Постанова

від 21.11.2013 по справі 820/5350/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. справа №820/5350/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представників позивача - Набоки О.О., Доценко Л.Л.,

представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002082220 від 21.06.2013 року та №0002072220 від 21.06.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення -рішення, винесені відповідачем за результатами здійсненої останнім планової виїзної перевірки позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені у Акті про результати перевірки,що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, необґрунтовані та не відповідають дійсним фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких з посиланням виключно на доводи, викладені у Акті від 05.06.2013 р. № 2047/22.2-05/36458874 про результати планової виїзної перевірки, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу станом на 23.09.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» ( ідентифікаційний код 36458874), зареєстрований як юридична особа; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації; у процесі припинення або про реєстрацію припинення юридичної особи відсутні. Особою, яка представляє підприємство у правовідносинах з третіми особами, є Масолобова І.В. (без обмежень).

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Маркет» (податковий номер 36458874) з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем 05.06.2013 р. складено Акт № 2047/22.2-05/36458874 (далі - Акт про результати перевірки або Акт) .

На підставі Акту про результати перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 року, а саме :

- № 002072220 , яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на 30857, 50 грн.

- № 0002082220 ( з урахуванням листа ДПІ від 05.07.2013 р. за № 6642/10/22.2-16-3 про внесення змін до ППР), яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 282043, 75 грн.

При визначенні сум додаткових податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем було враховано такі визначені ним порушення позивачем податкового законодавства:

- п.п. 138.1.1. п. 138.2, п.138.4 «и»; п.п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 24686,00 грн.;

- п.п. 198.6, п.198.4, п.198.3 ст. 198 , п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум т податку на додану вартість на суму 225635,00 грн.

З висновками, викладеними у Акті про результати перевірки, ТОВ «ВЕЛЕС-МАРКЕТ» не погодилось. Акт був підписаний позивачем із зазначенням того, що з викладеними висновками він не погоджується та надасть пояснення у встановлений законом строк (а.с. 30).

Суд зазначає, що відповідно до Акту про результати перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток за період, що підлягав перевірці на 24 686,00 грн .

Відповідно до розділу 3.1. Акту (а.с.19) позивачем зайво включено до суми витрат витрати за отримання товару від ТОВ «Індустріальний»- у I кварталі у сумі 800,00 грн. Такого висновку відповідач дійшов на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Індустріальний» щодо підтвердження господарських правовідносин останнього з ТОВ « СОЮЗ ЛІВС» та ТОВ « ТРЕЙДИНГ». Вказаний Акт містить висновок про недодержання ТОВ «Індустріальний» вимог статей 203, 215,216 ЦК України щодо спрямованості останнього в момент вчинення правочинів на реальне настання наслідків, обумовлених правочинами. Нереальність правочинів між ТОВ «Індустріальний» та ТОВ « СОЮЗ ЛІВС» та ТОВ « ТРЕЙДИНГ» стали підставою для висновку про нереальність правочинів між ТОВ «Індустріальний та ТОВ « Велес-Маркет».

Суд зазначає, що Акт про результати перевірки не містить аналізу конкретних господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Індустріальний», які стали підставою для визначення податкових зобов'язань позивача. Разом з тим позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні, у підтвердження отримання товару від постачальника ТОВ «Індустріальний».(а.с. 101-106).

У судовому засіданні представник відповідача на запит представника позивача не надав пояснення стосовно того, чому наявні у позивача первинні документи не було досліджено при проведенні перевірки для встановлення факту реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Індустріальний».

Відповідно до Акту про результати перевірки ( а.с. 19) зайво включеною до складу витрат є сума нестачі та витрат у розмірі 99969,00 грн., які встановлені в ході проведення позивачем інвентаризацій фактичної наявності товару на складі та у торговому залі магазину «Благо».

Суд зазначає, що ним у судовому засіданні оглянуто оригінали наданих позивачем копій наказів про проведення інвентаризації. Разом з наказами ( а.с. 37,50) позивачем надано Розрахунки природного убутку та бою товарів по магазину та Інвентаризаційні описи з порівнювальними відомостями. ( а.с. 39-49; 52-73).

При цьому позивач зазначив, що при визначенні норм природного убутку товарів він керувався Нормами природного убутку продовольчих товарів у роздрібній державній та кооперативній торгівлі (додаток 1 до наказу Мінторгу СРСР від 02.04.1987р № 88; Приблизних диференційованих розмірів списання втрат непродовольчих товарів та продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування, затвердженими наказом Мінторгу СРСР від 23.03.1984р № 75 (із змінами та доповненнями).

Посилаючись на вищенаведені Норми та п. 3 ст. 140 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що ним правомірно було включено до витрат суму фактичних втрат товарів, визначену у межах норм природного убутку.

Також зайво включеною до складу витрат відповідно до Акту (а.с. 19) є сума нестачі у розмірі 16786,00 грн., що сталася з вини матеріально-відповідального працівник (касира) відповідача.

Факт вчинення кримінального злочину касиром підтверджено позивачем залученою до матеріалів справи копією вироку від 06.03.2012 р. Фрунзенського районного суду м. Харкова (а.с. 34,35), яким у діях касира ТОВ «Велес-Маркет» було встановлено склад злочину, передбачений статтею 191 Кримінального кодексу України, та встановлено нестачу грошових коштів у позивача з вини касира на загальну суму 22157,58 грн.

Таким чином суму нестачі, як результат крадіжки, позивачем віднесено до податкового кредиту у сумі 3357 грн. у відповідності до п. 2. ст. 138 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що на запит представника позивача стосовно того, чому при проведенні перевірки відповідачем не було враховано факт притягнення працівника позивача (касира) до кримінальної відповідальності за вироком суду, представник відповідача будь-яких пояснень не надав.

Також у Акті про результати перевірки вказано про завищення позивачем податкового кредиту на суму 225635,00 грн.( а.с.22).

Суд зазначає, що вказаного висновку відповідач дійшов без здійснення аналізу будь-яких конкретних господарських операцій, здійснених позивачем, які стали підставою для визначення сум податкових зобов'язань., без посилання на будь-які досліджені відповідачем первинні документи.

У зв'язку з відсутністю у Акті про результати перевірки будь-яких обґрунтувань визначеної відповідачем суми завищення податкового кредиту, судом було запропоновано представнику відповідача надати пояснення та відповідне документальне підтвердження правомірності такого висновку.

Будь-які пояснення відповідач до суду не надав.

Висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту відповідач обґрунтовує також тим, що при проведенні перевірки ним не було виявлено оригіналів податкових накладних № 50 від 31.12.2011 р.; № 415 від 31.12.2011 р.;№ 658 від 31.01.2012 р.; № 637 від 29.02.12012 р.; № 29 від 29.02.2012 р.; № 1190655 від 27.12.2012 р. № 59938/24 від 26.12.2012 р. Також відповідачем вказано, що в інших податкових накладних відсутні обов'язкові реквізити.(а.с. 23).

Суд зазначає, що копії податкових накладних, вказаних відповідачем у Акті як такіих, що не були виявлені при проведенні перевірки, залучені судом до матеріалів справи. Оригінали вказаних податкових накладних надані позивачем до суду та оглянуті судом у судовому засіданні. Суд зауважує, що відповідач не надав суду доказів того,що він звертався до позивача з вимогою про надання йому вказаних податкових накладних. Як пояснив головний бухгалтер позивача, усі документи ним своєчасно надавались представникам відповідача, які здійснювали перевірку. З вимогами про необхідність надання будь-яких документів у зв'язку з їх відсутністю до неї ніхто з представників відповідача не звертався.

Зазначаючи в Акті про неналежне оформлення інших податкових накладних, відповідач не вказав їх номеру та дати.

У судовому засіданні представник відповідача на запит представника позивача не надав суду пояснень стосовно того, які саме податкові накладні є неналежно оформленими. Суд запропонував представнику відповідача надати до суду копії податкових накладних, які за формою не відповідають вимогам діючого законодавства. Копії таких податкових накладних не було надано до суду.

Разом з тим, судом встановлено, що усі податкові накладні, залучені позивачем до матеріалів справи, оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, мають усі необхідні реквізити.

Надаючи правову оцінку вищевикладеному , суд виходить з положень таких норм права.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником. Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток. Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг. Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість. Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку. Ухвалою суду провадження у справі було зупинене та надано відповідачеві строк для надання до суду відповідних пояснень та доказів у їх обґрунтування. Будь-які письмові докази у обґрунтування висновків, викладених у Акті про результати перевірки, відповідач до суду не надав. Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-МАРКЕТ" податкового законодавства, викладені у Акті про результати перевірки, не знайшли документального підтвердження при судовому розгляді справи. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень . Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 6,8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002082220 від 21.06.2013 року та №0002072220 від 21.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-маркет" (61118, м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд. 57-А, код ЄДРПОУ 36458874) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 26 листопада 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.