Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-6583/09/5/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-41550/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2а-6583/09/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442302/1 від 05 травня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим № 0000442302/1 від 05 травня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВС Євпаторійський» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Сакською ОДПІ АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВС Євпаторійський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складений акт № 245/23-01/32945562 від 26 лютого 2009 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги статей 2, 5, 7, 13-15, 23 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено податок на землю за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року на загальну суму 33984,45 грн.

13 березня 2009 року ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000442302/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «ВС Євпаторійський» суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 50976,72 грн., у тому числі: 33984,45 грн. - за основним платежем, 16992,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення скарбувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а органом державної податкової служби було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000442302/1 від 05 травня 2009 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було надано суду належних та допустимих доказів того, що ДП військовий радгосп «Євпаторійський» (якому був виданий державний акт серії ЯЯ № 000383 на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,3868 га, розташованою за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, ділянка Нова) було ліквідоване, реорганізоване, визнане банкротом та виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, або ж доказів того, що позивач є правонаступником ДП військового радгоспу «Євпаторійський», з огляду на що у ТОВ «ВС Євпаторійський» був відсутній обов'язок сплачувати земельний податок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, Євпаторійською міською радою був виданий ДП військовому радгоспу «Євпаторійський» державний акт серії ЯЯ № 000383 на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,3868 га, розташованою за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, ділянка Нова, цільове призначення земельної ділянки - для іншого сільськогосподарського призначення, кадастровий № 0110900000:01:058:0008, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею № 248 від 05 грудня 2005 року.

Перевіркою також було встановлено, що наказом Фонду майна АР Крим від 30 березня 2005 року № 157 було прийняте рішення про передачу цілісного майнового комплексу ДП військового радгоспу «Євпаторійський», розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2.

06 червня 2005 року між Фондом майна АР Крим (орендодавцем) та ТОВ «ВС Євпаторійський» (орендарем) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДП військового радгоспу «Євпаторійський», розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП військового радгоспу «Євпаторійський», склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 березня 2005 року (пункт 1.1 статті 1 договору); цей договір є підставою для виникнення у орендаря права користування земельними ділянками, на яких розміщено підприємства, відповідно до чинного законодавства (стаття 796 Цивільного кодексу України) (пункт 1.5 статті 1 договору); орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями) (пункт 3.1 статті 3 договору); орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця (пункт 3.4 статті 3 договору).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на те, що договором оренди цілісного майнового комплексу ДП військового радгоспу «Євпаторійський», розташованого за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, віж 06 червня 2005 року за ТОВ «ВС Євпаторійський» було закріплено право оренди цього комплексу, а не права власності на нього, з урахуванням того, що на момент розгляду судами даної справи ДП військовий радгосп «Євпаторійський» не було ліквідоване в установленому порядку, а також зважаючи на те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 40,3868 га, розташованою за адресою: м. Євпаторія, ГСП-2, ділянка Нова, закріплене за ДП військовим радгоспом «Євпаторійський» на підставі державного акту серії ЯЯ № 000383, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок у розмірі 50976,72 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Євпаторії в АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: