Ухвала

від 11.02.2014 по справі 826/16342/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа: № 826/16342/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «К-Левер» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року № 0001922260,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «К-Левер» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року № 0001922260.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 21 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Аміго Груп» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аміго Груп» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності між позивачем і ТОВ «К-Левер» за періоди: лютий 2013 року (щодо податку на додану вартість) та перший квартал 2013 року (щодо податку на прибуток), за результатами якої складено акт перевірки від 06 червня 2013 року № 1931/621-36861392.

На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року № 0001922260 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі - 62515 грн., з яких 50012 грн. - за основним платежем та 12503 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Аміго Груп» і ТОВ «К-Левер» було укладено договір поставки від 12 грудня 2012 року № 1/12, за яким постачальник зобов'язується поставити замовникові піддони Євростандарт.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Аміго Груп» і ТОВ «К-Левер», позивачем до суду було надано наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, податкові декларації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ані під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані до суду першої інстанції не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували рух товарів за спірними договорами поставки, зокрема, з матеріалів справи не вбачається, яким чином здійснювалася оплата товарів, їх перевезення, зберігання та подальша реалізація.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджено реальності виконання господарських операцій між позивачем і ТОВ «К-Левер».

При цьому, податкові декларації, видаткові та податкові накладні, надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із зазначеним контрагентом, не можна вважати достатньою первинною документацією у розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Аміго Груп» і ТОВ «К-Левер», а отже є формально складеними.

Посилання ж позивача на недійсність договору, укладеного між ТОВ «Аміго Груп» і ТОВ «К-Левер» під час складання акту перевірки від 06 червня 2013 року № 1931/621-36861392 не спростовують правомірності прийняття Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 18 червня 2013 року № 0001922260, тому до уваги колегією суддів не приймаються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві податкового повідомлення-рішення 18 червня 2013 року № 0001922260 та відсутності підстав для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 12 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.