Постанова

від 21.11.2013 по справі 901/2268/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 901/2268/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Проценко О.І.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Махиня Вікторія Валеріївна, посвідчення № 015753 від 21.03.13, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача: не з'явився, Фороська селищна рада;

відповідача: Киреєв Олександр Миколайович, довіреність № б/н від 05.08.13, Приватне підприємство "Луна";

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю.А.) від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2268/13

за позовом Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. Дзержинського, 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

в інтересах Фороської селищної ради (вул. Космонавтів, 3,Форос,Ялта,98690)

до Приватного підприємства "Луна" (вул. Чорноморського козацтва, б.80,Одеса,Одеська область,65013)

про розірвання договору оренди землі та спонукання до повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Фороської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до приватного підприємства "Луна" про розірвання договору оренди землі №10 від 21.03.2002, та про зобов'язання відповідача повернути Фороській селищній раді земельну ділянку площею 0,8 га по вул. Трелецького, в районі нової школи та будинку №13 у смт. Форос м. Ялта, АР Крим.

07.08.2013 прокурором подано заяву про зміну предмету позову №83-1622вих13 від 05.08.2013, в який пункт 3 прохальної частини позову викладено у новій редакції, у зв'язку з чим, прокурор просить зобов'язати відповідача повернути Фороській селищній раді земельну ділянку площею 0,7873 га по вул. Терлецького, в районі нової школи та будинку № 13 у смт. Форос м. Ялта, АР Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі №901/2268/2013 відмовлено у задоволені позову у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що обставини на які посилається прокурор та позивач, як на підставу для розірвання спірного договору не підтверджують порушення орендарем договірних зобов'язань стосовно дотримання ним цільового призначення землі, а прокурором та позивачем не доведено її використання для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення, суперечить нормам процесуального та матеріального права, а саме при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, останнім були неповно з'ясовані та встановлені обставини, що мають значення для справи, та які він вважав встановленими.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, яким на думку прокурора, у даному випадку є відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті протягом десяти років з моменту укладення договору оренди землі, що є істотним порушенням умов договору та безумовною підставою для розірвання договору.

Крім цього, заявник апеляційної скарги з посиланням на акт перевірки дотримання земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства АР Крим від 05.12.2012, зазначає, що відповідач протягом 11 років не розпочав та не здійснює будівництво об'єкту, чим порушує умови договору, що в свою чергу є підставою для його розірвання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року, прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі №901/2268/13 до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначити справу до розгляду на 21 листопада 2013 року, у сладі колегії суддів: Головуючий суддя: Сікорська Н.І., судді: Латинін О.А., Проценко О.І.

У зв'язку з відпусткою судді Сікорської Н.І., її на підставі розпорядження керівництва суду від 21 листопада 2013 року замінено на суддю Євдокімова І.В. Головуючим по справі призначено суддю Латиніна Олега Анатолійовича.

В судовому засіданні 21 листопада 2013 року, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Рішенням 34 сесії 23 скликання Фороської селищної ради від 06.03.2002 № 23 затверджено проект відведення земельної ділянки ПП "Луна" для будівництва та експлуатації готельного комплексу, загальною площею 0,80 га, в смт. Форос, вул. Терлецького, в районі нової школи та будинку № 13 із земель Фороської селищної ради, які використовуються для відпочинку, та відведені під будівництво, яке не розпочато (гр. 55, гр. 59 ф. 6-зем) для комерційного використання (гр. 42 ф. 6-зем.). Вказану земельну ділянку (кадастровий номер 01119497000:00:00:001) надано ПП "Луна" у довгострокову оренду, строком на 49 років, для будівництва та експлуатації готельного комплексу. Також землекористувача - ПП "Луна" зобов'язано виконувати вимоги обмежень та обтяжень (сервітутів) на земельній ділянці по типу 2 - використання земельної ділянки для прокладення нових та ремонту існуючих інженерних мереж (арк.с. 16).

На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 21.03.2002, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.О. реєстровий номер 1918 (далі - Договір від 21.03.2002) (арк.с. 17-22).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Договору від 21.03.2002 Фороська селищна рада передала, а ПП "Луна" прийняло у тимчасове користування на умовах оренди, для будівництва та експлуатації готельного комплексу, строком на сорок дев'ять років, земельну ділянку (кадастровий номер 01119497000:00:00:001) площею 0,80 га із земель Фороської селищної ради, які використовуються для відпочинку, та відведені під будівництво, яке не розпочато (гр. 55, гр. 59 ф. 6-зем) для комерційного використання (гр. 42 ф. 6-зем.) за адресою: смт. Форос, вул. Терлецького, в районі нової школи та будинку № 13.

Пунктами 2.5, 3.1, 3.2 Договору від 21.03.2002 встановлено обов'язок орендаря (Відповідача) використовувати земельну ділянку з метою визначеною договором, умовами її надання, цільовим призначенням, із дотриманням вимог чинного земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм та правил з використання землі. Окрім того, у пункті 3.2 також встановлено обов'язки Відповідача почати використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди, та виконувати вимоги обмежень та обтяжень (сервітутів) на земельній ділянці по типу 2 - використання земельної ділянки для прокладення нових та ремонту існуючих інженерних мереж.

Рішенням 41 сесії 4 скликання Фороської селищної ради від 05.08.2005 № 25 внесено зміни до рішення 34 сесії 23 скликання Фороської селищної ради від 06.03.2002 № 23, згідно із якими: припинено ПП "Луна" право користування земельною ділянкою площею 0,1275 га в смт. Форос по вул. Терлецького, розташованою в районі нової школи і будинку № 13; змінено площу наданої земельної ділянки з 0,80 га на 0,78725 га. Окрім того, вказаним рішенням Відповідачу припинено дію сервітуту по типу 2 - використання земельної ділянки для прокладення нових та ремонту існуючих інженерних мереж, встановленого рішенням 34 сесії 23 скликання Фороської селищної ради від 06.03.2002 № 23 на площу 0,2400 га, і встановлено новий сервітут на право проїзду та проходу для протипожежного обслуговування будівлі по вул. Терлецького, 9а, на умовах договору про земельний сервітут № 1 від 28.03.2005 (арк.с. 55).

03.10.2005 Відповідачем отримано Позитивний комплексний висновок державної експертизи служби "Укрінвестекспертиза" в Автономній Республіці Крим № 1385-01-2004 по проекту "Будівництво готельного комплексу по вул. Терлецького (в районі нової школи і будинку № 13) смт. Форос", згідно із яким, за результатами перевірки проекту, після зняття зауважень, викладених у комплексних висновках державної експертизи від 04.02.2005, 01.03.2005, та 30.03.2005, встановлено, що проектна документація відповідає чинним державним будівельним нормативам та рекомендована до затвердження (арк.с. 106-108).

За наявності вказаного позитивного висновку служби "Укрінвестекспертиза" в Автономній Республіці Крим, відповідачем було отримано в інспекції Держаного архітектурно-будівельного контролю Дозвіл на виконання будівельних робіт від 02.06.2006 № 44-г/06-06, яким дозволено виконання підготовчих робіт з будівництва "Готельного комплексу по вул. Терлецького (в районі нової школи і будинку № 13) смт. Форос" з винесенням інженерних мереж, та знесенням зелених насаджень (арк.с.109).

28.12.2005 рішенням 45 сесії 4 скликання Фороської селищної ради № 14 у зв'язку із технічною помилкою у зазначенні площі земельної ділянки, внесено зміни до пункту 1.1 рішення 41 сесії 4 скликання Фороської селищної ради від 05.08.2005 № 25, якими змінено площу наданої земельної ділянки з 0,78725 га на 0,7873 га (арк.с.54).

14.02.2007, на підставі рішень Фороської селищної ради від 05.08.2005 № 25 і від 28.12.2005 № 14, між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до Договору від 21.03.2002, яким визначено площу орендованої земельної ділянки у розмірі 0,7873 га, та замінено обов'язок ПП "Луна" виконувати вимоги обмежень та обтяжень (сервітутів) на земельній ділянці по типу 2 - використання земельної ділянки для прокладення нових та ремонту існуючих інженерних мереж, на обов'язок виконувати новий сервітут на право проїзду та проходу для протипожежного обслуговування будівлі по вул. Терлецького, 9а, на умовах договору про земельний сервітут № 1 від 28.03.2005 (арк.с. 89-90).

У зв'язку із прийняттям Фороською селищною радою рішень від 05.08.2005 № 25 і від 28.12.2005 №14, та укладенням договору від 14.02.2007 про внесення змін до договору від 21.03.2002, складений Акт перенесення (коректування) меж земельної ділянки в натуру та приймання-передання межових знаків на зберігання від 14.02.2007, відповідно до якого було скоректовано в натурі межі орендованої земельної ділянки (арк.с.93).

27.07.2007 рішенням 16 сесії 5 скликання Фороської селищної ради № 08 внесено зміни до рішення 34 сесії 23 скликання Фороської селищної ради від 06.03.2002 № 23, якими змінено кадастровий номер орендованої земельної ділянки з 01119497000:00:00:001 на 0111949700:01:001:0071 (арк.с. 100).

20.09.2007, на підставі рішення Фороської селищної ради від 27.07.2007 № 08, між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору від 21.03.2002, яким визначено новий кадастровий номер земельної ділянки та змінено умови договору щодо орендної плати. Державну реєстрацію вказаного договору здійснено в ялтинському відділенні Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 07.02.2008 реєстраційний номер 040800700004, про що свідчить відповідний напис (арк.с.98-99).

05 грудня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства АР Крим було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства .

За результатами зазначеної перевірки був складений акт, яким встановлено, що відповідач протягом 11 років не використовує надану йому земельну ділянку, тобто - не розпочав та не здійснює будівництво.

Викладені обставини стали підставою для звернення Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Фороської селищної ради до господарського суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договору оренди землі №10 від 21.03.2002, а як слід зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Поняття договору найму (оренди) земельної ділянки також розкривається в статті 792 Цивільного кодексу України, а саме за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Взагалі, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (пункт 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перш за все, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З викладеного вбачається, що при укладанні вищевказаного договору сторони погодилися з усіма його умовами у відповідності із діючим на той момент законодавством.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Так, після укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами по справі, у останніх виникли певні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що сторони за спірним договором передбачили настання строку виконання зобов'язання за цим договором, а саме у пункті 3.2 договору встановили обов'язок орендаря "почати використовувати орендовану земельну ділянку після державної реєстрації договору оренди".

Пунктом 4 Договору від 21.03.2002 в якості підстави для його розірвання передбачена вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором.

Відповідно до статті 31 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 32 вказаного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розглянувши умови укладеного договору між сторонами, судова колегія не вбачає правових підстав для його розірвання, через невиконання відповідачем обов'язку із використання земельної ділянки для будівництва, оскільки у договорі від 21.03.2002 взагалі не встановлено будь-яких строків будівництва. А у пункті 3.2 визначено, що обов'язком орендаря є "почати використовувати орендовану земельну ділянку після державної реєстрації договору оренди". Отже, за відсутності встановлення граничного терміну, така умова означає, що відповідач може почати використання ділянки у будь-який час "після державної реєстрації договору" і до моменту закінчення його строку дії, тобто до спливу 49 років, а до того моменту, вказана умова договору взагалі не може бути порушена.

Також слід звернути увагу на те, що у позовній заяві прокурор посилається на те, що у зв'язку з порушенням істотних умов договору відповідачем, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що зокрема виражається зокрема, у відсутності будівництва будинку, поліпшення інфраструктури селища, збільшення надходжень до місцевого бюджету, наявність житла, з огляду на наступне.

Проте, таки доводи не заслуговують на увагу у зв'язку з тим, що спірним договором взагалі не передбачено жодних умов щодо переходу будь-яких прав на об'єкт будівництва до територіальної громади.

Більш того, у ньому відсутні умови щодо передачі житла позивачу, адже ним передбачено надання земельної ділянки для будівництва готельного комплексу, який також не є об'єктом транспортної чи соціальної інфраструктури.

До того ж, договором від 20.09.2007 про внесення змін до договору від 21.03.2002 змінено умови договору щодо розміру та порядку внесення орендної плати, внаслідок чого, її розмір перестав залежати від введення об'єкта в експлуатацію (арк.с.98-99). Згідно із довідкою Виконавчого комітету Фороської селищної ради від 31.07.2013 №133 заборгованість за договором від 21.03.2002 відсутня (арк.с. 114).

Щодо доводів про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, судова колегія зазначає наступне.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України цільове призначення землі визначається її категорією, зокрема: землі житлової та громадської забудови; землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення тощо.

Пунктом "а" частини першої статті 96 Земельного кодексу України встановлено обов'язок землекористувача забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV, передбачено, що невикористання земельної ділянки є невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно із пунктом "а" частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, свідчить лише про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням, однак, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для розірвання договору від 21.03.2002.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

А в силу статті 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо викладених в апеляційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом першої інстанції і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні мотивами відхилення доводів скаржника.

Суд попередньої інстанції навів правове обґрунтування своїх висновків, щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, прокурором та позивачем у процесі розгляду справи не було доведено та надано відповідних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а отже судова колегія вважає рішення суду відповідним нормам матеріального та процесуального права, тому зазначене рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2268/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді О.І. Проценко

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1.Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

2.Приватне підприємство "Луна" (вул. Чорноморського козацтва, б.80,Одеса,Одеська область,65013)

3.Фороська селищна рада (вул. Космонавтів, 3,Форос,Ялта,,98690)

4. прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)

5. Господарський суд АР Крим (вул.Р.Люксембург/Річна,29/11,м.Сімферополь,АРК,95000)