Рішення

від 25.11.2013 по справі 910/17670/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17670/13 25.11.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал-КЖ-Буд"

про стягнення 48201,13 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Підвисоцький В.І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал-КЖ-Буд" заборгованості за Договором підряду № 01/08 від 01.08.2012 року в розмірі 48201,13 грн., в тому числі 43606,25 грн. основного боргу, 3665,49 грн. пені, 43,61 грн. інфляційних втрат та 885,78 грн. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Договору підряду позивач виконав роботи за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 порушено провадження по справі № 910/17670/13, розгляд справи призначено на 07.10.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2013 надав письмові пояснення на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2013 надав відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що між сторонами у справі було укладено договір поставки матеріалів, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалів від 09.07.2013р., внаслідок чого відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 149690,23 грн., за який позивач не розрахувався. Посилаючись на норму ст. 203 ГК України відповідач стверджує про відсутність боргу перед позивачем.

В судовому засіданні 07.10.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 21.10.2013р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/17670/13 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. справу № 910/17670/13 прийнято до провадження суддею Кирилюк Т.Ю., розгляд справи призначено на 25.11.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р., приймаючи до уваги, що суддя Грєхова О.А. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/17670/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2013р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав письмові пояснення на позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з службовою зайнятістю представника відповідача Козловця Л.О. та Савки В.В.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Портал-ЖК-Буд" (позивачем), визначеним як замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд" (відповідачем), визначеним як підрядник, укладено Договір підряду № 01/08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик за завданням замовника з використанням матеріалів замовника і устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи по житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом по вул. Пирогова/Богдана Хмельницького, 2/37 літера «Б» в Шевченківському районі м. Києва.

Загальна ціна повного комплексу робіт є договірною і складається із суми актів виконаних робіт згідно затвердженої вартості робіт та фактично використаних матеріалів (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок здійснюється поетапно згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.2 договору підрядник письмово інформує замовника за два дні до початку приймання окремих відповідальних етапів робіт і прихованих робіт по мірі їх готовності. Замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів від отримання повідомлення підписати акт або мотивовано відмовитись від його підписання. Якщо замовник необґрунтовано відмовиться від підписання акту, то такий акт буде вважатися підписаним.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до моменту його повного виконання сторонами (п. 8.1 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що згідно з підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року та актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012 року позивач виконав роботи на суму 103606,25 грн.

Внаслідок часткової оплати заборгованості відповідачем в сумі 60000,00 грн., що вбачається зі звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку 26003060408893 «Адей-Буд, ТОВ» за період листопад 2012р., березень 2013р. заборгованість відповідача склала 43606,25 грн.

Враховуючи наведене, позивач направив відповідачу вимогу № 007 від 14.01.2013 щодо сплати заборгованості за договором підряду № 01/08 від 01.08.2012р. Однак відповідач відповіді позивачу не надав, заборгованість станом на час звернення позивача з позовом до суду не погасив.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 43606,25 грн. основного боргу, 3665,49 грн. пені, 43,61 грн. інфляційних втрат, 885,78 грн. 3 % річних.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на відсутність боргу перед позивачем у зв'язку з проведенням заліку зустрічних однорідних вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 103606,25 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за серпень 2012 року та актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2012 року, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 60000,00 грн., що вбачається зі звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку 26003060408893 «Адей-Буд, ТОВ» за період листопад 2012р., березень 2013р.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки виконання робіт відбувалося на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, то це зумовлює застосування ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 14.01.2013р. позивач направив відповідачу вимогу Вих. № 007, в який просив останнього здійснити оплату виконаних робіт.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній на заяву не відреагував, проте 12.03.2013р. перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 43606,25 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 43606,25 грн. заборгованості.

Заперечення відповідач викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 ГК України.

За змістом ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте відповідачем не подано, а в матеріалах справи не міститься доказів існування у позивача заборгованості перед відповідачем по інших договорах чи з інших підстав на суму 43606,25 грн., така заборгованість не є безспірною, що є однією з умов для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином судом встановлено, що зарахування на суму 43606,25 грн., про яке говорить відповідач, юридично не відбулося, тому його висновок про наявність в спірному випадку підстав для зарахування спірних коштів як зустрічних однорідних вимог є помилковим.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 3665,49 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.9.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Суд здійснив перерахунок розміру суми пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення «Ліга:ЗАКОН» з урахуванням норм чинного законодавства, умов договору та часткових оплат дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3665,49 грн.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 43,61 грн. інфляційних втрат та 885,78 грн. 3% річних нарахованих у період з 02.02.2013 до 10.09.2013.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей-Буд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал-КЖ-Буд" інфляційних втрат у сумі 43,61 грн. та 3 % річних у сумі 885,78 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал-ЖК-Буд" (02160, м. Київ, пр.-т. Возз'єднання, 7-А, офіс № 8, код ЄДРПОУ 37244576), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕЙ-БУД" (04212, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 2-Л, офіс № 8, код ЄДРПОУ 37244576) 43606 (сорок три тисячі шістсот шість) грн. 25 коп. основного боргу, 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 49 коп. пені, 43 (сорок три) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 78 коп. 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2013

Суддя О.А. Грєхова