Ухвала

від 14.11.2013 по справі 826/2831/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2831/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби до Приватного підприємства «Олесь» про стягнення податкового боргу з плати за землю,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Приватного підприємства «Олесь» про стягнення до Державного бюджету суму податкової заборгованості з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 41 397,92грн.

Постановою Окружний адміністративний суд міста Києва від 03 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Олесь» до податкового органу подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 4273 від 20.02.2012 року, якою нарахував орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2012 рік на загальну суму 165 646,26грн., у тому числі щомісячно починаючи з січня по червень у сумі 13 803,86грн. та з липня по грудень 2012 року у сумі 13 803,85грн.

Згідно вказаної декларації відповідачем не сплачувалася орендна плата за землю, починаючи з жовтня 2012 р., в зв'язку з чим позивачем визначена заборгованість відповідача за 2012 р. в розмірі 41 397, 92 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не підтверджене обґрунтування позивача про наявність податкового боргу у відповідача за жовтень - грудень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України «Про плату за землю») та Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Починаючи з 01.01.2011 справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Положення Податкового кодексу регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) у вигляді плати за землю.

За правилами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що на платника податку покладено обов'язок сплачувати плату за землю, а на податковий орган -контролювати своєчасність сплати та застосовувати штрафні санкції у випадках порушення граничних термінів сплати вказаного податку.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, керуючись п. 50.1 ст. 50 вказаного кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, згідно до п. 288.1 ПК України - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1. Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 року по справі № 5011-51/7555-2012, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року та Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року, визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ПП «Олесь» та Київською міською радою, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Також, рішенням Київської міської ради Х сесії VІ скликання від 29.11.2012 року № 646/8930 відмінено п.2 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 року № 236/1111 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» та розірвано укладений з ПП «Олесь» договір оренди земельної ділянки від 27.01.2005 року № 66-6-00229 в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця - Київської міської ради.

З урахуванням вищевказаних фактів, відповідачем подано до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9087510906 від 19.02.2013 року, якою зменшив податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за жовтень - грудень 2012 року у сумі 41 411,55грн., у тому числі щомісячно починаючи з жовтня по грудень у сумі 13 803,85грн., яка прийнята позивачем, про що свідчать квитанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку суми податкового боргу, який підлягає стягненню, стягується грошове зобов'язання саме за жовтень - грудень 2012 року.

Так, матеріали справи не містять доказів того, що починаючи з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, відповідач продовжував використовувати земельну ділянку.

Отже, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за землю у жовтні-грудні 2012 року є необґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, в свою чергу, не спростував доводи відповідача та не довів правомірності своїх позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружний адміністративний суд міста Києва від 03 червня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружний адміністративний суд міста Києва від 03 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.