Ухвала

від 18.11.2013 по справі 818/6438/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р.Справа № 818/6438/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2013р. по справі № 818/6438/13-а

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "СПЕКТР-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-комерційне підприємство "СПЕКТР-СІП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року №0001161502/0/17247. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача встановленого законом обов'язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки. Вказує, що підприємством фактично не користувалося земельними ділянками, через те, що майно, яке на них розташоване, перебуває у власності іншої юридичної особи та на балансі підприємства не перебуває. Крім того, рішенням господарського суду Сумської області, яке набрало законної сили, договори оренди, укладені між ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ та Сумською міською радою, були визнані недійсними, а тому вони не створюють для сторін прав та обов'язків з моменту їх укладення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001161502/0/17247 від 09.03.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст.ст. 2, 14, 15, 19 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Вказує, що оскільки на момент проведення перевірки укладені між ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ та Сумською міською радою договори оренди земельних ділянок були дійсними, про що в управлінні Держкомзему м. Суми було отримано відповідну інформацію, то позивач мав встановлений законом обов'язок щодо сплати орендної плати за земельні ділянки, які перебували у користуванні підприємства.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ, пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податкову обліку в ДПІ у місті Сумах.

25.02.2011 року співробітниками ДПІ у м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ з питання дотримання вимог податкового законодавства, а саме повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень-грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №945/152/14008643 від 25.02.2011 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, ст.ст.2, 14,15, 19 Закону України "Про плату за землю", п.п. «а» 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, позивачем не було подано до ДПІ у м.Сумах податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 р., суму грошового зобов'язання у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі по орендній платі за вищезазначені земельні ділянки за серпень-грудень 2010 року позивачем самостійно не задекларовано, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 29075,53 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення, №0001161502/0/17247 від 09.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 36344,43 грн., в т. ч. за основним платежем 29075,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7268,90 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про наявність у позивача встановленого законом обов'язку щодо подання до ДПІ у м.Сумах податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010р. та відповідно сплати суми орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за вищезазначені земельні ділянки за серпень-грудень 2010 року у розмірі 29075,53 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки господарським судом визнано недійсними договори оренди, укладені між ВКП "СПЕКТР-СІП" у формі ТОВ та Сумською міською радою, а земельними ділянками позивач фактично не користувався з 2007 р., майно розташоване на спірній земельній ділянці знаходиться у користуванні іншої юридичної особи, у позивача відсутній обов'язок декларувати суми грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки та відповідно сплачувати за них орендну плату.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч.2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків та зборів належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 4 вказаного Закону закріплено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Колегія суддів зазначає, що у спірний період розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів було врегульовано Законом України "Про плату за землю".

Так, відповідно до ст. 14 вищенаведеного Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 17 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст.15 Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року по справі №8/147-10 було визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 10.04.2000 року та 13.03.2002 року, укладених між ВКП "СПЕКТР-СІП" та Сумською міською радою щодо оренди земельних ділянок, а саме від 13.03.2002 року на земельну ділянку за адресою м. Суми район вул. 1-ї Заводської загальною площею 8006 кв. м. та від 10.04.2000 року на земельну ділянку за адресою м. Суми по вул. Тополянська, 21-а, площею 17638 кв. м.

Вказаним рішенням господарського суду було встановлено, що з 2007р. коліями та спірними земельними ділянками користується Сумська філія ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яке надає послуги з подачі та прибирання вагонів, і майно, яке розташовано на спірній ділянці -залізничні колії, є державною власністю, і знаходяться на балансі Сумської філії ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" згідно Наказів Міністерства транспорту та зв'язку України №854 від 13.08.2009р., №992 від 22.09.2009р., №137 від 15.03.2010 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 року, рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Таким чином, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, беручі до уваги що укладені між позивачем та Сумською міською радою договори оренди земельних ділянок були у судовому порядку визнані недійсними, та враховуючи, що у преюдиційному порядку було підтверджено той, факт що земельними ділянками позивач фактично не користувався з 2007 р., майно розташоване на спірній земельній ділянці знаходиться у користуванні іншої юридичної особи, колегія судді дійшла висновку про відсутність у позивача встановленого законом обов'язку декларувати суми грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки, в т.ч. і подавати до податкової інспекції декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2010р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є помилковими, та як наслідок, нарахування позивачу суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним .

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення -рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року по справі №818/6438/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2013р. по справі № 818/6438/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.