Постанова

від 10.02.2014 по справі 904/8751/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 року Справа № 904/8751/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошник В .О ., представник , дов . № 7/10-14 від 31.01.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хліб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.13р. року у справі № 904/8751/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Хліб", м.Дніпропетровськ

про стягнення 16 881, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2013р. ( суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Мілтон" основний борг у розмірі 16 002 грн., пеню у розмірі 626,05 грн., три відсотка річних у сумі 142,05 грн. та 1 709,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 525, 526 ЦК України, вимогами ст.625 ЦК України, підтвердженням факту заборгованості відповідача за поставлений товар. Відмовлено в частковому стягнені пені та 3% річних у зв'язку з неправильним періодом нарахування.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення від 25.11.2013р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в розділі 1. Предмет договору, як у п.1.1, так і п. 1.2 не зазначено конкретно, що є предметом Договору, немає посилань на додатки чи специфікації до даного договору, а тому додана до позовної заяви видаткова накладна не має жодного відношення до правовідносин, що виникли з договору поставки № 78, оскільки не має посилання на цей договір. В позиції «товар» вказано лише «ргоbаkе СР2 25кг», що не є зрозумілим який це саме товар. У видатковій накладній також не має посилання на дату та номер довіреності на право отримання уповноваженою особою від ПАТ «ХЛІБ» товару.

У процесі інвентаризації зобов'язань ПАТ «ХЛІБ» перед ТОВ «ТК «МІЛТОН» борг перед останнім свого документального підтвердження відповідно до первинних документів не знайшов, оскільки видаткова накладна № МІ-0000480 від 05 липня 2013 року, що долучено Позивачем до позовної заяви, не містить обов'язкових реквізитів, оскільки з боку Отримувача стоїть лише підпис, що не дає змоги ідентифікувати дану особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції, також немає посилання на номер та дату довіреності на право отриманні товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ) від Постачальника. Без довіреності від Покупця на право отримання ТМЦ, Постачальником не може бути складено інші первинні документи щодо відпуску товару, а отже відсутні підстави для відображення операцій з відвантаження товару з боку Постачальника.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що товар був отриманий відповідачем на підставі укладеного договору № 78. Відповідач не висловив жодних заперечень щодо отриманого товару. в установлений договором строк оплату товару не здійснив. Суд повно та всебічно дослідив обставини справи та прийняв рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить його залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні вказала, що між сторонами було укладено лише один договір - № 78 від 10.06.2013р. Від позивача електронною поштою надійшла заявка на поставку товару. Замовлений відповідачем товар був отриманий його представником на підставі довіреності. Разом з товаром представнику відповідача надавалися видаткова накладна та рахунок. Інших правовідносин крім цієї поставки між сторонами не існує. просить рішення суду залишити в силі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

10.06.2013 між позивачем ( постачальник) та відповідачем ( покупець) укладено договір поставки № 78, за умовами якого постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар, за цінами та кількістю відповідно до виставленого рахунку-фактури та видаткової накладної, які є невід'ємними частинами даного договору ( п.1.1 Договору).

В п. 2.4 договору сторонами встановлено, що датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на товар.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях (з врахуванням податку на додану вартість) та вказується і фіксується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього договору.

Розділом п'ятим сторони погодили, що товар за договором поставляється на умовах відстрочки платежу. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару в строк, що не перевищує 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати виписки видаткової накладної .

На виконання умов до говору позивач поставив відповідачу товар на суму 16 002 грн.

Товар отримано представником відповідача Саламовою Е.С за довіреністю № 2890, виданою відповідачем 05.07.2013р., на отримання від «Мілтон» товару «пропионак» (а.с.15)

Факт отримання товару також підтверджується видатковою накладною № МІ-0000480 від 05.07.2013р., підписаною з боку відповідача Саламовою та рахунком-фактурою № МІ-0000618 від 05.07.2013р. (а.с.13,14).

Відповідач в установлений термін оплату не здійснив, у зв'язку з чим позивач надіслав 19.09.2013р. на його адресу претензію з вимогою сплатити борг, нараховану пеню та 3%.

Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив, що й стало причиною спору.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною1 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення вимог закону, відповідач в установлений договором строк оплату товару не здійснив. Тому господарський суд правильно стягнув з відповідача 16 002 грн. вартості поставленого товару.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 718,12 грн. за період з 05.07.2013 по 04.11.2013 в зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару та три відсотка річних у сумі 161,77 грн. за період з 05.07.2013 по 04.11.2013.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.2 Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки. Таким, чином право позивача на нарахування і стягнення 3% річних ґрунтується на законі, а пені - на законі та договорі.

Перевіряючи розрахунок пені та 3% річних, господарський суд правильно зазначив, що позивачем не вірно визначено період нарахування. Оскільки договором передбачалась відстрочка платежу на 15 календарних днів, то відповідач повинен був сплатити с термін до 21.07.2013р. А тому пеня та 3% річних повинні розраховуватися саме з 21.07.2013р.

Здійснивши перерахунок за період з 21.07.2013р. по 04.11.2013р., господарський суд правильно стягнув з відповідача пеню у розмірі 626,05 грн. та 3% річних - 142,05 грн.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним та наступним.

Відповідно до ст..4 7 , ч.2 ст.82 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи …

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на підтвердження поставки товару надав належні докази, а саме: договір, видаткову накладну, довіреність відповідача на отримання товару, зазначеного в накладній, рахунок, претензію на ім'я відповідача та докази її відправки.

Відповідач своєчасно був повідомлений судом про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.28). Однак своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Жодних заперечень проти позову не надав, свого представника в судове засідання не направив.

Колегія суддів констатує, що за таких обставин, господарський суд дав належну оцінку наявним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідач, заперечуючи отримання товару, в тому числі отримання за договором, не надав жодного належного доказу на підтвердження даних обставин.

А тому колегія суддів вважає, що підстави для скасування або зміни рішення відсутні. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Витрати з судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хліб", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.13р. року у справі № 904/8751/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.02.2014р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха