Ухвала

від 07.11.2013 по справі 817/1230/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"07" листопада 2013 р. Справа № 817/1230/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Колонтирський М.М.

від відповідача: Старійчук А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима Ойл" (далі - ТОВ "Максима Ойл") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0005632342, №0005642342 та №0005652342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2013року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року № 0005652342. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач та Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області звернулися до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційними скаргами, в яких просять назване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДПІ у м. Рівному складено акт від 26.11.2012року № 619/22-200/33001137 (а.с.12-39), на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 р.:

- №0005632342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39848,00 грн., в тому числі основне зобов'язання - 39848,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 0,00 грн. (а.с.41);

- №0005642342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 40450,75 грн. , в тому числі основне зобов'язання - 34650,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 5800,75 грн. (а.с.40);

- №0005652342, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 4 Указу № 227/95 у розмірі 180540,39 грн. (а.с.42).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень -рішень №0005632342 та №0005642342 стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198ПК України, внаслідок безпідставного відображення у склад витрат та податкового кредиту операції позивача та ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", що на думку відповідача мала нереальний характер, внаслідок чого занижений податок на прибуток у сумі 39848,00 грн. за 2 квартал 2011року та податок на додану вартість у розмірі 34650,00 грн.

З матеріалів вбачається, що формування сум податкового кредиту та витрат по операції з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" позивачем здійснено на підставі: договору про виготовлення друкованої рекламної продукції та надання рекламних послуг №1-РК від 04.04.2011 року на загальну суму 207 900,00 грн. у т.ч. ПДВ 34 650,00 грн (а.с.54-56); акт про надані послуги від 17 червня 2011 року (а.с.58); платіжних документів про переказ коштів позивачем ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" та податкової накладної (а.с.60-63).

Відповідно до п.1.3 названого договору ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" зобов'язався: розробити макети друкованої рекламної продукції та погодити їх з рекламістом; організувати виготовлення рекламної продукції на власних потужностях або друкарських потужностях третіх осіб; розповсюдити виготовлену рекламну продукцію серед потенційних покупців.

Із змісту даного акту наданих послуг від 17 червня 2011 року вбачається, що ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" розробило макети, виготовило та розповсюдило друковану рекламну продукцію.

Надані позивачем примірники флаєрів та буклетів не містять відомостей щодо типографії, замовника друку та тиражу. Отож, з названих флаєрів та буклетів не можливо встановити переліку суб'єктів, які фактично розмістили замовлення на друк та здійснили друк таких буклетів та флаєрів.

Поряд з обумовленим, з матеріалів справи вбачається, ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" за юридичною адресою не знаходиться, у вказаного підприємства в період складання названих первинних документів (на підставі яких позивач сформував спірні суми витрат та податкового кредиту) відсутні трудові ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей та будь-яких інших умов для здійснення названої господарської діяльності.

Окрім названих первинних документів, не зважаючи на те, що на час звернення до суду з позовом 01.04.2013 року та проведення судових засідань від 29.04.2013 року та 05.05.2013 року ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" не було припинено на вимогу суду позивачем не надано суду жодних інших доказів фактичного виконання названої господарської операції (в тому рахунку і доказів щодо погодження макетів продукції, розміщення замовлення на друк та фактичне здійснення друку флаєрів та буклетів, їх розповсюдження ).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням обставин щодо відсутності у ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" трудових та виробничих потужностей та будь-яких інших умов для здійснення названої господарської діяльності не знаходить підтвердження обставин щодо фактичного надання позивачу послуг ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" з розроблення макетів, виготовлення та розповсюдження друкованої рекламної продукції, що вказує на відсутність підстав для врахування названої операції у податковому обліку позивача в тому рахунку і у складі витрат та податкового кредиту.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для формування валових витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають місту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Отож, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місця.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам не знаходить підтвердження належними доказами, не може свідчити про реальність господарської операції.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №0005632342 та №0005642342 є правомірними, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відносно правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення від 10.12.2012 року № 0005652342, то колегією суддів встановлено, що підставою для його винесення стали висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 4 Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві» в частині щодо не перерахування позивачем у встановлені строки товаровиробнику сільськогосподарської продукції коштів у сумі 278406,08 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2010 року та 02.12.2010 року між позивачем та СФГ "Відродження" укладено договори постачання сільськогосподарської продукції на суму 54600,00 грн. та 211185,00 грн. відповідно (а.с.91-93, 171). Продукція була отримана позивачем відповідно до видаткових накладних № 36 від 01.11.2010 року, №37 від 21.12.2010 року, №15 від 01.04.2011 року та в подальшому реалізована PPH "FRUCTUS" (Польща) згідно з умовами зовнішньоекономічних контрактів від 15.07.2010 року та 23.07.2010 року, що підтверджується первинними документами (контрактами, вантажно-митними деклараціями, інвойсами, товарно-транспортними накладними (CMR) та ін. (а.с.113-120, 133-141). Оплата за отриманий товар проведена PPH "FRUCTUS" (Польща) у безготівковій формі 17.12.2010 року, 03.02.2011 року, 14.03.2011 року, 11.04.2011 року, що підтверджено дослідженими копіями меморіальних ордерів та витягами з банківських рахунків позивача (а.с.121 - 123, 142 - 143). В подальшому ТОВ "Максима Ойл" сплатив кошти на банківський рахунок СФГ "Відродження" 02.03.2011 року, 06.04.2011 року, 13.04.2011 року, 18.04.2011 року, 29.04.2011 року, 07.07.2011 року. 08.07.2011 року, 05.08.2011 року у повному обсязі (а.с.144,180).

Отож, оплата PPH "FRUCTUS" за придбану сільськогосподарську продукцію була проведена у безготівковій формі, інкасація коштів не здійснювалася, а відтак підстави для застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 180540,39 грн. за неперерахування саме інкасованої виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у товаровиробника агропромислового комплексу України - СФГ "Відродження", відсутні.

Окрім наведеного, штраф, який може накладатися на підприємства торгівлі за ст. 4 Указу Президента України № 227\95 є санкцією за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, яка застосовується уповноваженими органами державної влади як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що згідно ст. 238 Господарського кодексу України підпадає під поняття адміністративно-господарської санкції.

Частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України визначено адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, а ч. 2 ст. 241 зазначеного кодексу визначено, що адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Виходячи з викладеного, з набранням чинності Господарського кодексу України застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності може визначатися виключно законами України.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Отже, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені після набрання ним чинності підлягають безумовному застосуванню.

За таких обставин, Указ Президента України № 227\95 в частині встановлення відповідальності за використання підприємствами оптової та роздрібної торгівлі виручки від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу є таким, що суперечить положенням статтям 238 та 241 Господарського кодексу України, а тому не підлягає застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" серпня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Шевчук

судді: (підпис) Г.І. Майор

(підпис) Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено 07 листопада 2013 року

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" вул.Гагаріна,39,м.Рівне,33003

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023