Постанова

від 21.11.2013 по справі 826/16342/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2013 року 10:39 № 826/16342/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кізік А.М. (довіреність від 25.10.2013 р.)

від відповідача - Ярошинський І.М. (дов. від 31.07.2013 р. № 876/9/26-53-10-09)

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «К-Левер» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 № 0001922260,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2013 № 0001922260, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 50 012 грн. за основним платежем та на 12 503 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень ґрунтуються на начебто нездійсненні контрагентом спірних операцій та на начебто відсутності у цього контрагента необхідних ресурсів.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції фактично виконані, їх проведення документально оформлено, контрагент зареєстрований платником ПДВ, що у сукупності за висновком позивача є підставою для відображення операцій в обліку та формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третій особі направлено за визначеною в ЄДР адресою копію ухвали про відкриття провадження. У той же час, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала.

Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у позивача витребувано , крім іншого: товарно-транспортні накладні щодо перевезення спірної продукції; інформацію щодо місць завантаження/розвантаження спірної продукції (адреса складів тощо); доказів наявності у позивача складських приміщень для зберігання спірної продукції.

У третьої особи (контрагента позивача), крім іншого, витребувано : докази наявності на підприємстві трудових ресурсів; докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій (поставки позивачу продукції), товарно-транспортні накладні, докази наявності складських приміщень для зберігання продукції; докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо); сертифікати відповідності на спірну продукцію.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аміго Груп» (код з ЄДР 36861392) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «К-Левер» (код з ЄДР 37140082) за період лютого 2013 р. (щодо ПДВ) та 1 кв. 2013 р. (щодо податку на прибуток).

За результатами перевірки складено Акт від 06.06.2013 р. № 1931/621-36861392 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за лютий 2013 р. встановлено його завищення на 50 012 грн.

В контексті наведеного зазначається про підписання між позивачем (покупцем) та ТОВ «К-Левер» (постачальник) договору поставки від 12.12.2012 р. № 1/12, відповідно до якого обумовлено постачання піддонів Євростандарт.

Під час перевірки встановлено оформлення у період лютого 2013 р. видаткових (в/н.) та податкових накладних (п/н.), визначених у таблиці на стор. 5 Акту перевірки, загальна вартість операцій за якими складає 300 069 грн. з ПДВ 50 011,50 грн. Копії п/н. та в/н. залучено до матеріалів справи.

За договором здійснювалась оплата протягом березня - травня 2013 року та загальна сума платежів склала 597 281 грн. Перелік платежів визначений у таблиці на стор. 5 Акту перевірки.

У той же час, в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 18.05.2013 р. № 39/22-00/37140082, складеного ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, відносно ТОВ «К-Левер» за періоди: жовтень, грудень 2012 р., та січень, лютий 2013 р.

Згідно цього акту: контрагент відсутній за місцезнаходженням; засновником, директором та бухгалтером є 1 особа; автотранспорту та складських приміщень не встановлено; встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Зазначено, що господарські операції контрагента не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів виробничо-складських ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що у свою чергу порушує ст. 185 ПК України в частині оподаткування ПДВ безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

Виходячи з безтоварності операцій, оформлених між позивачем та контрагентом, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.1, 201.2., 201.6. ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2013 р. на суму 50 012 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, згідно з умовами вищезгаданого договору постачальник зобов'язується поставити і передати покупцю піддони Євростандарт, 1-й сорт, 2-й сорт, розмір 1200 мм*800 мм, які відповідають умовам ГОСТу 9557-87.

Сторонами обумовлено оформлення замовлень , які є підставою для поставки (п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).

Із змісту п. 2.6. договору вбачається, що приймання товару по кількості проводиться покупцем в момент розвантаження товару на складі покупця . Згідно з п. 2.1. договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця.

Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається оформлення поставки 14 784 піддонів , що, виходячи з розмірів одного піддону 1200мм*800мм , передбачає значний обсяг перевезень цих піддонів для доставки на склад позивача.

Як зазначено у цих накладних, місце їх складання та, відповідно, передачі товару - м. Вишгород, що, у кореспонденції з положеннями п. 2.6. договору, зумовлює наявність у позивача складських ресурсів у цьому місті .

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку , про недоведеність фактичної поставки продукції контрагентом позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи із змісту договору, характеру спірних операцій, обсягів продукції , місцезнаходження позивача та його контрагента, виконання операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;

- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів.

У той же час , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції, під час розгляду справи ні позивачем, ні контрагентом не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів , з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

Слід зазначити, що наведені документи витребовувались у позивача та контрагента відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд також наголошує на тому, що позивачем не надано і будь-яких доказів подальшого перевезення товару на користь підприємств-покупців зазначених піддонів.

Окрім того, під час розгляду справи не надано доказів виробництва контрагентом піддонів власними силами або ж придбання піддонів, поставка яких надалі обумовлювалась на користь позивача, в інших осіб.

Не надано також доказів наявності у контрагента складських ресурсів, наявності у контрагента або позивача власних або орендованих транспортних засобів для перевезення піддонів, як і доказів замовлення транспортних послуг контрагентом або позивачем в інших осіб.

При цьому, під час розгляду справи не надано і доказів наявності у контрагента трудових (технічних) ресурсів, а також наявності навантажувально-розвантажувальної техніки та механізмів.

Слід зазначити, що наведені вище відомості щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей не надані і з боку позивача , хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Позивач в контексті наведеного не зміг також навести і місць відбору продукції, а також навести відомостей про транспортні засоби, які, як він зазначає, здійснювали перевезення продукції на його склад.

При цьому, позивачем не надано і будь-яких документів складського обліку товару.

Слід додати, що з наявної податкової звітності контрагента вбачається відсутність декларування витрат на збут , до яких згідно з п/п. 138.10.3 ПК України віднесено, зокрема: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт , наданням послуг (оперативна оренда , страхування, амортизація , ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування , перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, що у свою чергу вказує на відсутність об'єктів, з якими пов'язані ці витрати, та, відповідно, додатково вказує на недоведеність вчинення контрагентом дій, пов'язаних із виконанням робіт/збутом продукції.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме контрагентом позивача останньому, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, матеріали щодо реалізації позивачем наявних у нього матеріалів іншим особам не є підтвердженням того, що до цього ці матеріали були поставлені позивачу саме вищевказаним контрагентом.

Зокрема, що стосується посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. № 810/2571/13-а, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р., слід зазначити наступне.

Згідно із згаданою постановою суду задоволено позов ТОВ «К-Левер» до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС та визнано протиправними дії ДПІ: щодо проведення зустрічної звірки 18.05.2013 р., щодо складання акту від 18.05.2013 р. № 39/22-00/37140082 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К-Левер»; щодо формування в акті висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій; щодо коригування показників звітності ТОВ «К-Левер» за жовтень, грудень 2012 р., січень, лютий 2013 р., а також щодо зобов'язання ДПІ поновити в усіх базах статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності.

У той же час, із змісту цього рішення вбачається, що позов задоволено з підстав процедурних порушень , допущених ДПІ у зв'язку з організацією та проведенням зустрічної звірки. Судом зазначено, що оскільки перевірка належним чином не проводилась, тому факт відсутності реальності господарських операцій платника із іншими контрагентами належним чином не встановлений та недоведений. Із змісту постанови суду не вбачається дослідження операцій з поставки піддонів між ТОВ «К-Левер» та ТОВ «Аміго-Груп» та дослідження первинних документів за цими операціями.

Виходячи з наведеного, підстав для застосування положень ч. 1 ст. 72 КАС України не вбачається.

Що стосується наданого позивачем договору оренди № С-00000084 від 01.10.2012 р., укладеного позивачем з ПАТ «Світлофор» відносно оренди 938,5 кв.м. за адресою м. Дніпропетровськ , вул. Новомосковська, 1, слід зазначити, що згідно з вищезгаданими видатковими накладними, вони складені та, відповідно, товар отриманий позивачем у м. Вишгород , у зв'язку з чим наявність вказаного договору оренди, однак, не доводить наявності у контрагента складських ресурсів у м. Вишгород та, відповідно, прийняття товару у м. Вишгород, як-то визначено у видаткових накладних. При цьому, до зазначеного договору оренди не надано акту передачі в оренду складських ресурсів, актів надання послуг щодо оренди та документів щодо їх оплати, які б у сукупності підтверджували реальність оренди.

Відносно наданих позивачем договорів на поставку піддонів на ТОВ «Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2», ДП «Ен Джі Метал Україна», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та на інші підприємства, та накладних до них, відповідно до яких, як зазначає позивач, товар надалі поставлявся в різні регіони України іншим особам, слід зазначити, що ці матеріали не містять жодних відомостей відносно контрагента позивача, а отже не може слугувати доказом того, що до цього товар був поставлений позивачу саме ТОВ «К-Левер».

При цьому, до цих угод також не надано ТТН або інших документів щодо перевезення продукції на адресу зазначених осіб, а отже, виходячи з наведеного у сукупності, позивачем не доведено руху товарів, які як він зазначає, були придбані у контрагента.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» (код з ЄДР 36861392) - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2013 р.