Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/6919/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6919/13-а

20.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 17.09.13 у справі № 801/6919/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт" (вул. Чехова, 49/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0000661504 від 22.03.2013 року, № 0005771501 від 10.04.2013р. та № 0000671504 від 22.03.2013р. за основним платежем у сумі 31854,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7963,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт" (ЄДРПОУ 32966341) 903,79 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Еко Комфорт" з питань взаємовідносин з КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" за червень 2010р., за серпень 2010р. та за квітень 2011р.

За результатами перевірки був складений акт від 28.02.2013р. №1338/15.4/32966341 (далі акт перевірки), яким виявлені порушення

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями),

- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями,

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс".

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення :

- № 0000661504 від 22.03.2013р. про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 452 грн.;

- № 0005771501 від 10.04.2013р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 50441,25 грн., у тому числі за основним платежем - 40457,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9984,25 грн.;

- № 0000671504 від 22.03.2013р . про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 39937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 31950,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7987,50 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0005771501 від 10.04.2013р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 50441,25 грн., у тому числі за основним платежем - 40457,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9984,25 грн., судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що валові витрати по операціям з КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" були сформовані позивачем у період 2010- 2 кв. 2011рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону №334 ).

Приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.11 ст. 5 Закону №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідач в обґрунтування висновків акту перевірки посилається на те, що позивачем за червень 2010р., за серпень 2010р. та за квітень 2011р. завищені валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування на суму 162010 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 40457 грн.

За даними податкового органу завищення валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування пов'язане з тим, що "Еко Комфорт" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Податковим органом зазначено, що згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ТОВ "Еко Комфорт" за червень 2010р., за серпень 2010р. та за квітень 2011р.

Відповідачем зазначено, що діяльність контрагентів позивача, а саме КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Еко Комфорт" по взаємовідносинах з КП "Альянс", судом встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Еко Комфорт" та КП "Альянс" було укладено договір на виконання робіт № б/н від 20.05.2010р.

На підтвердження виконання умов вказаного договору КП "Альянс" виконало зазначені роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2010р. на загальну суму 145784,60 грн., у тому числі ПДВ 24297,43 грн. (вартість без ПДВ 121487,17 грн.).

Крім того, позивачем у КП "Альянс" були придбані сантехнічні матеріали, що підтверджується видатковими накладними: №47 від 09.08.2010р. на суму 573,20 грн., у тому числі ПДВ 95,53 грн. (вартість без ПДВ 477,67 грн.) та № 2638 від 12.06.2010р. на суму 45342,90 грн., у тому числі ПДВ 7557,15 грн. (вартість без ПДВ 37785,75 грн.). Загалом було придбано матеріалів на суму 45916,10 грн., у тому числі ПДВ 7652,68 грн. (вартість без ПДВ 38263,42 грн.).

Зазначені товарно-матеріальні цінності були доставлені позивачем самостійно, що підтверджується подорожними листами службового легкового автомобіля (а.с.172-185а).

З матеріалів справи вбачається, що сантехнічні матеріали використовував КП "Альянс" при виконанні робіт за договором № б/н від 20.05.2010р.

Судом встановлено, що ТОВ "Еко Комфорт" повністю сплачена вартість отриманих від КП "Альянс" робіт з монтажу системи водопостачання, каналізації та вентиляції, що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та звітами про використання коштів виданих під звіт.

Разом з тим, ТОВ "Еко Комфорт" (Генпідрядник) було укладено договір підряду № 57 від 05.11.2009р. з ТОВ "СК РеалТекс".

Для виконання зобов'язань по договорам з замовником позивачем і був укладений договір з КП "Альянс" на виконання робіт на об'єктах ТОВ "СК РеалТекс".

Роботи, які були отриманні від КП "Альянс" в подальшому були передані ТОВ "СК РеалТекс", що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт № 1 за червень 2010р., № 2 за липень 2010р. та № 3 за серпень 2010р., а сантехнічні матеріали, які були придбані у КП "Альянс", були передані позивачем на користь ТОВ "СК РеалТекс", що підтверджується видатковими накладними № 11 від 06.07.2010р. та № 14 від 17.08.2010р.

Таким чином, роботи з монтажу системи водопостачання, каналізації та вентиляції та матеріали, які були отримані від КП "Альянс", були використані позивачем у господарській діяльності у тому періоді, у якому товари, роботи були придбані, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані товарів, робіт у КП "Альянс" до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у перевіреному періоді на суму 159750,59 грн.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування ТОВ "Еко Комфорт" по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель плюс", судом встановлено наступне.

На підставі усної домовленості Фірма "Капітель плюс" виконала на користь позивача роботи з ремонту керування двигуна та ремонту генератора, що підтверджується актом виконаних робіт № б/н від 21.04.2011р. на суму 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн. (вартість без ПДВ 2260,00 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Еко Комфорт" повністю сплачена вартість отриманих від Фірми "Капітель плюс" ремонтних робіт, що підтверджується фіскальним чеком на суму 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт від Фірми "Капітель плюс" у 2011р., з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Між ТОВ "Еко Комфорт" та Леонтюк О.В. був укладений договір оренди автомобіля Chery Amulet держ. номер № АК 47-49 ВС, відповідно до якого Орендодавець здає, а Орендатор приймає в оренду зазначений автомобіль.

Відповідно до п. 1.4 Договору, Орендатор здійснює капітальний та поточний ремонт транспортного засобу.

Зазначений автомобіль використовується позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується подорожними листами службового легкового автомобіля (а.с.172-185а).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що роботи з обслуговування та поточного ремонту автомобіля Chery Amulet держ. № АК 47-49 ВС, які були отримані від Фірми "Капітель плюс" були використані позивачем у господарській діяльності у тому періоді, у якому роботи були придбані, у зв'язку з чим, відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, позивач мав право включити витрати понесені ним при придбані робіт у Фірми "Капітель плюс" до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у перевіреному періоді на суму 2260,00 грн.

Таким чином у перевіреному періоді по взаємовідносинам з КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" платником податків було сформовано валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, на загальну суму 162010,59 грн. (159750,59+2260,00).

Як встановлено пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334, "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах".

Пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття господарської діяльності - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з матеріалами справи, основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (КВЕД 45.33.1), водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (КВЕД 45.33.2).

Отже отримання від КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" товарів, робіт (послуг) та передача їх замовникам відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 162010,59 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, понесених позивачем у 2010-2011 роках.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що ТОВ "Еко Комфорт" виконані усі умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, витрат, пов'язаних з придбанням товарів, робіт у КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс" на суму 162010,59 грн. (вартість без ПДВ), оскільки вчинені господарські операції відповідають основним видам статутної діяльності позивача, пов'язані з господарською діяльністю платника податків - позивача у справі.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності та необґрунтовано сформовані позивачем.

На підставі викладеного, збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на суму 50441,25 грн., у тому числі за основним платежем - 40457,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9984,25 грн. є протиправним.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0000661504 від 22.03.2013 року про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 452 грн. та № 0000671504 від 22.03.2013р. про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на суму 39937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 31950,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7987,50 грн., судова колегія зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010-2011 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 ).

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, ,платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначалось вище, сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 39937,50 грн., у тому числі за основним платежем - 31950,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7987,50 грн. та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 452 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Еко Комфорт" п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 198.1. п. 198.6., п. 4 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів КП "Альянс" та Фірми "Капітель плюс".

Таки висновки відповідача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок, якими не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з позивачем за перевірений період.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" угод.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Еко Комфорт" та КП "Альянс" було укладено договір на виконання робіт № б/н від 20.05.2010р., на підтвердження виконання умов якого позивачем наданий акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2010р. на загальну суму 145784,60 грн., у тому числі ПДВ 24297,43 грн. (вартість без ПДВ 121487,17 грн.), видаткові накладні: №47 від 09.08.2010р. на суму 573,20 грн., у тому числі ПДВ 95,53 грн. (вартість без ПДВ 477,67 грн.) та № 2638 від 12.06.2010р. на суму 45342,90 грн., у тому числі ПДВ 7557,15 грн. (вартість без ПДВ 37785,75 грн.).

Загалом було придбано матеріалів на суму 45916,10 грн., у тому числі ПДВ 7652,68 грн. (вартість без ПДВ 38263,42 грн.).

Зазначені матеріали використовував КП "Альянс" при виконанні робіт за договором № б/н від 20.05.2010р.

ТОВ "Еко Комфорт" повністю сплачена вартість отриманих від КП "Альянс" товарів та робіт з монтажу системи водопостачання, каналізації та вентиляції, що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача та звітами про використання коштів виданих під звіт.

Таким чином, у перевіреному періоді за датою передачі товарів,робіт/за датою списання грошових коштів в оплату товарів, робіт вартістю 191700,66 грн., у тому числі ПДВ 31950,11 грн., у продавця (КП "Альянс"), відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168, виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 31950,11 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ КП "Альянс" виписало позивачу податкові накладні № 3051 від 31.08.2010р. на суму 145784,60 грн., у тому числі ПДВ 24297,43 грн., № -2638 від 12.06.2010р. на суму 45342,90 грн., у тому числі ПДВ 7557,15 грн. та № 2794 від 09.08.2010р. на суму 573,20 грн., у тому числі ПДВ 95,53 грн. які відображені позивачем у розділі І "Отримані податкові накладні" реєстрів податкових накладних за червень, серпень 2010р.

Як вбачається з Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2010р.: "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по контрагенту КП "Альянс" (324681801286) був сформований податковий кредит на суму ПДВ 24392,96 грн. (24297,43+95,53).

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було надано податкову накладну № 2794 від 09.08.2010р. на суму 573,20 грн., у тому числі ПДВ 95,53 грн. для підтвердження правомірності формування податкового кредиту на суму ПДВ 95,53 грн., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної є безпідставним.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що формування податкового кредиту позивачем на суму ПДВ 95,53 грн. у серпні 2010р. є неправомірним.

Таким чином, по даті отримання товарів, робіт, що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168, у позивача виникло право на формування податкового кредиту у перевіреному періоді червня та серпня 2010р. по взаємовідносинах з КП "Альянс" в сумі 31854,58 грн. (31950,11-95,53), що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання робіт постачальником виписані податкові накладні.

Колегією суддів встановлено, постачальник - КП "Альянс", відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168, мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Згідно даних офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" ( http://irc.gov.ua), постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою.

Судовою колегією були досліджені податкові накладні та встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Зокрема, на підставі усної домовленості Фірма "Капітель плюс" виконала на користь позивача роботи з ремонту керування двигуна та ремонту генератора, що підтверджується актом виконаних робіт № б/н від 21.04.2011р. на суму 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн. (вартість без ПДВ 2260,00 грн.).

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що ТОВ "Еко Комфорт" повністю сплачена вартість отриманих від Фірми "Капітель плюс" ремонтних робіт, що підтверджується фіскальним чеком на суму 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн.

Таким чином, у перевіреному періоді за датою передачі товарів, робіт(послуг)/за датою списання грошових коштів в оплату товарів, робіт (послуг) вартістю 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн., у продавця (Фірма "Капітель плюс"), відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 452,00 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ Фірма "Капітель плюс" виписала позивачу податкову накладну: № 90 від 21.04.2011р. на суму 2712,00 грн., у тому числі ПДВ 452,00 грн., яка відображена позивачем у розділі І "Отримані податкові накладні" реєстрів податкових накладних за травень 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання робіт, що підтверджено податковою накладною/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату робіт, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у позивача виникло право на формування податкового кредиту у травні 2011 р. по взаємовідносинах з Фірмою "Капітель плюс" в сумі 452,00 грн., що підтверджено податковою накладною.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна та перераховані грошові кошті в оплату виконаних робіт, у зв'язку з чим, по факту оплати та отримання товарів, робіт постачальником виписана податкова накладна, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Постачальник - Фірма "Капітель плюс", відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою, згідно даних офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді квітня 2011 року по взаємовідносинам з Фірмою "Капітель плюс" містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що за результатом господарської діяльності, позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача, що призвело до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що податковий кредит у розмірі 31854,58 грн. та від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 452 грн. сформований по взаємовідносинам позивача з КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" у 2010-2011 роках правомірно.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та КП "Альянс" та Фірмою "Капітель плюс" булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг). Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю, що свідчить про настання реальних правових наслідків при виконанні господарських операцій.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене , судова колегія приходить до висновку, що відповідач, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000661504 від 22.03.2013 року, № 0005771501 від 10.04.2013р., № 0000671504 від 22.03.2013р., діяв в межах та у спосіб, які не передбачені чинним законодавством. Зазначені дії є протиправними та необґрунтованими, що призводить до порушення прав позивача.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/6919/13-а змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Комфорт" (ЄДРПОУ 32966341) 903,79 грн. судових витрат."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.13 у справі № 801/6919/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва