Постанова

від 12.11.2013 по справі 826/12968/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12968/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ТОВ «Фактор плюс» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 травня 2013 року № 0006552280, № 0006542280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, в якому задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального процесуального права, зокрема п. 184.1 ст. 184 ПК України, ст. 16 ПК України, ст. 71 КАС України, а також фактичним обставинам справи, судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі наказу від 12.04.2013р. №823/22-80, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС та згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фактор Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Астейт» за період з 01.01.11року по 31.12.11року, за результатами якої складено Акт № 1239/22.8-15/23387602 від 25.04.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25301 грн., у тому числі за 21 кв. 2011р. в сумі 13924 грн., за 3 кв. 2011р. в сумі 11377 грн.;п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 22001 грн., у тому числі у травні 2011р. в сумі 11042 грн., у червні 2011р. в сумі 1233 грн., у серпні 2011р. в сумі 5216 грн., у вересні 2011р. в сумі 4510 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.05.2013р.: №0006552280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 25 301,00 грн.; №0006542280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 22001,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 2433,00 грн.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку колегії суду, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами з ТОВ «Фірма Астейт», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Фірма Астейт» був зареєстрований як юридична особа, що не спростовано відповідачем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що лише посилання в акті перевірки про те, що Дніпровським районним судом м. Києва 29.08.2012 року винесено вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, без наявності самого вироку в якому було б надано оцінку господарським відносинам позивача з його контрагентом - ТОВ «Фірма Астейт», не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. До того ж, зазначений вирок в матеріалах даної справи відсутній, а інших доводів на обґрунтування правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень - рішень відповідачем не наведено.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор плюс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 вересня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.05.2013 року № 0006552280, № 0006542280.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор плюс» судові витрати у розмірі 746 грн. 03 коп. (сімсот сорок шість грн. три коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.