Постанова

від 20.11.2013 по справі 805/14579/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа №805/14579/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосуд І.М.,

при секретарі судового засідання Рижук В.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Саламової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) про зобов'язання видати оформлений належним чином грошовий атестат, виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 2003 року він проходив службу у Микитинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) на посаді начальника медичної частини. У 2003 році та з 2008 по 2013 роки у зв'язку зі службовою необхідністю ним не використовувались щорічні відпустки. Відповідно до наказів Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) про забезпечення охорони та нагляду на добу у період з червня 2010 року по червень 2013 року він був зобов'язаний заступати на службу понад норму 41-годинного робочого тижня у вихідні дні, при цьому, щомісячна служба понад встановленої норми складала приблизно 60 годин, щорічно - понад 700 годин, а разом - понад 2 100 годин.

Позивач зазначає, що 30.06.2013 його було звільнено у запас Збройних сил за пунктом 61 «а» (за віком). Рапорт про звільнення зі служби був поданий своєчасно. Однак, при звільненні грошовий атестат йому виданий не був, будь-яких видів грошового забезпечення отримано не було. 08.07.2013 він отримав копію грошового атестату, який був оформлений з порушенням норм чинного законодавства. В атестаті були відсутні записи щодо нарахування грошового забезпечення, яке належить у разі звільнення зі служби, що унеможливлює перевірку правильності і повноти виплати грошового забезпечення. 21.08.2013 він звернувся до відповідача з письмовою заявою з метою отримання оформленого належним чином грошового атестату. 11.09.2013 на його адресу надійшла відповідь, в якій було зазначено, що із-за відсутності додаткового фінансування компенсація за невикористані відпустки сплачена не в повному обсязі, була сплачена понаднормова служба з розрахунку 120 годин на рік та грошовий атестат ним був отриманий у серпні місяці.

На думку позивача, Микитинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) порушила його законні права та інтереси, не видавши оформлений належним чином грошовий атестат, виплативши не у повному обсязі грошову компенсацію за невикористані відпустки за всі попередні роки та не нарахувавши і не виплативши компенсацію за несення служби у вихідні дні у період 2011 - 2013 років (за останні три роки). З вказаних підстав просив задовольнити позовні вимоги (арк. справи 2 - 4).

30.10.2013 позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив зобов'язати Микитинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) нарахувати та відшкодувати витрати при здійснені службових відряджень у місто Донецьк у періоди з 02.10.2006 по 29.12.2006, з 01.10.2009 по 30.10.2009 та з 03.10.2011 по 30.10.2011 (арк. справи 34 - 35).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2013 позовну заяву ОСОБА_1 до Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) про зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог про зобов'язання Микитинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) нарахувати та відшкодувати ОСОБА_1 витрати при здійсненні службових відряджень у місто Донецьк у періоди з 02.10.2006 по 29.12.2006, з 01.10.2009 по 30.10.2009 та з 03.10.2011 по 30.10.2011 - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даними позовними вимогами.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов визнала частково, а саме: визнала позовні вимоги щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки, а також пояснила, що на її думку, виплати грошової компенсації за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року були враховані до виплат грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки. Проти позовних вимог щодо зобов'язання видати оформлений належним чином грошовий атестат заперечувала, просила відмовити. 13.11.2013 представник відповідача надала суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено, що грошовий атестат був виданий позивачу 13.08.2013 під його особистий підпис, в якому вказано (з відомостями, зазначеними в атестаті, згоден). Згідно грошового атестату, позивачу нараховується пенсія з серпня-жовтень 2013 року. Також, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника медичної частини, підписував табелі обліку робочого часу наприкінці кожного місяця та після отримання заробітної плати він отримував розрахункові листи, в яких були вказані всі складові заробітної плати (аванс, перерахунок, святкові дні, утримання), тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав. На думку відповідача, він мав право звернутись за захистом свої прав, свобод та інтересів до адміністрації Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) або до суду у строк встановлений законом (арк. справи 48 - 49).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 6 - 8).

Відповідач - Микитинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) є юридичної особою публічного права, суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

З 2003 року ОСОБА_1 проходив службу у Микитинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87), на посаді начальника медичної частини, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (арк. справи 30 - 32).

Наказом управління державної пенітенціарної служби в Донецькій області від 17.06.2013 № 60 о/с, у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, було звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «а» (за віком): майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (У-030199), начальника медичної частини - лікаря Микитинської виправної колонії (№ 87), з 30 червня 2013 року. Вислуга років на день звільнення календарному обчисленні становить 12 років 06 місяців 04 дні, загальний трудовий стаж - 27 років три місяці 11 днів.

08.07.2013 позивачу був виданий грошовий атестат № 25, який засвідчує, що майор внутрішньої служби, начальник медичної частини ОСОБА_1 мав на місяць:

- посадовий оклад - 1 050,00 гривень;

- оклад на спеціальним званням - 125,00 гривень;

- надбавку за вислугу років у розмірі 30% - 303,54 гривень;

- надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% - 739,27 гривень;

- надбавку за роботу у умовах режимних обмежень (таємність) у розмірі 10% - не зазначено;

- премія у розмірі 34% - 502,70 гривень.

Усього нараховано 2 720,51 гривень.

Також, з вказаного атестату вбачається, що у ньому відсутні інформація щодо виплаченої матеріальної допомоги, отриманої грошової допомоги при звільненні, кількості невикористаної відпустки за поточний рік, невикористаної відпустки за попередні роки, отриманої компенсації за невикористані доби відпустки (арк. справи 10).

21.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до начальника Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) з листом, в якому просив організувати нарахування компенсації за невикористані дні відпустки за весь період проходження служби, організувати нарахування компенсації за роботу у вихідні дні та понад норму за останні три роки служби, забезпечити виплату належних грошових коштів, пов'язаних зі звільненням, видати належним чином оформлений грошовий атестат (арк. справи 11).

Листом від 11.09.2013 № 8/6408 позивача було повідомлено про те, що: згідно з наказом 08.07.2013 № 30 позивачу нарахована компенсація за 212 днів невикористаної відпустки у розмірі 18 649,64 гривень; 23.08.2013 року було перераховано на зарплатну картку частково 7 477,45 гривень за рахунок загального фінансування для виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу у зв'язку з відсутністю додаткового фінансування для виплати в повному обсязі; за останні три роки оплачено понаднормову службу з розрахунку 120 годин на рік, згідно з пунктом 1.9.1. Наказу від 07.10.2009 № 222 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу» за період з 30.06.2010 по 31.12.2010 - 60 годин понаднормово з 01.01.2011 по 31.12.2011 - 120 годин понаднормово, з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 120 годин понаднормово, з 01.01 2013 по 30.06.2013 - 60 годин понаднормово. У зв'язку із звільненням нарахована та сплачена грошова допомога у сумі 15 833,16 гривень та частково сплачена компенсація за 212 днів невикористаної відпуски. Грошовий атестат був отриманий у серпні місяці (арк. справи 12).

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видати позивачу оформлений належним чином грошовий атестат, суд зазначає наступне.

В цій частині позовних вимог позивач посилається на те, що 08.07.2013 він отримав копію грошового атестату, який був оформлений з порушенням норм чинного законодавства.

З вказаного атестату вбачається, що в ньому заповненні не всі графи щодо отриманого грошового забезпечення і в атестаті відсутній підпис позивач (арк. справи 10).

Пунктом 20.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі Інструкція), затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовтня 2009 року N 222, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 за N 1040/17056 визначено, що: грошові атестати підписуються керівником органу або установи та начальником фінансової служби (бухгалтерії), скріплюються печаткою; грошовий атестат має бути підписаний його власником, що підтверджує правильність записів у ньому; грошові атестати без печатки чи підписів, з підчистками чи необумовленими виправленнями, заповнені неправильно, вважаються недійсними.

Отже, грошовий атестат від 08.07.2013 є недійсним, оскільки не скріплений печаткою і в ньому відсутній підпис позивача.

Але з грошового атестату № 25 від 13.08.2013 року вбачається, що вказаний атестат відповідає вимогам п.20.4 Інструкції, оскільки він скріплений печаткою установи, підписаний посадовими особами та позивачем, який своїм підписом підтвердив, що з відомостями, зазначеними в атестаті, згоден (арк. справи 23).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені зазначеної частини позовних вимог, оскільки грошовий атестат № 25 від 13.08.2013 року позивач не оспорював, не просив визнати його недійсним, тому відсутні підстави щодо зобов'язання відповідача видати позивачу оформлений належним чином грошовий атестат.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року, суд зазначає наступне.

З висновку службового розслідування від 06.08.2013, затвердженого начальником Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) вбачається, що згідно з наказом по установі від 08.07.2013 № 36 о/с «Про особовий склад», кількість діб невикористаних відпусток ОСОБА_1 склала 212 діб, оскільки у 2003, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роках йому чергова відпустка не надавалась взагалі (арк. справи 25).

Згідно листа відповідача від 11.09.2013 № 8/6408, позивачу наказом 08.07.2013 № 30 нарахована компенсація за 212 днів невикористаної відпустки у розмірі 18 649,64 гривень, але вказана компенсація виплачена частково у розмірі 7 477,45 гривень у зв'язку з відсутністю додаткового фінансування для виплати в повному обсязі (арк. справи 12).

Пунктом 17.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовтня 2009 року N 222, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 року за N 1040/17056 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки та невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), яке зазначені особи отримували на день звільнення.

Отже, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки, тому вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Пунктом 1.9. зазначеної вище Інструкції встановлено, що при залученні осіб рядового та начальницького складу до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Згідно пункту 1.9.1 Інструкції, годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

З листа відповідача від 11.09.2013 № 8/6408 вбачається, що позивач за останні три роки за період з 30.06.2010 по 30.06.2013 понаднормово відпрацював за кожний повний рік по 120 годин і, що йому оплачено понаднормову службу з розрахунку 120 годин на рік (арк. справи 12).

Але в бухгалтерській довідці щодо виплати заробітної плати позивачу за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року (арк. справи 21) та в грошовому атестаті від 13.08.2013 року (арк. справи 23) відсутні відомості щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за понаднормову працю.

Крім того, представник відповідача не надав суду інших будь-яких об'єктивних доказів, підтверджуючих виплату конкретної суми грошового забезпечення позивачу за наднормову працю, тому вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача в письмових запереченнях, наданих суду 13.11.2013, що позивач пропустив строк звернення до суду щодо зазначених позовних вимог, суд не приймає до уваги, оскільки згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, грошова компенсація виплачується за невикористані дні щорічної відпустки за всі попередні роки, а за несення служби понад установлений законодавством робочий час виплачується грошове забезпечення, на виплату якого не розповсюджується строк звернення до суду.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом правомірність своїх дій щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки у повному обсязі та грошової компенсації за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 112, 121, 136, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Микитинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Микитинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) (код ЄДРПОУ 08563180, адреса: 84635, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Живописна, будинок № 1) сплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за всі попередні роки у повному обсязі.

Зобов'язати Микитинську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 87) (код ЄДРПОУ 08563180, адреса: 84635, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Живописна, будинок № 1) нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) грошову компенсацію за службу у вихідні дні у період з червня 2010 року по червень 2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 листопада 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.