Ухвала

від 05.02.2014 по справі 121/8987/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

№ справи:121/8987/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А. № провадження:22-ц/190/803/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Пономаренко А.В. суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, розділ спільного майна подружжя з виділенням частки майна в натурі ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбу сторони за рахунок спільних коштів придбали земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий № 0111947100:01:001:0111 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування індивідуального гаражу, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки наразі шлюбні стосунки між сторонами припинені ОСОБА_6 просила визнати зазначену вище земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, розділити це майно з відступленням від засади рівності часток подружжя , виділивши позивачці в натурі із визнанням права власності 50/100 часток спірної земельної ділянки, а також 25/100 часток цього майна від частки ОСОБА_7 із виділенням в натурі частки позивачки.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: визнано спільним сумісним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу. Розділено сумісне спільне майно - земельну ділянку площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано право власності на 75/100 часток вказаної земельної ділянки площею 0,0100 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за ОСОБА_6, а на 25/100 часток - за ОСОБА_7 В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач ОСОБА_7 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про визнання за сторонами права власності на спірну земельну ділянку у рівних частках, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу на недоведеність позовних вимог ОСОБА_6 в частині відступлення від рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя та ухвалив незаконне рішення.

В іншій частині рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 щодо поділу спільного майна подружжя , суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю сторін , а тому може бути розділена на між ними з відступленням від засад рівності часток за правилами статті 70 Сімейного Кодексу України за наявністю передбачених цією нормою закону обставин .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, який відповідає вимогам закону і матеріалам справи .

Із змісту заявлених ОСОБА_6позовних вимог вбачається, що предметом судового спору є поділ майна, набутого сторонами у шлюбі.

Положеннями статті 60 Сімейного кодексу (далі - СК) України визначені підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя , яким вважається майно, набуте подружжям за час шлюбу, крім випадків, встановлених статтею 57 цього Кодексу , відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним або нею до шлюбу , під час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, належні одному з подружжя ,то частка у цьому майні , відповідно до розміру внеску , є його особистою приватною власністю .

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 69 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України, а саме: частки майна кожного з подружжя є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми матеріального права презюмують факт спільної сумісної власності подружжя , доки не доказано інше кимось з подружжя.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи , що з 11 січня 2003 року по 2 вересня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі , від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом із позивачкою та перебувають на її утриманні .

За час шлюбу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу 31 березня 2010 року була придбана земельна ділянка площею 0,0100 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111947100:01:001:0111, цільове призначення - для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу.

Статус спірної земельної ділянки як спільного майна подружжя відповідачем ОСОБА_7 не оспаривався , у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість поділу цього майна між сторонами .

За змістом частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 30 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спору про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 20 серпня 2013 року, яке набрало чинності 16 жовтня 2013 року , ОСОБА_7 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 550 грн., але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 02 серпня 2013 року, і до досягнення дітьми повноліття.

При визначенні частки позивачки у спільній сумісній власності шляхом її збільшення до 75100 , суд першої інстанції врахував вимоги статті 70 СК України та роз'яснення Верховного Суду України , якими встановлені обставини, що мають значення при вирішенні питання про відступлення від засади рівності часток подружжя, належним чином дослідів письмові докази у матеріалах справи і навів у рішенні відповідні мотиви свого висновку .

Зокрема, суд узяв до уваги права та інтереси двох неповнолітніх дітей , які проживають разом із позивачкою , ухилення відповідача від утримання дітей і надання належної матеріальної допомоги для забезпечення їхнього фізичного і духовного розвитку , недостатності розміру аліментів для повноцінного всебічного життя і розвитку здібностей дітей , задоволення усіх фізіологічних і духовних потреб дівчаток.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані докази, оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення , що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року без змін.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити .

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді:

Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.