Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2/1522/10886/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/1522/10886/11

УХВАЛА

23квітня 2013 року , Приморський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Терьохіна С.Є.,

при секретарі - Моргун М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом громадянина ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „АлькорВ» , громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - Одеське міське управління земельних ресурсів, про повернення земельних ділянок попередньому власнику, за зустрічними позовами громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ТОВ „АлькорВ» , громадян ОСОБА_1, Без поясного В.П., управляння Держкомзему в м. Одесі, державного підприємства (ДП) „Центр державного земельного кадаструВ» в особі Одеської регіональної філії, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання недійсним державних актів на право власності на землю, визнання недійсним договору міни, зобов’язання скасувати державну реєстрацію прав власності на землю, зобов’язання провести виключення записів із державного реєстру земель,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2012 року, Приморським районним судом м. Одеси в межах розгляду даної справи, було постановлене заочне судове рішення за зустрічним позовом громадянина ОСОБА_3, який було задоволено частково.

Зазначеним заочним рішенням, суд вирішив визнати недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 6181, від 17 червня 2010 року, укладений між ТОВ „фірма „АлькорВ» та громадянином ОСОБА_7 в частині міни земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0104, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 876603, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500051 та земельної ділянки площею 0,1242 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0106, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 876604, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500050.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0104, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 876603, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500051, з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до гром. ОСОБА_8, та його державною реєстрацією за № 505510030104001, від 16.07.2010 року.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1242 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0106, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 876604, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500050 з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до гром. ОСОБА_8, та його державною реєстрацією за № 505510030106001, від 16.07.2010 року.

Також суд ухвалив, що провадження за рештою вимог громадянина ОСОБА_3 - закрити, роз’яснивши позивачу в порядку ч.2, ст. 206 ЦПК України, про його право на звернення із вимогами, щодо яких провадження закрито - в порядку адміністративного судочинства до Одеського окружного адміністративного суду.

Крім того, суд вирішив частково задовольнити позов громадянки ОСОБА_5, яким визнав недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 6181, від 17 червня 2010 року, укладений між ТОВ „фірма „АлькорВ» та громадянином ОСОБА_7 в частині міни земельної ділянки площею 0,2100 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0105, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 921453, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500052.

Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2100 га, кадастровий номер 5110137500:51:003:0105, право власності на яку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 921453, зареєстрований 07.04.2010 року, за № 021050500052 з проставленою відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до гром. ОСОБА_8, та його державною реєстрацією за № 505510030105001, від 16.07.2010 року.

Також суд ухвалив провадження за рештою вимог громадянки ОСОБА_5 - закрити, роз’яснивши позивачці в порядку ч.2, ст. 206 ЦПК України, про його право на звернення із вимогами, щодо яких провадження закрито - в порядку адміністративного судочинства до Одеського окружного адміністративного суду.

В подальшому, з боку громадянина ОСОБА_8, як відповідача за вимогами зустрічного позову громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до суду було подано заяву, про перегляд зазначеного вище заочного рішення суду, в якої заявник просив скасувати заочне рішення суду від 23.03.2012 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що він у відповідності до ст. ст. 74 та 76 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України не отримував належного виклику-повідомлення про дату судового засідання з розгляду вказаної справи, через що не мав можливості бути присутнім в судовому засіданні. При тому, саме судове рішення, він (заявник) одержав лише 20.12.2012 року.

В судове засідання будучи належним чином сповіщені про його час та місце, сторони по справі - не прибули, що враховуючи норму ч. 1, ст. 231 ЦПК України - не є перешкодою для вирішення заяви про перегляд заочного рішення.

Ознайомившись із підставами заяви гром. ОСОБА_8, перевіривши та оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування та перегляду зазначеного заочного рішення, виходячи із нижче наступних обставин.

Так, у відповідності до імперативних вимог ч.1, ст. 232 ЦПК України - заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зВ»явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Постановленню заочного рішення, від 23.03.2012 року, передували неодноразові виклики заявника ОСОБА_8 з боку суду, через що справа слуханням відкладалась, враховуючи не явки відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, в своєму зверненні, заявник не навів жодних нових або додаткових доказів, які б не були дослідженні судом при розгляді справи та які б мали суттєве значення для правильного вирішення справи, як того вимагає діюче процесуальне законодавство.

З огляду на вище наведені обставини, суд не знаходить належних підстав для скасування зазначеного вище заочного рішення.

Керуючись ст. ст. 57, 60, 231 та 232 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Громадянину ОСОБА_8 в задоволенні зяви, про перегляд заочного рішення суду, від 23 березня 2012 року - відмовити.

Роз’яснити заявникові про його право на оскарження заочного рішення по справі в апеляційному порядку у відповідності до вимог ч.4, ст. 231 ЦПК України.

Дана ухвала суду є остаточною та окремому апеляційному оскарженню - не підлягає.

Суддя Терьохін С.Є.

23.04.2013