Рішення

від 25.11.2013 по справі 904/8751/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.13р. Справа № 904/8751/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 881,89 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Мілтон» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Хліб» про стягнення заборгованості у розмірі 16002 грн., пені у сумі 718,12 грн. та три відсотка річних у розмірі 161,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань покладених на нього згідно договору поставки № 78 від 10.06.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в засіданні на 25.11.2013.

22.11.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання № 7-32/Д від 18.11.2013 про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 28).

У судовому засіданні 25.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Мілтон» (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Хліб» був укладений договір поставки № 78 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар, за цінами та кількістю відповідно до виставленого рахунку-фактури та видаткової накладної, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.4 договору датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на товар.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з врахуванням на додану вартість) та вказується і фіксується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 4.1 договору).

Товар за договором поставляється на умовах відстрочки платежу. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару в строк, що не перевищує 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати виписки видаткової накладної (п. 5.1 договору).

На виконання умов до говору позивач поставив відповідачу товар на суму 16 002 грн., відповідно до видаткової накладної від 05.07.2013 № МІ-0000480, підписаної обома сторонами, та виставив відповідачу рахунок на дану суму від 05.07.2013 № МІ-0000618 (арк. с. 13-14).

Відповідач своє зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав. У зв'язку з чим позивач надіслав на його адресу претензію від 19.09.2013 № 24, в якій вимагав негайно сплатити заборгованість у розмірі 16 002 грн. 00 коп. Відповідач залишив дану претензію без відповіді.

Отже, несплаченою залишається вартість поставленого відповідачу товару у розмірі 16002 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 16 002 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 718,12 грн. за період з 05.07.2013 по 04.11.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки (п. 10.2 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 626,05 грн. Позивачем при розрахунку розміру пені неправильно визначений період нарахування. У відповідності з п. 5.1 договору період прострочення платежу починається через 15 календарних днів з дати поставки товару, а саме 21.07.2013.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотка річних у сумі 161,77 грн. за період з 05.07.2013 по 04.11.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, три відсотка річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 142,05 грн., оскільки позивачем при розрахунку розміру трьох відсотків річних неправильно визначений період нарахування. У відповідності з п. 5.1 договору період прострочення платежу починається через 15 календарних днів з дати поставки товару, а саме 21.07.2013.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1709,11 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" (49107, м. Дніпропетровськ. вул. Шинна, буд. 18, код ЄДРПОУ 00381545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14, код ЄДРПОУ 38180257) основний борг у розмірі 16 002 грн. (шістнадцять тисяч дві грн. 00 к.), пеню у розмірі 626,05 грн. (шістсот двадцять шість грн. 05 к.), три відсотка річних у сумі 142,05 грн. (сто орок дві грн. 05 к.) та 1 709,11 грн. (одна тисяча сімсот дев'ять грн. 11 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 26.11.13р.