Постанова

від 21.11.2013 по справі 826/10911/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Системз» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Системз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0001442290 та №0001452290, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0001442290 та №0001452290. Свої позовні вимоги мотивував тим, що під час проведення перевірки ТОВ «Клімат Системз» відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 229 225 грн., в т.ч. за період ІІ-ІV квартали 2011 р. на суму 229 225 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року, що підлягає сплаті в бюджет у загальній сумі 199 326 грн. На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Києва на підставі наказу №753 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «КЛІМАТ СИСТЕМЗ» (код ЄДРПОУ 35210299), було проведено таку перевірку позивача щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Віп Союз» (код ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 17.06.2013 р. № 86/22-90/35210299, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 229 225 грн., в т.ч. за період ІІ-ІV квартали 2011 р. на суму 229 225 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року, що підлягає сплаті в бюджет у загальній сумі 199 326 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом: - ТОВ «Віп Союз» (код ЄДРПОУ 37240791), щодо надання останнім на користь позивача послуг із поставки товару (обладнання та матеріалів).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0001442290 від 01.07.2013 р., щодо нарахування позивачу податку на прибуток підприємств на загальну суму 229 225,00 грн. (без застосування штрафних санкцій), за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями; - № 0001452290 від 01.07.2013 р., щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 249 157,50 грн., з яких: основного платежу 199 326,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 49 831,50 грн., за порушення п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 01.07.2013 р. № 0001442290 та № 0001452290 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Твердження суду першої інстанції, які викладені в постанові про відсутність у контрагента скаржника TOB «ВІН СОЮЗ» основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових або цивільно-правових договорів.

На підтвердження вказаного необхідно зазначити наступне: щодо отримання товарів від TOB «Bin Союз»: купівля та отримання відповідних товарів від контрагента TOB «Biп Союз» підтверджується обставинами та документами, викладеними на 4 аркуші адміністративного позову, та додатками до нього; Щодо комплектації товарів від TOB «Biп Союз»: від TOB «Biп Союз» було отримано товар та комплектуючі частини для обладнання, яке було скомплектовано власними силами скаржника разом з залученням підрядних організацій, що підтверджується актами: - №1 від20.12.П; - №2 від 20.12.11; - №3 від 20.12.11; - №4 від 26.12.11; - №5 від 28.12.11; Щодо транспортування товарів від TOB «Biп Союз»: згідно Договору поставки № 01/12/11-1 від 01.12.2011 р. поставка товару здійснювалася TOB «Biп Союз».

На підтвердження цього було виписано товарно-транспортні накладні: - ТТН№ 051211 від 05.12.11; - ТТН№ 101211 від 10.12.11; - ТTH № 16121 1 від 16.12.11; - ТТН№ 231211 від 23.12.11; - ТТН№ 261211 від 26.12.11; - ТТН№ 291211 від 29.12.11; - ТТН№ 301211 від 30.12.11; - ТТН№ 201211 від 20.12.11.

Склад, який знаходиться за адресою м.Київ, вул. Качалова, 5а та на який здійснювалась поставка товару знаходиться в оренді у позивача відповідно до Договору оренди №13/11 від 01.04.2011 р.

Твердження суду суду першої інстанції щодо того, що позивачем, в свою чергу, не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином контрагент TOB "Biп Союз", без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування), складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів (працює одна особа), мав змогу надавати послуги із постачання товару (обладнання та матеріалів) у великих обсягах та на значні гуми, що відповідно передбачало необхідність наявності достатньої матеріальної бази (зокрема складських приміщень та вантажних транспортних засобів), а також достатніх трудових ресурсів, оскільки одна особа фізично не може погрузити, доставити та розгрузити товару (зокрема: кондиціонерів, фільтрів, кчапанів, адаптерів, кабелю, труб, насосів, калориферів, інше) на загальну суму 1 195 958, 00 гри.».

З огляду на те, що поставлені TOB «Biп Союз» товари в послідуючому комплектувалися та реалізовувались Скаржником іншим контрагентам, тобто безпосередньо використовувались в своїй господарській діяльності. Отже, такі товари були фактично поставлені скаржнику. Факт реалізації товарів встановлений у суді першої інстанції не заперечувався, що свідчить про реальність поставки.

Окрім цього, факт здійснення TOB «Biп Союз» господарської діяльності та настання реальних наслідків як результат здійснення такої діяльності підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду.

На підтвердження факту доставки згідно відповідних договорів поставки, скаржником було надано копії оформлених відповідним чином товарно-транспортних накладних.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, ТТН це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Отже, товарно-транспортна накладна, як і раніше, є основним та самодостатнім документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку і повністю підтверджує відповідні транспортні перевезення вантажів.

Посилання суду першої інстанції у постанові на те, що з приводу зазначеного позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом TOB "Biп Союз" субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування, транспортних засобів) та відповідних трудових ресурсів є необгрунтованими, оскільки дані документи використовуються у внутрішній господарській діяльності контрагента Скаржника TOB «Biп Союз» і останній не зобов'язаний надавати такі документи своїм контрагентам, а у скаржника не має обов'язку такі документи запитувати, тому що це не передбачено чинним законодавством України.

Дане кореспондується з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 по справі № 2а-15773/12/2670, де вказано, що здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Вказані обов'язкові відомості щодо включення TOB «Biп Союз» Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість підтверджуються відповідними документами в матеріалах справи.

Проте, на вимогу суду щодо надання інформації про транспортування обладнання від TOB «Biп Союз» до скаржника, адвокатом Скаржника було зроблено адвокатський запит до директора TOB «Biп Союз» (на момент розгляду справи TOB «Biп Союз» є ліквідоване, тому запит робився до директора, який керував господарською діяльністю товариства на момент здійснення відповідних господарських операцій з скаржником - ОСОБА_3).

У відповідь на запит, колишній Директор TOB «Biп Союз» ОСОБА_3 зазначив, що транспортування відповідного обладнання відбувалося з використанням транспортних послуг фізичних осіб-підприємців. Послуги надавалися згідно цивільно-правових угод з цими фізичними особами-підприємцями. Всі документи господарської діяльності TOB «Biп Союз» були передані арбітражному керуючому при здійсненні процедури банкрутства.

Використання судом першої інстанції матеріалів від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва (Висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності №328) при винесенні постанови є порушенням ст. 138 КАС України.

Згідно ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи штречення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.»

Проте судом першої інстанції взагалі не досліджувався вищевказаний висновок. Обставини, викладені у Висновку щодо того, що підписи на первинних документах від імені ГОВ "Віп Союз" виконані різними особами, не встановлювались в судовому засіданні.

Жодних доказів (копій первинних документів, висновків необхідних експертиз), що підтверджують виконання різними особами підписів на первинних документах TOB «Biп Союз» відповідачем надано не було.

З огляду на це, при ухваленні постанови суд першої інстанції взагалі не міг ґрунтуватись на вказаному висновку, оскільки це є порушенням норм процесуального права КАС України та призвело до укладення необгрунтованого та незаконного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Системз» - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 серпня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Системз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0001442290 та №0001452290 - задоволити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0001442290 та №0001452290.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 26 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 21 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.