Постанова

від 21.11.2013 по справі 5016/1888/2012(18/45)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 5016/1888/2012(18/45)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Куровського С.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича

на постанову у справі господарського судуОдеського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року №5016/1888/2012(18/45) Миколаївської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авмтехно" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агродолл" про визнання банкрутом За участю арбітражного керуючого Пляки С.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.09.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авмтехно" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродолл", в порядку передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродолл" визнано банкрутом; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 358 389 грн. 60 коп.; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродолл" Пляку Сергія Валерійовича (ліцензія НОМЕР_1 від 05.10.2011р.); зобов'язано призначеного ліквідатора здійснити ліквідацію боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та надавати суду, згідно вимог п. 12 ст. 30 наведеного Закону, відомості щодо проведення ліквідаційної процедури; зобов'язано призначеного ліквідатора повідомити про визнання боржника банкрутом всім відомим кредиторам банкрута із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, та надати суду для відома реєстр вимог кредиторів; з моменту прийняття даної постанови припиняється підприємницька діяльність боржника, вважається таким, що настав строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів, інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

12.10.2012 року ліквідатором ТОВ "Агродолл" Плякою С.В. подано до Господарського суду Одеської області звіт, в якому зазначено, що в процесі проведення ліквідаційної процедури майно, як належить боржникові ТОВ "Агродолл" не виявлено, що підтверджується відповідними даними з реєструючих установ, а саме листом Очаківської районної філії КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 08.10.2012 року; листом УДАЇ УМВС України в Миколаївській області від 10.10.2012 року; листом Управління Держкомзему у Очаківському районі Миколаївської області від 04.10.2012 року; листом Управління Держгірпромнагляду по Миколаївській області від 09.10.2012 року; листом Державної інспекції сільського господарства України від 01.10.2012 року (а.с.39-61).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року (суддя Давченко Т.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродолл" станом на 10.10.2012 року; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродолл"; провадження у справі припинено; вимоги кредиторів ухвалено вважати погашеними; зобов'язано ліквідатора надіслати на адресу Державного реєстратора та Головному управлінню статистики у Миколаївській області примірники ліквідбалансу банкрута.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Очаківська об'єднана Державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року у справі №5016/1888/2012(18/45) та направити справу на новий розгляд.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року (Головуючий суддя - Жеков В.І., судді: Сидоренко М.В., Аленін О.Ю.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року у справі №5016/1888/2012(18/45) - скасовано, провадження у справі припинено.

Копію постанови направлено до виконання до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції.

Постанова обґрунтована тим, що ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент звернення з відповідною заявою до суду) в порушення приписів ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано документів, які підтверджують безспірність кредиторських вимог ТОВ "Авмтехно", що свідчить про помилковість висновків господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника ТОВ "Агродолл" банкрутом за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із наведеною постановою апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року, арбітражний керуючий Пляка С.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2012 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку оскаржувача, повністю задовольнивши вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції наділив правами та обов'язками особу, яку не було залучено до розгляду справи та яка не мала права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону про банкрутство, у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Судом апеляційної інстанції в постанові від 12.08.2013 правомірно зазначено, що подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, ініціюючим кредитором не додано до заяви докази, які б підтверджували безспірність вимог, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

Відповідно до вимог ст. 1 наведеного Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі інші випадки та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону про банкрутство, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону про банкрутство, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону про банкрутство.

Щодо процесуального права скаржника на оскарження судових рішень колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги на наступне.

Згідно з п. 78.1.7. ч. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, на орган доходів і зборів покладено обов'язок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема, у випадку, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Суттєве порушення суду першої інстанції та ліквідатора, щодо неповідомлення органу державної податкової служби про порушення провадження у справі, про визнання відсутнього боржника банкрутом, з боку як господарського суду так і ліквідатора Пляки С.В., якого, в свою чергу було зобов'язано постановою суду від 26.09.2012 року повідомити про визнання боржника банкрутом всіх відомих кредиторів банкрута, серед яких обов'язково є орган справляння податків і зборів, унеможливило, у даному випадку, своєчасне звернення податкового органу з грошовими вимогами до боржника та, відповідно, позбавило його можливості у встановленому порядку набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

У пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

У зв'язку із наведеним суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд встановивши, що господарський суд Миколаївської області без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, без належних доказів наявності безспірних вимог, безпідставно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Агродолл", визнав його банкрутом та затвердив ліквідаційний звіт, баланс і припинив провадження у справі, правомірно скасував незаконну ухвалу та припинив провадження у справі.

Отже, доводи Арбітражного керуючого Пляки С.В., викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку апеляційного господарського суду. Відповідно, відсутні і підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Пляки С.В. залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року у справі №5016/1888/2012(18/45) залишити без змін.

Головуючий: П. К. Міщенко

Судді: С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук