).

Пунктом 1.1. Статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» встановлено порядок створення, діяльності та ліквідації Товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій», яке створене в результаті перетворення Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» (скорочено: ВАТ «ЧЗЗВК») на Товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «ЧЗЗВК» від 27.10.2010 р. Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «ЧЗЗВК», заснованого шляхом перетворення державного підприємства «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» у Відкрите акціонерне товариство згідно рішення Фонду державного майна України № 26-АТ від 09.10.1995 р. та відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 р. № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів».

Крім того, розділом 11 Статуту у редакції, державна реєстрація якого проведена 26.01.2011 р. передбачено, що Товариство є правонаступником всіх зобов'язань, грошових коштів, майна, майнових і немайнових прав та обов'язків ВАТ «ЧЗЗВК», в тому числі правонаступником ліцензій, дозволів, різного роду сертифікатів тощо, правонаступником прав та обов'язків, які випливають з правочинів, укладених ВАТ «ЧЗЗВК» до дати перетворення, в тому числі прав володіння, користування та розпорядження рухомим та нерухомим майном, майновими правами, які належали ВАТ «ЧЗЗВК» на момент перетворення, а також правом постійного користування земельною ділянкою за адресою м. Чернівці, вул. Галицький шлях, 46 «В» , що підтверджено Державним актом постійного користування землею серія І-ЧВ № 000316 від 11.10.1995р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 502, та земельною ділянкою за адресою Чернівецька область, Кіцманський район, смт. Лужани, що підтверджено Державним актом постійного користування землею серії І-ЧВ № 000352 від 10.10.1995р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 206 (а. с. 90-103).

Вищевказана редакція Статуту зареєстрована у встановленому законом порядку 26.01.2011 року № запису 10381450000006983. Реєстрація юридичної особи проведена Державним реєстратором Виконкому Чернівецької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, 25 квітня 2013 року 35 сесія Чернівецької міської ради VI cкликання, прийняла рішення № 841 «Про припинення орендному підприємству «Взуття ЛТД» та Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» права постійного користування земельними ділянками за адресами: пров. Складський, 3-А та вул. Галицький шлях, 46-В, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми», відповідно до Земельного кодексу України, статей 104, 108 Цивільного кодексу України, статей 59, 60 Господарського кодексу України, статей 20, 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", беручи до уваги лист головного управління Держкомзему у Чернівецькій області від 31.08.2009р. №04-03/1127, лист Державного комітету України від 09.11.2010р. №20901/17/7-10, лист відділу державної реєстрації міської ради від 12.03.2013р. №11-353 (а. с. 10/зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, Чернівецька міська рада на 35 сесії VI cкликання вирішила: припинити право постійного користування державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» на земельну ділянку за адресою вул. Галицький шлях,46-В, площею 5,8973 га, наданої для виробничих потреб у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (пункт 2 зазначеного рішення (а.с. 10). Визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 додатка 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 26.09.1995р. №689/22 «Про надання земельних ділянок» в частині надання державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» земельної ділянки за адресою вул. Галицький шлях,46-В, площею 7,1540 га у постійне користування для виробничих потреб (п.п. 2.1. п. 2 рішення Чернівецької міської ради).

У підпункті 2.2. пункту 2 вищевказаного рішення Чернівецької міської ради визнано таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею, виданий Державному підприємству «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» 11.10.1995р., який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 502.

Крім того, Чернівецькою міською радою вирішено, земельну ділянку за адресою: вул. Галицький шлях, 46-В, площею 5,8973 га зарахувати до земель запасу міста (п.п. 2.3. п. 2 рішення від 25.04.2013 р. № 841) та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів і конструкцій», як правонаступника прав та обов'язків Державного підприємства «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» впродовж 3 місяців з дня отримання витягу з даного рішення, оформити в установленому законом порядку право оренди або право власності на земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Галицький шлях, 46-В (підпункт 2.4. п. 2 вищевказаного рішення).

Чернівецька міська рада 25.04.2013 року вирішила (п. 4): ТзОВ фірмі «Взуття ЛТД» та ТзОВ «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» відшкодувати збитки, завдані Чернівецькій міській раді внаслідок несплати орендної плати за використання землі з моменту зміни їх організаційно-правової форми, враховуючи норми статті 92 Земельного кодексу України та вказав (п. 5 рішення), що у разі невиконання ТзОВ фірмою «Взуття ЛТД» та ТзОВ «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» умов, які зазначені в пунктах 1.4, 2.4 та 4 цього рішення, юридичному управлінню міської ради (Шиба О.М.) вжити заходів передбачених чинним законодавством України (а.с. 10/зворот).

З правової оцінки вищенаведених документів вбачається, що прийняте відповідачем по справі вищевказане Рішення за № 841 від 25.04.2013 р. щодо підприємства під найменуванням: ТзОВ "Завод залізобетонних виробів і конструкцій", а також площа та місце розташування земельної ділянки, про яке йдеться в цьому рішенні, свідчать про те, що воно стосується позивача, права та законні інтереси якого підлягають судовому захисту.

Як встановлено місцевим господарським судом, вищевказане рішення Чернівецької міської ради суперечить чинному законодавству та порушує права позивача, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

За приписом статті 104 цього Кодексу, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Враховуючи зазначене, у разі зміни організаційно-правової форми підприємства до його правонаступника переходить і те право на земельну ділянку, яке йому належало.

Відповідно до частини п'ятої статті 59 Господарського кодексу України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Отже, господарський суд Чернівецької області дійшов вірного висновку про те, що набуте Державним підприємством «Завод залізобетонних виробів і конструкцій» в установленому порядку право постійного користування земельною не втрачається його правонаступником - позивачем, а зберігається до його переоформлення у разі наявності на це бажання землекористувача.

Даний висновок господарського суду Чернівецької області відповідає правовій позиції вищих судових інстанцій, зокрема у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 року за заявою ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.01.2011 р. в справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області до осіб - 1, 2, 3, 4 про визнання незаконним та скасування рішень, державних актів на право власності на землю.

Таким чином, позивач набув усіх майнових прав та обов'язків реорганізованого державного підприємства, в тому числі й право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку безоплатного відведення з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від права власності на землю та права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Разом з тим, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не можуть бути звужені. При цьому постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 року.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 року № 449 передбачено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб .

Разом з тим зазначена норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01 січня 2002 року, а положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнано неконституційним та зазначено, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою .

Відтак, місцевим судом правомірно встановлено з чим погоджується колегія суддів, що набуте в установленому законом порядку первісним попередником позивача право постійного користування земельною ділянкою не може вважатися втраченим.

Викладене свідчить про те, що оскільки переоформлення права постійного користування земельних ділянок є правом, а не обов'язком юридичних осіб, Чернівецька міська рада не мала визначених чинним законодавством повноважень зобов'язувати ТзОВ "Завод залізобетонних виробів і конструкцій" переоформити існуюче право постійного користування на право власності або оренди земельною ділянкою.

Оскільки статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, виданий позивачеві Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000316, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 502, є чинним.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У оскаржуваному рішенні відповідача не зазначено, на підставі якого саме пункту статті 141 Земельного кодексу України припинено право користування позивача земельною ділянкою.

Крім того, названа стаття не містить такої підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, як зміна організаційно-правової форми юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", на відміну від права оренди, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до абзацу першого частини першої роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації, в даному випадку - позивача у справі.

Як встановлено місцевим судом, пункти 2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4, 5 рішення 35 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 25.04.2013 № 841 в цілому суперечать вимогам статті 141 Земельного кодексу України.

Разом з тим пункти 3 та 3.1 оскаржуваного рішення, якими відповідач зобов'язує департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради до 20.05.2013 направити ТзОВ "Завод залізобетонних виробів і конструкцій", тобто не позивачеві, а неіснуючому підприємству, лист-повідомлення з витягами із цього рішення жодним чином не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, вказані пункти рішення не могли порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача також й в разі виказання в них правильної назви позивача, оскільки не стосуються припинення права користування позивача спірною земельною ділянкою. Відтак місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що в задоволенні позову в частині визнання недійсними та скасування пунктів 3, 3.1 рішення Чернівецької міської ради від 25.04.2013 року № 841 прийнятого на 35 сесії VI cкликання - слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою попередником позивача був отриманий на підставі рішення Чернівецької міської ради від 26.09.1995 року за № 689/22, яке є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, у зв'язку з чим не може бути в подальшому скасовано або визнано таким, що втратило чинність.

Відтак, колегія суддів зазначає, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000316, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 502, є чинним, з моменту державної реєстрації, оскільки доказів про те що вищевказаний акт визнаний недійсним, та/або рішення на підставі якого він був виданий скасованим в матеріалах справи не має, такі докази відсутні.

Вищенаведеним також спростовуються твердження апелянта/відповідача про те, що рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, на яке зі слався місцевий суд, до даних правовідносин застосуванню не підлягає, так як, Товариству з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» спірна земельна ділянка не надавалась за законодавством, яке діяло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення Товариству з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» з Державного бюджету України 573,50 грн. зайво сплаченого платіжним дорученням № 211 від 09.07.2013 р. судового збору, оскільки органи місцевого самоврядування не мають право зобов'язувати юридичних осіб переоформлювати право постійного користування земельною ділянкою на право оренди або власності та не можуть скасовувати власні рішення, що були прийняті у відповідності до норм Конституції та законів України, крім як у встановленому законом порядку.

В силу ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, до якої відносяться і заяви про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судовий збір сплачується в розмірі одній мінімальній заробітної платі, що наразі становить 1147, 00 грн.

Платіжним дорученням від 09.07.2013 року № 211, позивач сплатив судовий збір в сумі 1720,50 грн., переплата становить 573,50 грн.

Відтак, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що, незважаючи на часткове задоволення позову, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі, оскільки грубе порушення останнім прав та інтересів позивача здійснено шляхом прийняття інших пунктів рішення, які належить визнати незаконними та скасувати.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013р. у справі № 926/744/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 23.09.2013 року у справі № 926/744/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 20.11.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 25.11.2013р.