Рішення

від 21.11.2013 по справі 121/8987/13-ц

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/8987/13-ц

2/121/3045/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, розділ майна, визнання права власності на частку майна та збільшення частки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якому просить визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу.

Розділити сумісне спільне майно - земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності на 75/100 часток вказаної земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за ОСОБА_1, а на 25/100 часток - за ОСОБА_2.

Вимоги мотивує тим, що під час находження у шлюбі з відповідачем, у 2010 році вони придбали вказану земельну ділянку, яка є їх спільним майном та тому повинна бути поділена між ними, а також просить суд врахувати, що відповідач не оказує матеріальної допомоги на утримання двох неповнолітніх доньок, які проживають з нею, а тому просить збільшити її долю.

В судовому засіданні позивачка та її представник вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та надав суду письмові заперечення.

При таких обставинах, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухав позивачку та її представника, з’ясувавши надані суду письмові докази, встановивши усі необхідні обставини по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 20 серпня 2013 рішенням Ялтинського міського суду АРК шлюб між позивачкою і відповідачем розірвано. Рішення набрало законної сили 02.09.2013 року й виконано.

У шлюбі з відповідачем позивачка знаходилась з 11 січня 2003 року до 20 вересня 2013 року.

За час проживання разом сторонами було придбано майно, в тому числі земельна ділянка, площею 0,0100 га, розташована за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, на південний захід Кореїзської амбулаторії, кадастровий № 0111947100:01:001:0111, цільове призначення: будівництво та обслуговування індивідуального гаража (далі - Майно).

Зазначене майно придбане за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2010 року за реєстром № 303 (приватний нотаріус ОСОБА_3Н.) (а.с.47, зворотна сторона).

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України (далі - СК України ), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Стаття 61 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ст.63 СК України, дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до положень ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктами 19, 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 визначено умови та судова практика розділу спільного майна подружжя, зокрема зазначено, що розділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України і ст.372 ГК України.

Відповідно до положень ст.372 ЦК України, майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, судом встановлено, що спірну земельну ділянку необхідно визнати спільним сумісним майном подружжя та розділити це спільне майно між сторонами.

Крім того, при розділі майна суд враховує, що за час шлюбу з відповідачем у них народилися дві доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доньки після розірвання шлюбу залишилися проживати з матір’ю. Відповідач в утриманні та вихованні дітей не брав участі до моменту стягнення через суд аліментів у розмірі по 550 грн. щомісячно на кожну дитину. Вказаним рішенням суду від 20 серпня 2013 року (набрало чинності 16 жовтня 2013 року) встановлені ці факти (а.с.53,54).

Позивачка у судовому засіданні пояснила суду, що старша донька ОСОБА_4 відвідує художню школу, та ще й навчається у 5-му класі в Ялтинській гімназії ім. А.П. Чехова в м. Ялта, а оскільки вона з дітьми проживає в смт. Гаспра - тому вона несе додаткові витрати на проїзд та навчання. Аліментів відповідача вистачить оплатити щомісяця тільки проїзд до школи і назад додому та харчування в школі старшої доньки ОСОБА_4. Молодша донька ОСОБА_5 тільки пішла в дитячий садок і проходить період адаптації, частіше стала хворіти. Вона покупає призначені лікарем ліки на свою невелику зарплату. Дітям щомісячно необхідно підтримувати здоров'я, тому вона купує профілактичні лікарські засоби, для підвищення імунітету. У вересні вона вийшла на роботу після декретної відпустки і грошових коштів на утримання і розвиток дітей не вистачає. А в майбутньому цих грошей необхідно буде ще більше, тому вона вважає, що оскільки аліментів відповідача явно не вистачає для фізичного, духовного життя дітей та лікування і навчання, то її частку майна необхідно збільшити на 25 %.

Як доказ своїх вимог позивачка надала суду орієнтовний розрахунок витрат, які вона виробляє з утримання неповнолітніх дітей, а також витратні квитанції і чеки на підтвердження викладеного (а.с.18).

Згідно ч.3 ст.70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У відповідності зі ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судова практика з цього питання визначена в п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, а саме: при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від принципу рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів , які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами , які мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки , коли один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки, коли один з подружжя не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Суд вважає можливим погодитись з цими вимогами позивачки, оскільки фізичний і духовний розвиток дітей включає в себе звичайні фізіологічні потреби дітей (харчування, одяг, лікування), відвідування школи та дитячого садка, відвідування дитиною гуртків і секцій для всебічного розвитку її здібностей, зрештою покупка дівчаткам іграшок, розваг. Той розмір аліментів, який повинен сплачувати відповідач явно на це все недостатньо, тоді коли відповідач і це рішення суду про стягнення з нього по 550 грн. аліментів оскаржував, оскільки вважав, що стягнуто забагато.

Суд не може погодитись з запереченнями відповідача про те, що позивачка нераціонально витрачає гроші, а тому їй їх не вистачає, оскільки ці доводи нічим не підтверджені.

Суд вважає , що розмір збільшеною частки позивачки необхідно встановити половину від 1/2 частки відповідача в загальному спільному майні, тобто всього ? ( 75/100 ) земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, на південний захід Кореїзськой амбулаторії, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, який придбано в період шлюбу з відповідачем і є спільним сумісним майном подружжя, а відповідачу залишити у власності 25/100 частки.

Таким чином,суд прийшов до висновку, що у позивачки є законні підстави на збільшення її частки в загальному спільному майні (земельна ділянка ) та визнання права власності на 75/100, зокрема, для забезпечення прав та інтересів неповнолітніх доньок, які проживають із позивачкою, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивачки щодо виділення у натурі збільшеної її частки у земельної ділянки, то суд відмовляє у задоволенні цих вимог з наступних підстав:

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка, яку купили подружжя у 2010 році, надавалась з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу. Відповідно для цих цілій земельна ділянка повинна використовуватись, а тому її не можна розділити в натурі без зміни її цільового призначення. Тому суд вважає, що розділ майна подружжя повинен бути зроблений шляхом визнання прав власності на окремі частки за кожним з подружжя, без її реального поділу, що відповідає вимогам Закону. На думку суду сторони у майбутньому можуть розпорядитися своїми частками майна шляхом продажу земельної ділянки та отримання за це грошей.

Суд також вважає, що всі інші доводи сторін не мають правового значення для вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60 ч.1 , 61 , 63 , 68 , 69 ч.1 , 70 ч.1 , 3 , 71 ч.1 , 180 СК України, ст.ст. 368 ч.3 , 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 50, 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу.

Розділити сумісне спільне майно - земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності на 75/100 часток вказаної земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Лікарів Михайлових, південно-західніше Кореїзської амбулаторії, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за ОСОБА_1, а на 25/100 часток - за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) гривень 70 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: