Постанова

від 22.01.2014 по справі 910/17670/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/17670/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Козловець Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року

у справі №910/17670/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адей-Буд», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд», м. Київ,

про стягнення 48201,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ТОВ «Адей-Буд» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Портал-КЖ-Буд» (далі - відповідач) про стягнення 48201,13 грн., а саме 43606,25 грн. основного боргу, 3665,49 грн. пені, 43,61 грн. інфляційних втрат та 885,78 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості за виконані ним підрядні роботи згідно договору підряду №01/08 від 01.08.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Портал-КЖ-Буд» на користь ТОВ «Адей-Буд» 43606,25 грн. основного боргу, 3665,49 грн. пені, 43,61 грн. інфляційних втрат, 885,78 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості за виконані ним підрядні роботи згідно договору підряду №01/08 від 01.08.2012 року в сумі 43606,25 грн., а також про правомірність та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Портал-КЖ-Буд» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13 та відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Адей-Буд» в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано факту укладення між сторонами спору договору поставки матеріалів шляхом укладення акта приймання-передачі матеріалів (сировини) 09.07.2012 року на суму 149690,26 грн., а тому між сторонами спору відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ч. 3 ст. 203 ГК України.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі №910/17670/13 апеляційну скаргу ТОВ «Портал-КЖ-Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.01.2014 року.

В судовому засіданні 22.01.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. В судове засідання 22.01.2014 року представники позивача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2012 року між ТОВ«Портал-ЖК-Буд» (замовник) та ТОВ «Адей-Буд» (підрядник) було укладено договір підряду №01/08 (далі - договір, а.с. 8-12), згідно п. 1.1 якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням матеріалів замовника і устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи по житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом по вул. Пирогова/Богдана Хмельницького, 2/37 літера «Б» в Шевченківському районі м. Києва (далі - об'єкт).

Загальна ціна повного комплексу робіт є договірною і складається із суми актів виконаних робіт згідно затвердженої вартості робіт та фактично використаних матеріалів (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок здійснюється поетапно згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.2 договору підрядник письмово інформує замовника за два дні до початку приймання окремих відповідальних етапів робіт і прихованих робіт по мірі їх готовності. Замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів від отримання повідомлення підписати акт або мотивовано відмовитись від його підписання. Якщо замовник необґрунтовано відмовиться від підписання акту, то такий акт буде вважатися підписаним.

Матеріали справи містять акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2012 року (форма КБ-2в, а.с. 13-24) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за серпень 2012 року (форма КБ-3, а.с. 25-26), згідно яких позивачем виконано робіт на загальну суму 103606,25 грн.

Вказані акт та довідка підписані представниками сторін без будь-яких зауважень або застережень, акт та довідка містять відтиски печаток сторін.

Відповідачем 16.11.2012 року було сплачено позивачеві 30000,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Адей-Буд» (а.с. 27-28).

Судом встановлено, що договором не визначено строків оплати відповідачем виконаних підрядних робіт.

Отже, до правовідносин сторін слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу №007 від 14.01.2013 року щодо сплати заборгованості за договором підряду №01/08 від 01.08.2012 року (а.с. 29-30). Факт направлення цієї вимоги підтверджується квитанцією №4465 від 14.01.2013 року та описом вкладення від 14.01.2013 року (а.с. 31).

Відповідачем вказану вимогу позивача отримано 25.01.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №04212 0839286 2 (а.с. 31).

Матеріали справи відповіді відповідача на зазначену вище вимогу не містять, відповідачем суду не подано.

При цьому, 12.03.2013 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 30000,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку ТОВ «Адей-Буд» (а.с. 32).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані останнім підрядні роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 43606,25 грн. боргу (103606,25 грн. - 60000,00 грн.) колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Позивач просив стягнути з відповідача 3665,49 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 9.2 договору, за загальний період прострочення з 02.02.2013 року по 02.08.2013 року, а також 43,61 грн. інфляційних втрат та 885,78 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 02.02.2013 року до 10.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.4 договору сторони спору передбачили, що за порушення термінів оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 1% від суми прострочки за кожен день прострочки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 3665,49 грн. пені за загальний період прострочення з 02.02.2013 року по 02.08.2013 року, а також 43,61 грн. інфляційних втрат та 885,78 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 02.02.2013 року до 10.09.2013 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних втра та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано факту укладення між сторонами спору договору поставки матеріалів шляхом підписання акта приймання-передачі матеріалів (сировини) 09.07.2012 року на суму 149690,26 грн. (а.с. 56), а тому, на переконання скаржника, між сторонами спору відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, колегією суддів відхиляються.

Відповідно до 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 ГК України.

За змістом ст. 601 ЦК України припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачем не подано суду доказів існування заборгованості позивача перед відповідачем.

Акт приймання-передачі матеріалів (сировини) 09.07.2012 року на суму 149690,26 грн. (а.с. 56) від позивача підписано особою, прізвище та посадове становище якої не вказано, не містить відтиску печатки позивача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №870318 (а.с. 72-73) станом на 09.07.2012 року (дата складання акта) керівником ТОВ «Адей-Буд» був Єрьоменко В.В., а в акті керівником ТОВ «Адей-Буд» вказано Русаліна І.В.

Відтак, акт від 09.07.2012 року не може бути первинним бухгалтерським документом згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і, як наслідок, належним доказом існування заборгованості позивача перед відповідачем.

Разом з цим, колегією суддів прийнято до уваги те, що п. 3.1. договору сторони передбачили, що роботи виконуються із матеріалів замовника та інструментом підрядника.

При цьому, відповідачем не подано суду доказів звернення до позивача з відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, як то передбачено ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції доводів відповідача про необхідність здійснення зарахування зустрічних вимог, оскільки, всупереч ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, відповідачем не подано суду доказів щодо наявності (дійсності) зустрічного зобов'язання, його змісту та умов виконання, а також доказів звернення з відповідною заявою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №910/17670/13 залишити без змін.

3. Справу №910/17670/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз