Постанова

від 21.11.2013 по справі 5002-18/3559-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 5002-18/3559-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор: Рибкін Олексій Юрійович, посвідчення №016948 від 21.05.13р. - прокурор відділу прокуратури кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

представник позивача: Лебедков Валерій Володимирович, довіреність №9/120 від 15.01.13р. - Євпаторійська квартирно - експлуатаційна частина району Міністерства оборони України;

представник позивача: Лебедков Валерій Володимирович, довіреність №220/942/д від 11.12.12р. - Міністерство оборони України;

представник відповідача: Пономарчук Микола Вікторович, довіреність №б/н від 14.08.13р. - ТОВ "ЮгНєфтєСервіс";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К. ) від 22 серпня 2013 року у справі №5002-18/3559-2012

за позовом Заступника Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України

Євпаторійської квартирно - експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс"

про розірвання договору оренди, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 83225,50 грн.

ВСТАНОВИВ :

Заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району звернуся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс", в якій просив розірвати договір оренди частки комплексу від 23.10.2006 ВЕС № 442062, укладений між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційної частини району, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" та зобов'язати відповідача повернути орендовані приміщення по акту приймання-передачі власнику - державі в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційної частини району; стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійська квартирно-експлуатаційної частини району заборгованість за договором оренди від 23.10.2006 ВЕС № 442062 у сумі 83225,50 грн., в тому числі: заборгованість з орендної плати - 77340,15 грн., 3894,94 грн. пені, 1990,41 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду АР Крим від 22 серпня 2013 року у справі №5002-18/3559-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району пеню у розмірі 3 894,94 грн., штраф у сумі 1 990,41 грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 77 340,15 грн. - провадження у справі припинено за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розірвано договір оренди частки комплексу від 23.10.2006 (ВЕС №442062), укладений між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська КЕЧ району, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс".

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" повернути державі в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району, приміщення: клуб №2, санчастина №3, склад №4, 8, склад ПММ №11, склад №12, 13, 15, склад ПММ №22, склад №28, 33, 34, 40, 47, 57, 69, 70, котельна №5, бактерицидна №6, очистні споруди №7, сарай №9, 24, 65, сараї №66, 67, бункер №10, майстерня №14, 29, 41, мехмайстерні №35, 53, їдальня №16, котельна-пральня №17, казарма №18, уборна №19, Уб, ВОХР №20, дизельна №21, сховище №30, магазин №31, гараж №32, 45, пожежне депо №36, схов №37, 38, 39, 46, 48, 49, 51, 59, пост СІЗ №43, КПП №50, 54, 55, ТП-1 №60, ТП-2 №61, ТП-3 №62, ТП-5 №63, пункт заправки №64, учбовий клас №68, зварювальна №71, акумуляторна №72, ПТОР №73, група інвентарних об'єктів за літером №4, площею 135,70 кв. м., за літером №13, площею 547,50 кв. м., за літером №16, площею 619,00 кв. м., за літером №17, площею 297,9 кв. м., за літером №40, площею 26.00 кв. м., за літером №43, площею 79,40 кв. м., за літером №47, площею 164, 30 кв. м., за літером №41, площею 45,80 кв. м., за літером №57, площею 132,6 кв. м., за літером №58, площею 176,00 кв. м., за літером №65, площею 4,00 кв. м., за літером №66, площею 104,40 кв. м., за літером №67, площею 180,70 кв. м.,за літером №2, площею 363,00 кв. м., за літером №9, площею 20,90 кв. м., за літером №10, площею 46,90 кв. м., за літером № УБ, площею 20,60 кв. м., загальною площею 2946,70 кв. м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, смт Чорноморське, Військове містечко №1 (один), за Актом приймання-передачі протягом 10 днів з моменту вступу даного рішення в законну силу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 810,51 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" на користь експерта Жиліної Алли Герасимовні (вул. Карла Маркса, 44, оф. 20, м. Сімферополь, 95006) 6 120,00 грн. за проведення судово-економічної експертизи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем зобов'язання за договором оренди не виконувалися належним чином, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року в розмірі 77 340,15 грн., яка була оплачена відповідачем вже після звернення позивача до суду, а тому провадження у справі в цій частині було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того, місцевий господарський суд з огляду на допущене прострочення виконання зобов'язань відповідачем, задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 894, 94 грн. та штрафу в сумі 1 990,41 грн. Також, вважаючи, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, в зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, місцевий господарський суд розірвав укладений між сторонами договір оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на нормах частини 6 статті 762 ЦК України та мотивовані тим, що відповідач не може досягти мети договору через відсутність погодження з боку орендодавця та органів місцевого самоврядування на проведення робіт з реконструкції об'єкту, а тому на даний час він не має доступу до об'єкту оренди з лютого 2012 року, саме з вини орендодавця, відтак останній вважає, що він має бути звільнений від сплати орендної плати за цей час.

Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав для розірвання спірного договору, оскільки невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути такою підставою та відсутні передумови для застосування статті 651 ЦК України, так як ч. 3 цієї статті, так само як і ст. 782 ЦК України встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

При цьому, ТОВ "ЮгНєфтєСервіс" також було заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року, ТОВ "ЮгНєфтєСервіс" відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Фенько Т. П., Сікорська Н. І.

У відзивах на апеляційну скаргу позивачі посилаються на те, що місцевим господарським судом було вірно встановлено існування у відповідача на момент подачі позову заборгованості з орендної плати в сумі 77 340,15 грн., яка була ним погашена вже під час розгляду справи, а відтак суд підставно застосував норми статей 231, 232 ГК України та ст. 546 ЦК України щодо стягнення пені і штрафу.

Також, позивачі посилаються на те, що місцевий господарський суд правомірно розірвав договір оренди, в зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем, а саме систематичною несплатою орендної плати протягом грудня 2011 року по вересень 2012 року (а. с. 24, 27, 32, том 3).

За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року, в зв'язку з відпусткою судді Сікорської Н. І. та відпусткою судді Фенько Т. П., здійснено їх заміну у складі колегії судді на суддю Проценко О. І. та Заплаву Л. М.

В судовому засіданні, 21 листопада 2013 року, прокурор та позивачі заперечували проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, 23.10.2006р. між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (Орендар) було укладено нотаріальний договір оренди нерухомого державного майна ВЕС № 442062 (а. с. 11-13, 1т.), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування 21/100 (двадцять одну соту) частку комплексу за адресою: смт Чорноморське, Військове містечко №1 (один), яке знаходиться на балансі Євпаторійської КЕЧ району та обліковується КЕЧ району.

Частка комплексу розташована на земельній ділянці розміром 0,044+77,76 га, що належить Орендодавцю на підставі державного акту про права користування землею Б № 013942, виданого 1978 року виконкомом Чорноморської селищної ради, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право користування землею за №4, на якій за даними електронного витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого у 1978 році, на якій розташовані: клуб №2, санчастина №3, склад №4, 8, склад ПММ №11, склад №12, 13, 15, склад ПММ №22, склад №28, 33, 34, 40, 47, 57, 69, 70, котельна №5, бактерицидна №6, очистні споруди №7, сарай №9, 24, 65, сараї №66, 67, бункер №10, майстерня №14, 29, 41, мехмайстерні №35, 53, їдальня №16, котельна-пральня №17, казарма №18, уборна №19, Уб, ВОХР №20, дизельна №21, сховище №30, магазин №31, гараж №32, 45, пожежне депо №36, схов №37, 38, 39, 46, 48, 49, 51, 59, пост СІЗ №43, КПП №50, 54, 55, ТП-1 №60, ТП-2 №61, ТП-3 №62, ТП-5 №63, пункт заправки №64, учбовий клас №68, зварювальна №71, акумуляторна №72, ПТОР №73.

Згідно з п. 10.1 Договору строк його дії встановлюється на десять років з двадцять третього жовтня дві тисячі шостого року по двадцять друге жовтня дві тисячі шістнадцятого року.

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію 23.10.2006р., про що в реєстрі вчинено запис за №3415, а також був нотаріально посвідчений 23.10.2006р. (а с. 13, том 1).

За даними електронного витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 19.10.2006 за №12213301, у користування Орендаря переходить: група інвентарних об'єктів за літером №4, площею 135,70 кв. м., за літером №13, площею 547,50 кв. м., за літером №16, площею 619,00 кв. м., за літером №17, площею 297,9 кв. м., за літером №40, площею 26.00 кв. м., за літером №43, площею 79,40 кв. м., за літером №47, площею 164, 30 кв. м., за літером №41, площею 45,80 кв. м., за літером №57, площею 132,6 кв. м., за літером №58, площею 176,00 кв. м., за літером №65, площею 4,00 кв. м., за літером №66, площею 104,40 кв. м., за літером №67, площею 180,70 кв. м.,за літером №2, площею 363,00 кв. м., за літером №9, площею 20,90 кв. м., за літером №10, площею 46,90 кв. м., за літером № УБ, площею 20,60 кв. м., загальною площею 2946,70 кв. м.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.121 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та мотивовані тим, що 23.10.2006р. між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційної частини району та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" було укладено нотаріальний договір оренди нерухомого державного майна ВЕС № 442062 строком до 22 жовтня 2016 року включно, але в порушення умов договору відповідач не сплачував орендну плату за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 77340,15 грн., на яку в подальшому було нараховано пеню у розмірі 3894,94 грн. та штраф у розмірі трьох відсотків річних від суми заборгованості - 1990,41 грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п.1.5 договору оренди майно передається в оренду з метою використання для курортно-готельного бізнесу.

Відповідно до п. 3.1 Договору Орендна плата встановлена за місяць 7366 (сім тисяч триста шістдесят шість) гривень 75 копійок (без ПДВ) на корпусній підставі з врахуванням моніторингу орендної плати аналогічних об'єктів оренди.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за період з базового по першій місяць включно.

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. вказаного договору орендна плата за кожний наступний місяць перераховується орендарем на спеціальний рахунок Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району щомісячно за поточний місяць, не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Пункт 3.5 Договору передбачає, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності з п. 5.2. зазначеного вище договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пункт 11.3 Договору передбачає, що плата за надані комунальні послуги перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору відповідач не сплачував орендну плату за договором оренди ВЕС № 442062 від 23.10.2006 за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року включно, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 77340,15 грн., на яку в подальшому було нараховано пеню у розмірі 3894,94 грн. та штраф у розмірі трьох відсотків річних від вартості орендованого майна - 1990,41 грн.

З метою встановлення заборгованості по розрахункам, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2012р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено експерту Жиліній Аллі Герасимівні, свідоцтво № 781 (вул. К. Маркса, 44, оф. 20, м. Сімферополь, 95006)

Так, згідно висновку судової економічної експертизи № 42/13 від 25.07.2013р. (а. с. 102-110, 2т.) встановлено наступне: Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтеСервіс" перед Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частиною району у розмірі 77 340,15 грн. за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року за Договором оренди ВЕС № 442062 від 23.10.2006р. підтверджується документально на дату подання позовної заяви. На дату проведення експертного дослідження ТОВ "ЮгНєфтеСервіс" прострочена заборгованість за договором оренди у сумі 77340,15 грн. сплачена і відсутня.

Сума штрафу у розмірі 1 990,41 грн. за Договором оренди ВЕС №442062 від 23.10.2006р. прокурором та позивачем розрахована вірно (математично).

Рахунок суми пені здійснено не вірно. Сума неустойки (пені) за період прострочення виконання грошових зобов'язань складає 4 383,73 грн., тобто більше ніж заявлено в позові.

Слід зазначити, що після проведення зазначеної експертизи, ані прокурор, ані позивачі не подавали до суду заяв про уточнення позовних вимог в частині суми пені.

Частина 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Судова колегія, оцінивши наявний в матеріалах справи висновок судової економічної експертизи № 42/13 від 25.07.2013р., дійшла висновку про підставність прийняття його місцевим господарським судом в якості належного та допустимого доказу у справі, оскільки останній є повним та обґрунтованим.

Водночас, з наявної в матеріалах справи квитанції №21351.284.1 від 11.12.2012р. вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" було сплачено Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району 77 340,15 грн. заборгованості, що є предметом у даній справі.

Враховуючи те, що на момент звернення прокурора до суду - 18.10.2012р., право позивачів дійсно було порушено, оскільки оплату суми основного боргу у розмірі 77 340,15 грн. відповідач здійснив лише 11.12.2012р., а тому місцевий господарський суд підставно застосував норми п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 77 340,15 грн., в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відносно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 894,94 грн. та штрафу в сумі 1 990, 41 грн., судова колегія також погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пункт 3.5 Договору передбачає, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок суми позову в частині нарахування пені, судова колегія погоджується із висновокм місцевого господарського суду щодо задоволення позову у частині стягнення пені в розмірі 3 894,94 грн., яка заявлена в позові.

Крім того, пункт 11.3 Договору передбачає, що плата за надані комунальні послуги перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанови Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Представлний прокурором розрахунок суми позову в частині нарахування штрафу є вірним, що також підтверджено висновком судової економічної експертизи від 25.07.2013р. за №42/13, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 990,41 грн.

Однак, судова колегія вважає передчасним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди частки комплексу від 23.10.2006р. ВЕС №442062, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 10.8 Договору сторони встановили, що цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо Орендар:

- використовує майно не відповідно умов договору;

- не вніс плат протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу;

- не робить поточний та інші види ремонтів орендованого майна згідно з умовами Договору;

- передає орендоване Майно (його частку) у суборенду без письмового дозволу Договору;

- не застрахував орендоване Майно згідно п. 5.3 цього Договору;

- не переглядає орендну плату у разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення розміру орендної плати.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, слід зазначити, що розриваючи договір за ініціативою однієї зі сторін, суду належить з'ясувати підстави розірвання договору відповідно до наведених у позовній заяві, та їх відповідність підставам, наведеним у законодавстві; перевірити та встановити наявність чи відсутність ознак протиправності поведінки відповідача, що має містити ознаки її невідповідності положенням договору, та/або приписам чинного законодавства, а також критерій істотності допущених порушень у разі їх наявності.

Так, підставою для розірвання спірного договору, позивач вказує порушення відповідачем умов договору, а саме систематична несплата орендної плати за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року.

Однак, судова колегія вважає, що порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування орендної плати не може бути розцінене як істотне порушення умов договору, що спричинило значну шкоду іншій стороні та значною мірою позбавило її того на, що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому, ані прокурором, ані позивачами, в порушення норм статей 33-34 ГПК України, не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували істотність порушень умов договору відповідачем, що потягнули за собою певні негативні наслідки, які унеможливлюють подальше виконання договору та позбавили останніх того на, що вони розраховували. Тобто, прокурор обмежився тільки посиланнями на допущення відповідачем істотних порушень договору, але відповідних доказів в підтвердження цього факту, які б суд зміг оцінити при визначенні критерію істотності такого порушення, не представив. Адже, саме за умови надання певних доказів, суд встановлює наявність чи відсутність обставин на які посилаються сторони при розгляді справи. При цьому, відсутність відповідних доказів свідчить про недоведеність стороною таких обставин, які покладені нею в основу позовних вимог.

Крім того, з огляду на задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу та пені за несвоєчасну сплату заборгованості, а також враховуючи сплату останнім суми основного боргу, судова колегія прийшла до висновку, що право орендодавця на отримання орендної плати, тобто того на що останній розраховував при укладення договору , є поновленим та захищеним. Адже, саме такий спосіб судового захисту направлений на відновлення порушення права позивача на своєчасне отримання орендних платежів, а не шляхом розірвання спірного договору, який можливий при критерії істотно грубого порушення умов договору, який суттєво впливає на можливість подальшого виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та погіршує матеріальне співвідношення однієї із сторін договору.

При цьому, інших підстав для розірвання спірного договору позивачами не наведено, а відтак зазначені обставини свідчать про недоведеність позивачем істотних порушень відповідачем умов спірного договору, що є наслідком відмови в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди, а також вимоги про зобов'язання повернути частку комплексу, яка є похідною вимогою.

До того ж, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор в якості єдиної підстави для розірвання договору оренди зазначає порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів (заборгованість за період з 01 січня 2011 р. по 29 грудня 2011 р.).

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

При цьому, як вже вказувалося вище, відсутні передумови для застосування ст. 651 ЦК України, як на підстави розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч. 3 цієї статті, так само як і ст. 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011р. у справі №5002-5/187-2011, за участю тих самих сторін та з того ж предмету спору, в якій судом касаційної інстанції вже надавалась юридична оцінка такій підставі розірвання спірного договору, як несвоєчасна сплата орендних платежів.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. При цьому, у разі звернення з позовом до суду в порядку ст. 651 ЦК України, суд оцінює істотність порушення умов договору, а не підстав для відмови від договору, яка є самостійною підставою для розірвання договору та реалізується в позасудовому порядку.

Також, судова колегія зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що неповне з'ясування усіх обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права, привело до прийняття місцевим господарським судом рішення в частині задоволення позову про розірвання позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно, яке не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволені позову.

Разом з тим, з огляду на часткове скасування рішення місцевого господарського суду, судова колегія здійснює перерозподіл судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 664,51 грн. судового збору за подання позовної заяви до суду, виходячи із позовних вимог немайнового характеру, в задоволенні яких було відмовлено, та розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена в сумі 1073 грн., станом на день звернення прокурора до суду.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" задовольнити частково..

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2013 року у справі №5002-18/3559-2012 скасувати в частині розірвання договору оренди, зобов'язання повернути державі приміщення та стягнення 2 146,00 грн. судового збору скасувати.

3. Прийняти у цій частині нове рішення:

В задоволенні позову про розірвання договору оренди частки комплексу від 23.10.2006р. (ВЕС №442062), укладений між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська КЕЧ району, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" - відмовити.

В задоволенні позову про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" повернути державі в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району, приміщення: клуб №2, санчастина №3, склад №4, 8, склад ПММ №11, склад №12, 13, 15, склад ПММ №22, склад №28, 33, 34, 40, 47, 57, 69, 70, котельна №5, бактерицидна №6, очистні споруди №7, сарай №9, 24, 65, сараї №66, 67, бункер №10, майстерня №14, 29, 41, мехмайстерні №35, 53, їдальня №16, котельна-пральня №17, казарма №18, уборна №19, Уб, ВОХР №20, дизельна №21, сховище №30, магазин №31, гараж №32, 45, пожежне депо №36, схов №37, 38, 39, 46, 48, 49, 51, 59, пост СІЗ №43, КПП №50, 54, 55, ТП-1 №60, ТП-2 №61, ТП-3 №62, ТП-5 №63, пункт заправки №64, учбовий клас №68, зварювальна №71, акумуляторна №72, ПТОР №73, група інвентарних об'єктів за літером №4, площею 135,70 кв. м., за літером №13, площею 547,50 кв. м., за літером №16, площею 619,00 кв. м., за літером №17, площею 297,9 кв. м., за літером №40, площею 26.00 кв. м., за літером №43, площею 79,40 кв. м., за літером №47, площею 164, 30 кв. м., за літером №41, площею 45,80 кв. м., за літером №57, площею 132,6 кв. м., за літером №58, площею 176,00 кв. м., за літером №65, площею 4,00 кв. м., за літером №66, площею 104,40 кв. м., за літером №67, площею 180,70 кв. м.,за літером №2, площею 363,00 кв. м., за літером №9, площею 20,90 кв. м., за літером №10, площею 46,90 кв. м., за літером № УБ, площею 20,60 кв. м., загальною площею 2946,70 кв. м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, смт Чорноморське, Військове містечко №1 (один), за Актом приймання-передачі протягом 10 днів з моменту вступу даного рішення в законну силу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (95014, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Вузлова, буд. 7, 3-й поверх, код ЄДРПО України 30840225) у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 664, 51 грн.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

Л.М. Заплава